Економіка/3. Фінансові відносини

Попадюк С.В.

Науковий керівник: Голишевська Л.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ЗБОРІВ ЗА ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Одним з найдієвіших інструментів економічного механізму охорони довкілля є збір за забруднення навколишнього природного середовища. Його правове регулювання здійснюється Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», постановами Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.99 і № 1261 від 11.08. 2000, Інструкцією про порядок нарахування і сплати збору за забруднення [1, c.76].

Платниками збору являються фізичні особи та юридичні особи, які є суб’єктами господарювання незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів .

У випадку, коли підприємства (установи, організації) мають у своєму складі філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, не мають банківських рахунків, не ведуть окремого бухгалтерського обліку своєї діяльності
та не складають окремого балансу, вони самостійно сплачують збір за здійсненні їх філіями викиди, скиди і розміщені відходи за своїм місцем податкової реєстрації.

Головним моментом при визначенні статусу платника збору та об’єкта обкладення таким збором є факт розміщення відходів на території спеціалізованої організації [4, с. 43].

Об'єктами обчислення збору є: для стаціонарних джерел забруднення — обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах; для пересувних джерел забруднення — обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини .

Підприємствам мають проводити інвентаризацію джерел забруднення, а потім встановлювати нормативи, на основі яких органами Мінекоресурсів України видаються дозволи й ліміти. Для інвентаризації джерел забруднення потрібні заміри хімічних лабораторій. Дозволи й ліміти потребують наявності спеціальної комп'ютерної програми, яка розробляється спеціалізованими організаціями, що спричинює додаткові витрати платника податків.

При первинному обліку забруднення на підприємстві часто заміри з ряду інгредієнтів здійснюються один раз на рік. Але законодавство не чітко контролює точність обчислення фактичних обсягів забруднення. Це призводить до недостовірності виявлення об'єкта оподаткування. Удосконалення зазначеної системи можливе за допомогою законодавчого закріплення питомих показників забруднення на тонну продукції, введення екологічних податків на продукт, фіксованих зборів за забруднення довкілля для невеликих платників [1].

Принцип обов'язковості лежить в основі кожної податкової системи і передбачає точне і неухильне виконання всіма суб'єктами господарської діяльності законів про податки, повне і своєчасне їх внесення до бюджетів різних рівнів, юридичну відповідальність за їх порушення відповідно до законодавства.

Важливим є також принцип стимулювання господарської діяльності та ділової активності, що означає введення податкових пільг, спрямованих на розвиток виробництва. Цей принцип відображено у Законі «Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України». Законом охоплено підприємства переробної промисловості, тобто збір зберігає своє цільове призначення [4].

Умисне ухилення від сплати податків та інших платежів карається згідно статті 148 п. 2 "Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів" Кримінального кодексу України. На несплачену своєчасно суму нараховується пеня. У випадку несплати в установлений термін податків, зборів та інших обов'язкових платежів податкові органи застосовують до підприємств штрафні санкції у встановленому порядку згідно з Законом України "Про державну податкову службу в Україні" .

Органи податкової адміністрації та Мінекоресурси України здійснюють контроль за розрахунком і стягненням збору за забруднення природнього навколишнього середовища.

Одним з шляхів посилення контролю за забруднення довкілля, а також за правильністю розрахунку збору є спрямування коштів від штрафів і позовів за порушення природоохоронного законодавства на розвиток лабораторної й матеріально-технічної бази управлінь екології та природних ресурсів [1, с. 78].

Якщо повністю виключити забруднення навколишнього природного середовища з об’єктивних причин неможливо, то цілком до снаги правильно та своєчасно розрахувати збір за таке забруднення і сплатити його [4, c.49].

Література:

1. Завгородня Т.В.// Збір за забруднення довкілля/ Фінанси України, 2002, №2, С. 76-81

2. Петриченко О.В.// Збір за забруднення навколишнього природного середовища/ Вісник податкової служби України, 2006, №1-2, С. 25-43

3. Петриченко О.В.// Збір за забруднення: оновлена форма розрахунку / Баланс, 2007, №36, С. 18-21

4. Хмелевський І.// Збір за забруднення навколишнього природного середовища / Податки та бухгалтерський облік, 2006, №9, С. 40-49