Гущак Є. В., Поливана М.А.

Науковий керівник Беженар Н. В.

Буковинська державна фінансова академія м. Чернівці

Аналіз діяльності ринків України: проблеми і перспективи розвитку

Анотація: У статті розглянуто важливість наявності ринків в національній економіці, проведено аналіз стану функціонування ринків з продажу продовольчих і непродовольчих товарів, виявлено наявні проблеми, які стоять на перешкоді успішного їх функціонування та напрацьовано пропозиції щодо подолання цих проблем.

Вступ: За час становлення національної економіки ринки стали важливою організаційною складовою внутрішнього споживчого ринку. На сьогодні, ринок як торгівельний об’єкт надає споживачам найбільш диференційований асортимент продукції, товарів та послуг за цінами та якістю, що якнайкраще відповідає рівню купівельної спроможності великої кількості населення.

Аналіз досліджень і публікацій показує, що багато вітчизняних науковців приділяють увагу дослідженню даної теми. Окремі аспекти функціонування ринків в Україні висвітлюють к.е.н. Сукачова С. М., Любченко О.М., Киреев А. П., Дрогомирецька М.І., Фімяр С.В. та інші вчені.

Результати: Станом на 01.01.09, за даними Держкомстату, на території України функціонувало 2785 ринків, з яких 477 - продовольчі, 712 – непродовольчі, 1645 – змішані. Загальна площа ринків становила 21164 тис. кв. м. Під торгівлю відведено 14554 тис. кв. м., на яких розташовано 905 тис. торгових місць.

Існування ринків обумовлена рядом обставин, в першу чергу – соціальних. Сьогодні ринки – це робочі місця, джерело наповнення місцевих бюджетів, а також можливість придбання товарів народного споживання за цінами нижчими ніж в стаціонарній торговій мережі. На ринках реалізується третина товарів народного споживання міст .

Протягом останніх років на державному рівні прийнято ряд важливих нормативних документів, які суттєво вплинули на вдосконалення функціонування ринків.

Зокрема, Указ Президента України від 23.05.2001 № 334 „Про заходи щодо вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих і непродовольчих товарів” та постанова Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 № 1662 «Про схвалення Концепції вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих і непродовольчих товарів». Положення Концепції спрямовані на формування основних підходів та механізмів в частині вдосконаленням функціонування ринків. Це стосується поліпшення естетичного вигляду ринків або перетворення їх у сучасні торгівельні комплекси, створення належних умов для продавців та покупців, усунення стихійної вуличної торгівлі тощо.

Для надання практичної допомоги регіонам у проведенні реорганізації ринкового господарства, визначені оптимальні види ринків для різних типів населених пунктів, їх масштабів, потужності, ступеня господарської самостійності, розроблено Методичні рекомендації щодо базових моделей ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів (наказ Мінекономіки від 28.07.04 № 281).

Торгівельна діяльність на ринках регламентується Правилами торгівлі на ринках, що затверджені наказом Мінекономіки від 12.03.96 № 157 (із змінами та доповненнями, внесеними Наказом Мініекономіки, МВС, ДПА, Держкомстату від 26.02.02 № 57/188/84/105), та нормативними актами місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, прийнятими у межах їх компетенції.

Зазначені Правила торгівлі на ринках мають рекомендаційний характер для затвердження правил торгівлі на ринках органами місцевого самоврядування. Контроль за дотриманням цих правил відповідно до діючого законодавства покладено на посадових осіб органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у межах їх компетенції.

На початок 2009 року в Україні діяло 2,5 тис. суб’єктів господарювання, у яких налічувалось 2785 ринків, з яких 518 ринків належали фізичним особам-підприємцям.

Переважна кількість суб’єктів господарювання (90,3 відсотки) мали по одному ринку, 7 відсотків – по 2 ринки, 2 відсотки – по 3 ринки; у 6 суб’єктів було по 4 ринки, у 5 – по 5 і більше ринків. Відповідно до 2007 року кількість ринків зменшилась на 1,8 відсотки або 49 об’єкти.

