К. е. н., доцент Глібов Р.В., студентка Тетера А.А.
Житомирський національний агроекологічний університет
Стратегія
сталого розвитку сільськогосподарських підприємств на ринку продовольчої
продукції
Пропорційний
розвиток сільськогосподарських підприємств значною мірою залежить не тільки від
цін реалізації, які визначаються попитом і пропозицією, але і від рівня
виробничих витрат на одиницю продукції у межах усієї сукупності
організаційно-правових структур ринкового середовища. В умовах трансформаційної
економіки одним з основних пріоритетів розвитку товаровиробників продовольчої
продукції є пошук шляхів мінімізації виробничих ресурсів при одночасному
зростанні розміру доходу на одиницю авансованого капіталу. Оптимізація
ресурсного потенціалу позитивно відображатиметься не тільки на активізації
кумулятивних процесів ефективного розвитку багатовекторного спектру економічних
відносин між суб'єктами господарювання аграрної сфери, але й на формуванні
збалансованої ринкової системи. В зв'язку з цим, стратегія сталого розвитку
потребує врахування наявного виробничого потенціалу сільськогосподарських
підприємств в контексті локалізації внутрішніх резервів економії маркетингових
витрат. Тому виникає потреба у розробці комплексу заходів щодо сталого розвитку
сільськогосподарських підприємств на ринку продовольчої продукції.
Для забезпечення сталого розвитку підприємств необхідно
зважено підійти до розробки
принципів управління, політики контрактних відносин, організаційної структури,
затвердження стратегічних планів підприємств, координації програм
організаційного розвитку і трансфертного ціноутворення, НДДКР, виконання
представницьких функцій підприємства [1]. Виходячи з вищевикладеного, основними
складовими стратегії сталого розвитку сільськогосподарських підприємств мають
стати ті, які визначають трансформаційні перетворення виробничо-господарських
потоків на локальному рівні в сучасному ринковому середовищі з врахуванням
ступеня сталості економічних процесів (табл. 1).
Таблиця 1. Складові елементи стратегії сталого розвитку
сільськогосподарських підприємств на ринку продовольства
|
Елементи
стратегії
|
Ступінь
реалізації
|
|
Планування
|
Затвердження
стратегічних планів
сільськогосподарських підприємств, координація маркетингової стратегії,
консультування з питань стратегічного ціноутворення на продовольчу продукцію
(визначаються межі трансфертних
цін)
|
|
Виробництво
|
Управління обсягами виробництва аграрної продукції для внутрішніх
продажів
|
|
Організаційний розвиток
|
Обґрунтування сценаріїв, вибір й
узгодження напрямів організаційного розвитку. Розробка програм збалансованого
організаційного розвитку та вибір нових видів діяльності.
|
|
Маркетинг
|
Розробка маркетингової політики та стратегії, взаємодія зі службами
централізованого збуту й агентами, що
займаються збутому продукції та зв'язок із громадськістю
|
|
Дослідження
та розробки
|
Формування наукової політики, аналіз
тенденцій. Дослідження та створення
продукції спеціальним структурним
підрозділом
|
|
Фінансовий менеджмент
|
Розробка
інвестиційної стратегії,
ухвалення рішення про великі інвестиційні проекти
|
|
Управління витратами
|
Планування прибутку та результативності
діяльності за окремими напрямами
|
|
Збут
|
Координація
внутрішніх продажів
і централізованого збуту
|
|
Управління якістю
|
Розробка політики якості, впровадження
системи якості
|
|
Менеджмент персоналу
|
Створення системи управління
персоналом, системи винагороди й підбору вищого управлінського складу
|
Важливим елементом стратегії сталого розвитку
сільськогосподарських підприємств має стати підвищення використання наявного
наукового аграрного потенціалу; впровадження енергозберігаючих і прогресивних
технологій виробництва; створення сільськогосподарських обслуговуючих
кооперативів з надання послуг товаровиробникам у веденні селекції та
відтворенні сільськогосподарських тварин, ветеринарному забезпеченні, закупівлі
та реалізації тваринницької продукції; розширення обсягу вирощування
високобілкових зернових культур; більш повного використання усіх можливостей по
поліпшенню забезпеченості наявного поголів’я кормами, повсюдного запровадження
енергозберігаючих технологій в кормовиробництві, при утриманні та годівлі
худоби; використання дотаційних коштів за реалізоване сільгосппідприємствам
молоко і м’ясо переробним підприємствам виключно на розвиток тваринництва;
докорінного поліпшення стану племінної роботи і ветеринарного обслуговування
сільгосппідприємств. Крім того, сталий розвиток сільськогосподарських
підприємств має базуватися на інтеграції всіх підприємств аграрної сфери.
Інтеграція при цьому має забезпечувати: налагодження зв’язків з усіма
учасниками виробничого ланцюгу в агропромисловому комплексі; налагодження
партнерських стосунків з підприємствами, що виробляють машини, прибори,
устаткування, матеріали, обладнання необхідні для діяльності регіональних
товаровиробників; розширення кола ринкових суб’єктів; розвиток мережі
заготівельних пунктів в сільській місцевості; проведення та представлення
інтересів на ярмарках, виставках всіх учасників аграрної сфери; активізацію
роботи по залученню капіталу від вітчизняних та іноземних інвесторів для
поліпшення виробничо-економічного розвитку сільськогосподарських підприємств, прийняття
обґрунтованих управлінських рішень на всіх фазах відтворювальних процесів в
сільськогосподарських підприємствах.
Список використаної літератури
1. Гейєр
Г.В. Управління підприємством в умовах інноваційної конкуренції: автореф. дис.
на здобуття наук. ступеня д-ра економ. наук: спец. 08.00.04 «Економіка та
управління підприємствами» / Г.В. Гейєр. – Донецьк, 2007. – С. 21–22.
2. Герасимчук В. Г.
Стратегічне управління підприємством (графічне моделювання) / В.В.
Герасимчук – К.: КНЕУ, 2000. – 360 с.
