Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені М.Туган-Барановського

Верній Т.Н., керівник Карлін О.Л.

Удосконалення процесу фінансової санації на підприємстві

Наслідками перебігу кризових процесів на підприємстві може бути повне (часткове) оздоровлення та продовження самостійного функціонування або його купівля новим власником і поглинання іншим господарським суб’єктом (злиття) з наступним проведенням реструктуризації, або повна ліквідація з продажем майна. Останній варіант є найбільш несприятливим, тому що веде до втрати робочих місць, податкових надходжень та виробничого потенціалу. Тому важливе значення для підприємства та економіки держави набувають заходи оздоровлення, подолання кризи суб’єктів господарювання й отримання можливостей для майбутнього успішного розвитку.

Суть механізму санації полягає у фінансово-економічному оздоровленні підприємства і повній його перебудові. Отже, санація – це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Саме гнучкість, динамічність фінансово-економічних заходів є головним джерелом і чинником економічних змін.

За даними фахівців успішна фінансово-господарська діяльність підприємства на 70% залежить від стратегічного спрямування, приблизно на 20% - від ефективності оперативного управління і на 10% - від якості виконання поставлених завдань. Тому в умовах кризи на підприємстві необхідно створювати і використовувати ту стратегію оздоровлення, що конкретизується в санаційній концепції, а на основі останньої – розробляти програму та план санації, тобто систему спрогнозованих, послідовних заходів, які спрямовані на вихід з кризи. Для цього потрібно вивчення причин фінансової кризи, аналіз внутрішніх резервів, можливості залучення додаткового капіталу та визначення завдань санації. Також при здійсненні санаційної програми важливого значення набуває санаційний контроль – для своєчасного реагування на можливі перешкоди, раціонального розподілу ресурсів та використання резервів. Адже кінцева мета санації полягає в досягненні довгострокових конкурентних вигод, забезпеченні постійної високої рентабельності. Тому необхідно вибирати найкращі варіанти розвитку суб’єкта господарювання і оптимізувати процес капіталовкладень.

Обґрунтування санаційного процесу складається у вигляді плану оздоровлення, який включає фінансовий, організаційний, план маркетингу, план виробництва капіталовкладень, які повинні враховувати можливі ризики та їх наслідки в процесі санації. Наявність такого плану є основним критерієм санаційної спроможності підприємства, але в ньому повинні бути досягнуті узгодженості керівництва суб’єкта та інвесторів щодо джерел фінансування, визначення потреби в капіталі, ризиків, реструктуризації боргів. План санації повинен обов’язково містити заходи відновлення платоспроможності, які можуть здійснюватися шляхом: реструктуризації підприємства; закриття нерентабельних виробництв; ліквідації заборгованостей; продажу частини або цілого майнового комплексу боржника; перепрофілювання виробництва та ін.

Важливим джерелом в подоланні кризи на підприємстві є інтелектуальний капітал – наукові інновації (нові продукти, технології, відносини зі споживачами), професіоналізм та висока кваліфікація менеджерів. За статистикою в Україні причиною банкротства 90% підприємств являються некомпетентні менеджери, а через відсутність точної інформації про фінансовий стан суб’єктів господарювання вони втрачають приблизно п’яту частину можливих доходів.

Тому актуальним на сьогодні являється створення в Україні відповідних інститутів, розширення ринкової інфраструктури для підтримки та забезпечення ефективного функціонування підприємств – створення лізингових, консалтингових, логістичних фірм, центрів наукової та інноваційної діяльності, розвиток фондового ринку. Це допоможе адаптуватися господарюючим суб’єктам до змін в економіці, тому що відсутність консультативного забезпечення, неправильний вибір контрагентів, жорсткі умови кредитування спричиняють збільшення витрат підприємств і приводить до банкрутства.

Також важливим напрямком є створення інституту санаторів, які б могли надавати необхідну підтримку підприємствам для виходу з кризи. Для активізації участі в санації кредиторів потрібна підтримка держави - надання гарантій, пільгових кредитів, підтримки фіскального характеру.

Необхідно вдосконалення та ширше використання механізмів оцінки схильності підприємств до банкрутства, прогнозування тенденцій розвитку кризових явищ. Важливим напрямком санації є реорганізація, яку доцільно використовувати на ранніх стадіях кризи, щоб досягти економічного, фінансового або соціального ефекту від санаційних заходів.

Література

1.Карпунь І.Н. Санація підприємств: Підручник. – Львів: «Магнолія 2006», 2008. – 448 с.

2. Санація як основний інструмент оздоровлення економіки// Актуальні проблеми економіки №12, 2006. - с. 136-141.

3. Механізм управління процесом санації підприємств-банкрутів// Актуальні проблеми економіки №6(96), 2009. – с.122-126.

4. Основні напрямки удосконалення механізму санації підприємств за сучасних економічних умов //Актуальні проблеми економіки №4(82), 2008.- с.142-147.