Проте в деяких регіонах відбулося зростання кількості ринків у 2008 році проти 2007 року: в Київській області на 3,4 відсотки або на 3 одиниці, Волинській області - 1,7 відсотки або 1 одиницю, Луганській області - 1,5 відсотка або 2 одиниці, Полтавській області - 1,1 відсотки або 1 одиницю, Одеській області та в Автономній Республіці Крим на одну одиницю.

Рис. 1. Динаміка кількості ринків за 1995-2008 рр.

У 2008 році найбільше діяло ринків у Донецькій області – 273 одиниць, Дніпропетровській – 209 одиниць, Одеській області – 188 одиниць, в Автономній Республіці Крим – 166 одиниць, Луганській області – 139 одиниць, Львівській області – 137 одиниць, Хмельницькій області -118 одиниць, Харківській областях – 114 одиниць. В обласних (республіканському) центрах, містах Києві і Севастополі розташовано 30,6 відсотків ринків. Загальна площа ринків з продажу споживчих товарів, проти 2007 року зменшилась – на 0,2 відсотки і на 1 січня 2009 року становила 21,2 млн. кв. метрів. Найбільше зменшення загальної площі ринків за рік спостерігалося у Дніпропетровській, Запорізькій областях та місті Севастополі відповідно на 4,5; 3,6; 3,6 відсотки. Найбільший приріст загальної площі спостерігався у Рівненській області на 6,9 відсотки, Вінницькій області на 5,6 відсотки та Волинській області на 5 відсотків. В Україні із загальної площі ринків 68,8 відсотки відведено під торгівлю, що порівняно з 2007 роком менше на 1,4 відсотки.

З метою протидії завищенню цін на послуги ринків було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» в частині регулювання граничних розмірів плати за послуги, що надаються ринками, шляхом надання відповідних повноважень Раді міністрів АР Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям. Незважаючи на проведену роботу щодо формування та удосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності ринків, здійснення заходів з їх реформування, у роботі ринків існує ряд недоліків та проблем.

За результатами моніторингу діяльності ринків, проведеного на підставі звернень і пропозицій суб’єктів господарювання та громадян виявлено наступні проблемні питання:

1. На багатьох ринках поширені факти відсутності договорів, що регулюють взаємовідносини між адміністраціями ринків та суб’єктами підприємницької діяльності (продавцями). Неврегульованість цього питання позбавляє суб’єктів господарювання (продавців) можливості захисту своїх прав та інтересів, ефективності провадження господарської діяльності, впевненості у майбутньому.

2. Підприємці змушені за власні кошти облаштовувати свої робочі місця (купувати столи, палатки, контейнери тощо), а також утримувати їх в належних санітарних та технічних умовах. При цьому, підприємці не мають можливості оформити право власності на збудовані та облаштовані за власні кошти торговельні місця, або отримати відшкодування понесених витрат.

3. Адміністрації багатьох ринків не приділяють належної уваги щодо створення належних умов для здійснення продажу товарів. Часто власники ринків, які мають зручне територіальне розміщення та високий рівень рентабельності, не інвестують кошти у підвищення рівня матеріально-технічних умов для роботи підприємців на ринках та для зручності споживачів, а в більшості випадків розраховують на кошти підприємців. На більшості ринків, особливо у сільській місцевості, мають місце проблеми незадовільного матеріально-технічного стану, зокрема, недостатнє забезпечення холодильним, ваговимірювальним та іншим торгово-технологічним обладнанням, недостатня кількість складських приміщень, переважна частина торгових місць не опалюється або знаходиться на відкритих прилавках.

