Психологія та соціологія / 7. Загальна психологія

К. психол. наук Кравчук С.Л.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

До проблеми фрустрації як психічного стану особистості

З’ясування психологічних особливостей фрустрації особистості набуває важливого значення у зв’язку з актуальним завданням формування стійкості особистості до впливу несприятливих життєвих факторів.

Фрустрацію слід розглядати як одну з форм психологічного стресу. Досить часто людина зазнає невдач у зв’язку з труднощами, що виникають на шляху до досягнення мети. Переживання невдачі може супроводжуватись негативними емоційними проявами, такими як гнів, роздратування, почуття провини тощо.

В основі стійкості до фрустраторів знаходиться здатність людини до адекватної оцінки фрустраційної ситуації та передбачення виходу з неї.

Чи пов’язані агресивні прояви особистості з фрустрацією як психічним станом?

Однією з поширених теорій про природу агресивної поведінки є припущення, що агресія бере свій початок у спонуканні. До даного напрямку відноситься теорія агресії, сформульована Дж. Доллардом та іншими, котра відома як теорія фрустрації – агресії.

Згідно з цією теорією, агресія – це результат фрустрацій, розчарування внаслідок неможливості подолання перешкод, які виникають на шляху цілеспрямованих дій суб’єкта.

Деякі психологи розуміють під фрустрацією зовнішній бар’єр, що перешкоджає досягненню мети, в той же час інші психологи позначають цим терміном внутрішню емоційну реакцію, що обумовлена тим чи іншим обмеженням чи перешкодою на шляху до цілі. Більшість психологів розуміють під фрустрацією психічний стан, що виникає внаслідок реальної або уявної перешкоди на шляху досягнення мети. Фруструючою вважається ситуація, за якої, з одного боку, існує виражена мотивація до задоволення певної потреби, а з другого – перепони, що перешкоджають цьому досягненню.

Дж. Доллард та його колеги розуміли, що не будь-яка фрустрація веде до агресії. Вони пояснювали неагресивні реакції в основному чи надто слабким спонуканням до агресії, чи заглушенням агресивного драйва загрозою покарання. Н. Міллер вказував ще на один фактор, який може впливати на ймовірність агресивної реакції. Цей фактор пов’язаний з тим, сформовані чи ні у індивіда інші способи реагування на фрустрації. Н. Міллер стверджував, що фрустрації збуджують цілий ряд різних тенденцій, з яких лише одна “запускає” агресивну поведінку.

Очевидне підтвердження положення про те, що між агресією та фрустрацією не існує нерозривного зв’язку, дали результати багатьох емпіричних досліджень.

Отже, незважаючи на те, що положення фрустраційної теорії дають змогу пояснити багато фактів, слід враховувати, що не всі реагують агресією на фрустрацію і агресивність не обов’язково пов’язана з фрустрацією.

Поява стану фрустрації і тієї чи іншої форми реагування залежить від особистісних особливостей людини, у зв’язку з чим психологами використовується поняття “фрустраційної толерантності”, тобто стійкості до фрустраторів.

Виділяють наступні види фрустраційного реагування: 1) рухливе збудження – безцільні та невпорядковані реакції; 2) апатія; 3) агресія та деструкція; 4) стереотипія – тенденція до чіткого повтору фіксованої поведінки; 5) регресія, що проявляється в примітивізації поведінки, в зверненні до поведінкових моделей, що домінували в більш ранні періоди життя, чи в зниженні якості виконання.

Л. Берковіц вніс найбільш значні поправки і уточнення в фрустраційну теорію агресії. Так, вчений вказує, що фрустрація продукує тенденцію до агресії. Негативний афект – головний підбурювач агресивних схильностей. Тобто, на думку Л. Берковіца, фрустрації породжують агресивні тенденції лише в тій мірі, в якій вони переживаються як негативні емоції. Вчений визначає агресію, породжену негативними подіями, як викликану аверсивними стимулами агресію. Сама аверсивна подія збуджує негативний афект. Неприємне переживання автоматично продукує різноманітні експресивно-моторні реакції, почуття, думки та спогади. Л. Берковіц зазначає, що негативний афект генерує як тенденцію до боротьби, так і тенденцію до втечі, але не якусь одну. На думку вченого, когніції (думки, атрибуції та спогади) можуть істотно вплинути на подальші тілесні зміни, моторні реакції та емоційні переживання.

