Економічні науки/10. Економіка підприємства

д.е.н., Череп А.В.

Запорізький національний університет

СТВОРЕННЯ ФРАНЧАЙЗИНГОВОЇ МЕРЕЖІ

При створенні франчайзингової мережі перед підприємством франчайзером постає ряд питань, пов’язаних із навчанням, контролем та розвитком підприємств франчайзі. Незважаючи на те що франчайзинг визнано однією з найпростіших та найефективніших схем створення та розвитку бізнесу, створення франчайзингової мережі не зменшує, а навпаки додає завдань управлінському апарату підприємства франчайзера. Франчайзинг потребує постійного контролю та розвитку співпраці між підприємствами мережі. Тож невирішеним лишається питання про те хто та як повинен обслуговувати франчайзингову мережу та забезпечувати її розвиток.

Франчайзинг - це незвичайна форма взаємодії, яка може представляти собою симбіоз наступних видів взаємин: партнер - партнер; дирекція - філія; вчитель - учень. На нашу думку, це рівно - нерівні стосунки, які можуть тривати дуже недовго саме з причини їх специфічності. З іншого боку, якщо обидва підприємства будуть берегти партнерські стосунки і приділяти належну увагу своєму бізнес партнеру, такий союз може стати дуже міцним.

Найчастіше брак уваги спостерігається саме з боку франчайзера, адже він має думати про свій власний розвиток, про свої філії, і тільки потім - про франчайзі. І якщо початківцям франчайзі надається достатня підтримка, то з часом вона може сильно скоротитися. У такій ситуації франчайзер вже буде сприйматися як стаття витрат, бо йому треба постійно сплачувати роялті. Виникають питання: навіщо платити франчайзеру, якщо франчайзі вже й без нього все знає і може ефективно здійснювати свою діяльність? Який сенс щомісяця робити відрахування, якщо франчайзі вже давно не користується послугами франчайзера?

Якщо б підтримка франчайзера була відчутна, сплата роялті була б доцільною. З іншого боку, і франчайзер мав би переваги при такому розвитку подій, тому що періодичне надання допомоги франчайзі могло б супровод-жуватися паралельним контролем його діяльності.

Ми вважаємо, що франчайзер повинен займатися підтримкою франчазі і вона має містити і стратегічні аспекти, і маркетингові, і питання контролю якості, і навчання. Але звичайний підрозділ компанії франчайзера навряд чи зможе надати підтримку по всіх згаданих аспектах. Пропонуємо наступний вихід з цієї ситуації - створення спеціальної організаційної одиниці: служби підтримки франчайзі.

Вважаємо, що така структура в організації франчайзера повинна взяти на себе ряд функцій: забезпечення маркетингового взаємодії франчайзера і франчайзі; забезпечення контролю за діяльністю франчайзі; навчання франчайзі; контроль колишніх франчайзі; розвиток франчайзингу; забезпечення стратегічної взаємодії франчайзера і франчайзі.

З огляду на всі можливі негативні наслідки розірвання або закінчення контракту для франчайзера, служба підтримки франчайзі повинна вести базу даних потенційних, наявних і колишніх франчайзі, заносячи інформацію про рід діяльності останніх і регулярно оновлюючи дані.

На нашу думку, в обов'язки служби підтримки франчайзі повинен входити і моніторинг потенційних франчайзі. Насправді, ця функція має реалізовуватися не кожним франчайзером, тому що не завжди у компанії франчайзера є потреба і мета розширювати франчайзингову мережу. Але якщо така мета є, її реалізація повинна бути також покладена на службу підтримки франчайзі.

Пошук нових франчайзі повинен здійснюватися не стихійно, а планомірно. Так, служба підтримки франчайзі повинна розміщувати інформацію про франчайзинговий проект компанії в засобах масової інформації, Інтернеті, на спеціалізованих виставках тощо. Ця функція також має бути покладена на службу підтримки франчайзі.

Ми вважаємо, що найважливішим фактором розвитку франчайзингових мереж є властивості ключових учасників франчайзингових проектів, які безпосередньо позначаються на ймовірності їх успішної реалізації.

Франчайзер для успішної реалізації власного франчайзингового проекту повинен мати наступні характеристики:

- торгова марка повинна бути зареєстрована, або отриманий патент на винахід, право використання якого буде передаватися франчайзі. Безумовно, тут є і виключення - в практиці є досвід запуску франчайзинговий проектів вже в той час, коли торгова марка перебувала у стадії реєстрації. Однак, ризики франчайзера і франчайзі в даному випадку значно зростали - відмова в реєстрації торгової марки може призвести до розпаду франчайзингової системи;

- наявність досвіду роботи з власною філіальною або мережевою структурою, або досвід самостійного запуску підприємств, технологія створення яких буде передаватися по франчайзингу. Філії та представництва потрібні хоча б тому, що вони доводять можливість ефективної роботи бізнесу в умовах, що чимось нагадують франчайзинг. Крім того, побудова франчайзингої системи буде можливою, якщо початківець франчайзер має велику кількість дилерів - кожного з них можна розцінювати як потенційного франчайзі;

- наявність у потенційного франчайзера розуміння мети запуску франчайзингового проекту, наприклад, це може бути боротьба з конкурентами, отримання додаткового прибутку, формування ринку свого продукту тощо. В іншому випадку франчайзингова система може померти, ще не народившись, у неї просто припинять вкладати кошти. Варто враховувати, що найчастіше перша франшиза продається не раніше, ніж через три-п'ять місяців після запуску франчайзингового проекту. Зменшити цей термін не завжди може навіть активна рекламна політика;

- наявність формалізованих бізнес-процесів, процедур обслуговування клієнтів, проектів запуску копій свого бізнесу. Ця характеристика не є критичною, тому що все наведене в даному пункті може бути розроблено консультантом. Однак, без цього моменту франчайзингова система взагалі не може існувати, франчайзинг являє собою передачу не стільки торгової марки, скільки технології роботи, що довела свою ефективність.

Для успішної реалізації франчайзингового проекту необхідно правильно вибрати консультанта. Він повинен мати наступні характеристики:

- вміння і підтверджений досвід швидко вивчати бізнес, аналізувати його по складових, виявити елементи, які впливають на його ефективність (схему бізнесу, ринок, технологію, ключова відмінність від конкурентів, спосіб організації, характеристики персоналу);

- компетенції в описі і формалізації діяльності франчайзера, які дозволять передати їх франчайзі інвестору;

- забезпечення гарантій необхідного рівня конфіденційності при розробці франчайзингового пакету, пошуку інвестора, супроводі угоди продажу франшизи;

- вміння і підтверджений досвід продажу франчайзингових пакетів, так як не кожен менеджер володіє вмінням продавати подібні інвестиційні продукти;

- наявність власного рекламного ресурсу та системи «зв’язків з громадськістю», з залученням яких відбувається формування заданого громадської думки та залучення інвесторів;

- наявність технологій по структуризації та супроводу угод по залученню інвестицій, продажу бізнесу;

- розуміння ринку інвестицій в діючий бізнес.