4. Мають місце факти зловживань посадовими особами адміністрацій ринків, які вимагають та отримують від підприємців хабарі за виділення та надання в оренду торгових місць і приміщень. Відсутність розрахунків розмірів тарифів на оренду та послуги ринків призводить до встановлення необґрунтовано високого їх розміру. Майже в усіх регіонах, особливо у Київській, Запорізькій, Полтавській, Одеській, Луганській областях, існує ситуація коли вартість оренди торгового місця прив’язується до курсу долара США. В умовах фінансово-економічної кризи різке зростання курсу долара з 5 грн. до 8 грн. автоматично збільшило вартість оренди торгових місць у гривневому еквіваленті. Це стало передумовою масових акцій підприємців щодо неможливості здійснення плати за орендовані торгові місця внаслідок зниження купівельної спроможності споживачів продукції та відсутністю оборотних коштів. З метою недопущення загострення ситуації в умовах фінансово-економічної кризи Урядом було запроваджено державне регулювання цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів (Постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.09 № 278 «Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи»). Відповідно до цієї Постанови передбачено розробити Порядок розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, який має бути спрямований на встановлення економічно-обгрунтованих цін. Робота над цим Порядком, на даний час, триває.

5. Непоодинокими є випадки адміністративного впливу на ринки, що обмежує їх діяльність, загострює соціальну напругу серед торгуючих та покупців і, водночас, підриває авторитет органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Гостро на сьогодні постала необхідність якісних змін у вирішенні організаційно-правових питань при здійсненні діяльності ринками. Зловживання спостерігаються при відведені земельних ділянок під розміщення ринків, їх будівництві та благоустрої, під час яких занижується фактично виділені площі, завищуються обсяги виконаних робіт і використаних матеріалів, що призводить до необґрунтованого списання значних сум грошових коштів, їх розкрадання та ухилення від сплати податків.

6. Існують випадки, коли на місцях штучно створюються перепони в оформлені свідоцтв про право власності на майно та документів на землекористування. З прийняттям Земельного кодексу України земельні ділянки, виділені для розміщення ринків, підлягають викупу, або оформленню довгострокової оренди. Проте, цей процес гальмується через складний механізм ціноутворення при визначенні вартості землі, зокрема, застосування різноманітних коефіцієнтів різко збільшує плату за землю. Як результат викуп земельних ділянок ведеться вкрай повільно.

7. Недостатній контроль з боку органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, інших контролюючих органів за дотриманням порядку і правил торгівлі суб’єктами господарювання і фізичними особами призводить до порушення вимог законодавства щодо захисту прав споживачів, санітарно-епідеміологічного стану та пожежної безпеки правил. За даними МНС на 254 ринках електромережа підлягає ремонту або заміні і може стати безпосередньою причиною виникнення пожежі. Розповсюдженню пожежі сприяють такі порушення, як відсутність протипожежних розривів між будівлями та спорудами, проїздів для пожежних автомобілів, необхідного запасу води для цілей пожежегасіння. В більшості випадків адміністрації ринків не вживаються заходи щодо забезпечення безпеки людей та своєчасної їх евакуації у разі виникнення надзвичайних ситуацій. На понад 376 ринках не працюють або відсутні системи централізованого оповіщення, шляхи евакуації та протипожежні розриви не відповідають нормативним вимогам. Особливо погано вирішуються ці питання на ринках Донецької, Луганської областей.

8. На особливу увагу заслуговує питання встановлення розміру ринкового збору, сплата якого здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності та громадянами, у разі здійснення торгівельної діяльності на ринку. Проблема полягає в існуванні двох нормативно-правових актів, що визначають різні механізми встановлення розміру ринкового збору. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 № 56-93 „Про місцеві податки і збори” граничний розмір ринкового збору не повинен перевищувати 20 відсотків мінімальної заробітної плати (125 грн.)[1] для громадян і трьох мінімальних заробітних плат (1875 грн.) для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару). Одночасно, згідно з Указом Президента України від 28.06.1999 № 761/99 „Про впорядкування механізму сплати ринкового збору” ставка ринкового збору встановлюється у розмірі від 0,05 до 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (0,85 – 2,55 грн.)[2] для фізичних осіб і від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3,40 -34 грн.) для юридичних осіб за кожне торгівельне місце. Така ситуація створює передумови для зловживання органами місцевого самоврядування при встановлені розміру ринкового збору. Ця проблема поширена у Волинській, Луганській та Полтавській областях, а також АР Крим. Прагнучи збільшити надходження до місцевих бюджетів, органи місцевого самоврядування намагаються встановлювати розмір ставок ринкового збору відповідно до Декрету, незважаючи на норми Указу Президента України, що був виданий з метою стимулювання розвитку малого підприємництва та має перевагу над нормами Декрету Кабінету Міністрів України.