Отже, при аналізі агресивної поведінки людини дуже важливо враховувати роль як емоційних, так і когнітивних процесів.

Як зазначає Є.П. Ільїн фрустраційний поріг може визначатися рядом моментів: 1) повторенням незадоволення: при повторному незадоволенні (невдачі) відбувається його сумація з емоційним відбитком від попередньої невдачі; 2) глибиною незадоволення: чим сильніше була потреба, тим нижче поріг фрустрації; 3) емоційною збудливістю: чим вона вище, тим нижче фрустраційний поріг; 4) рівнем домагань людини, її звичкою до успіху: чим довше людина не мала невдач, тим нижче поріг; 5) етапом діяльності: якщо перешкода виникає на початку діяльності, агресія виражена слабше, ніж коли невдача була в самому кінці.

С. Розенцвейг створив типологію фрустраційних ситуацій і способів реагування на них. На його думку, необхідно розрізнювати три види фрустраційних ситуацій: нестачу, позбавлення та конфлікт. В кожній з цих ситуацій причина фрустрації може знаходитись всередині людини чи поза неї.

Отже, фрустрація як критична ситуація іноді сприяє агресії. Існує думка, що фрустрація викликає агресію перш за все у людей, які засвоїли звичку реагувати на фрустрацію чи інші аверсивні стимули агресивною поведінкою. Згідно К.Е. Ізарду, встановлено, що в ситуації фрустрації одночасно з емоцією гніву часто активуються такі емоції, як огида та презирство, і тоді формується комплекс емоцій, який можна назвати триадою ворожості.

Наша мета: вивчити психологічні особливості фрустрації як психічного стану особистості.

В нашому дослідженні прийняли участь студенти Київського державного університету харчових технологій віком від 18 до 23 років: 96 жінок та 81 чоловіків.

В дослідженні використовувались наступні методики: 1) опитувальник А. Басса та А. Дарки для діагностики агресивності, агресії та ворожості; 2) Фрайбурзький особистісний опитувальник; 3) особистісний опитувальник – Інтерперсональний діагноз Т. Лірі для діагностики міжособистісних відносин та властивостей особистості, істотних при взаємодії з іншими людьми; 4) опитувальник рівня самоактуалізації особистості; 5) методика Г. Айзенка “Психічні стани особистості”.

Результати однофакторного дисперсійного аналізу показали, що існують значущі відмінності у чоловіків та жінок в вираженості фрустрації як психічного стану. Виявилось, що у жінок рівень фрустрації вище порівняно з чоловіками (відповідно середнє значення дорівнює 8,48 та 6,41 на рівні значущості P<0,001).

В нашому дослідженні згідно результатам коефіцієнту кореляції Спірмена виявилось, що у жінок існують прямі значущі зв’язки фрустрації з депресивністю (К = 0,31, де P<0,01); емоційною лабільністю (високі оцінки вказують на нестійкість емоційного стану, що проявляється в частих коливаннях настрою, підвищеній збудливості, дратівливості, недостатній саморегуляції) (К=0,30, де P<0,01); негативізмом (за А. Бассом та А. Даркою: опозиційна манера в поведінці від пасивної протидії до активної боротьби проти звичаїв та законів) (К=0,30, де P<0,01); недовірливо-скептичним типом міжособистісних стосунків (характеризує недовірливість, підозрілість, ревнощі, образливість та злопам’ятливість) (К=0,28, де P<0,01); невротичністю (характеризує рівень невротизації особистості; високі оцінки відповідають вираженому невротичному синдрому астенічного типу із значними психосоматичними порушеннями) (К=0,27, де P<0,01); образою (за А. Бассом та А. Даркою: заздрість та ненависть до оточуючих за дійсні та вигадані дії) (К=0,25, де P<0,05); дратівливістю (К=0,25, де P<0,05); вербальною агресією (за А. Бассом та А. Даркою: вираз негативних почуттів як через форму (крик, вереск), так і через зміст словесних відповідей (прокляття, погрози)) (К=0,24, де P<0,05).