9. Неузгодженість питання при сплаті ринкового збору. Відповідно до Указу Президента України та Декрету Кабінету Міністрів України ринковий збір справляється за кожний день торгівлі та сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплату ринкового збору особі надається місце для торгівлі. Запровадження адміністраціями ринків можливості здійснення авансової щомісячної сплати ринкового збору призводить до виникнення конфлікту із підприємцями, які здійснюють торгівлю на ринках, в частині фіксації фактично відпрацьованих днів. Зокрема, окремими адміністраціями ринків не враховуються дні, коли підприємець був відсутній у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності, відпусткою, тощо та не здійснював торгівлю. Зазначена проблема виникає майже в усіх регіонах.

Висновки. На основі проведеного аналізу пропонуємо наступні заходи для подолання наявних на ринках проблем:

1. Для визначення основних напрямів державної політики щодо створення сприятливих умов для стабілізації та розвитку внутрішньої торгівлі в Україні, основ її державного регулювання, розробити та прийняти Закон України „Про внутрішню торгівлю”. Метою якого має бути створення правових і організаційних умов для ефективного здійснення торгівлі виробами народного споживання (споживчими товарами), підвищення рівня торговельного обслуговування населення. Це дасть можливість законодавчо врегулювати діяльність ринків, сприятиме їх перетворенню у торгівельно-сервісні комплекси, вдосконалити договірні відносини між підприємцями та адміністраціями ринків.

2. Унормувати порядок встановлення граничних розмірів цін за надання в оренду торгових приміщень (площ) плати за послуги, що надаються ринками з продажу продовольчих та непродовольчих товарів шляхом підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування. Оскільки, на сьогодні місцевими органами виконавчої влади абзац 28 пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 № 1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” практично не виконується.

3. Прийняти Податковий кодекс України або відповідний законодавчий акт, щодо усунення законодавчої колізії встановлення ставок ринкового збору. У відповідному законодавчому акті передбачити норми згідно із якими ринковий збір не сплачується:

А) з фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності, яка здійснює торговельну діяльність на ринку, за час перебування такої особи у відпустці за умови, якщо на торговельному місці цієї особи торговельна діяльність не здійснювалась. Термін відпустки не повинен сумарно перевищувати 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік відповідно до законодавства. Відпустка може бути поділена на частини за умови, що її частина становитиме не менше 12 календарних днів;

Б) з фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності, яка здійснює торговельну діяльність на ринку, у разі перебування такої особи на лікарняному, за умови, якщо на торговельному місці цієї особи торговельна діяльність не здійснювалась.

4. Надати відповідні доручення Раді міністрів АР Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям провести паспортизацію ринків та постійно здійснювати моніторинг їх діяльності.

5. Надати відповідні доручення Раді міністрів АР Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям щодо життя невідкладних заходів стосовно ліквідації стихійних ринків та місць несанкціонованої торгівлі.

6. Посилити відповідальність за порушення правил торгівлі на ринках та за проведення торгівлі з рук у невстановлених місцях шляхом внесення змін до статті 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Література:

1. Офіційний сайт Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва // www.dkrp.gov.ua;

2. Офіційний сайт Державного комітету статистики України // http://ukrstat.gov.ua/.