Також у жінок були виявлені зворотні значущі зв’язки фрустрації з товариськістю (К=-0,29, де P<0,01); прагненням до самоактуалізації (К=-0,29, де P<0,01); врівноваженістю (відображує стійкість до стресу) (К=-0,21, де P<0,05). Таким чином, жінкам з високим рівнем фрустрації можуть бути притаманні такі психологічні характеристики, як: депресивність; емоційна лабільність; негативізм; недовірливо-скептичний тип міжособистісних стосунків; невротичність; образа; дратівливість; вербальна агресія.

В той же час, у жінок з високим рівнем фрустрації на низькому рівні знаходяться такі психологічні характеристики, як: товариськість, прагнення до самоактуалізації; врівноваженість.

Розглянемо отримані результати нашого дослідження стосовно чоловіків.

Згідно результатам коефіцієнту кореляції Спірмена виявилось, що у чоловіків існують прямі значущі зв’язки фрустрації з невротичністю (К=0,39, де P<0,001); підозрілістю (за А. Бассом та А. Даркою: в діапазоні від недовіри та обережності по відношенню до людей до переконання в тому, що інші люди планують та приносять шкоду) (К=0,39, де P<0,001); депресивністю (К = 0,37, де P<0,001); недовірливо-скептичним типом міжособистісних стосунків (К=0,28, де P<0,05); ворожістю (К=0,27, де P<0,05); емоційною лабільністю (К=0,25, де P<0,05).

У чоловіків виявились зворотні значущі зв’язки фрустрації з врівноваженістю (К=-0,40, де P<0,001); товариськістю (К=-0,29, де P<0,001); прагненням до самоактуалізації (К=-0,23, де P<0,05).

Отримані результати свідчать, що чоловікам з високим рівнем фрустрації можуть бути притаманні такі психологічні характеристики, як: невротичність; підозрілість; депресивність; недовірливо-скептичний тип міжособистісних стосунків; ворожість; емоційна лабільність. У чоловіків з високим рівнем фрустрації на низькому рівні знаходяться такі психологічні характеристики, як: врівноваженість, товариськість, прагнення до самоактуалізації.

Таким чином, можна зробити наступні висновки:

1. У жінок виявлені прямі значущі зв’язки фрустрації з депресивністю, емоційною лабільністю, негативізмом, недовірливо-скептичним типом міжособистісних стосунків, невротичністю, образою, дратівливістю, вербальною агресією. 2. У жінок виявлені зворотні значущі зв’язки фрустрації з товариськістю, прагненням до самоактуалізації, врівноваженістю. 3. У чоловіків виявлені прямі значущі зв’язки фрустрації з невротичністю, підозрілістю, депресивністю, недовірливо-скептичним типом міжособистісних стосунків, ворожістю, емоційною лабільністю. 4. У чоловіків виявились зворотні значущі зв’язки фрустрації з врівноваженістю, товариськістю, прагненням до самоактуалізації.

В перспективі ми плануємо продовжити дослідження психологічних особливостей фрустрації залежно від статі та віку особистості.

Література:

1. Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль: Пер. с англ. – С.-Пб.: Прайм-Еврознак, 2001. – 510 с.

2. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия: Пер. с англ. – С.-Пб.: Питер, 1998. – 330 с.

/ Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки. – Луцьк, 1997. – 180 с.

3. Изард К.Э. Психология эмоций: Пер. с англ. – С.-Пб.: Питер, 1999. – 464 с.

4. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. – С.-Пб.: Питер, 2001. – 752 с.

5. Киршбаум Э.И., Еремеева А.И. Психические состояния / Дальневост. ун-т. – Владивосток, 1990. – 144 с.

6. Левитов Н.Д. Психическое состояние агрессии // Вопросы психологии. – 1972. – № 6. – С. 168-173.

7. Экспериментальная психология / Под ред. П. Фресса, Ж. Пиаже. – М.: Прогресс, 1975. – Вып. 5. – 188 с.