Економічні науки / 13. Региональная экономика

К.е.н. Синиця Л.В.

Східноукраїнський національний університет
імені Володимира Даля, Луганськ

Теоретичні передумови інформаційно-аналітичної
регіоналістики інноваційного розвитку

Сьогодні інноваційна діяльність є головною умовою виходу підприємств, регіонів та країни в цілому з кризи. Результативне управління інноваційним розвитком вимагає розробки адекватних інструментів його забезпечення. Проблема забезпечення інноваційного розвитку набуває особливого значення саме в інноваційній діяльності регіональних систем. У той же час, забезпечення інноваційного розвитку регіональних систем не може бути результативним при використанні лише окремих заходів. Ця задача повинна вирішуватися впровадженням комплексної технології управління, що стосується всіх складових інноваційного розвитку. Складність питань забезпечення інноваційного розвитку регіональних систем, недостатня наукова та методична база щодо цього науково-практичного завдання, необхідність формулювання прийомів та підходів до забезпечення інноваційного розвитку регіональних систем обумовили в кінцевому підсумку актуальність публікації.

Дослідження проблеми розвитку мікроекономічних та регіональних виробничих систем на основі активізації інноваційних чинників знайшли своє відображення в роботах таких вітчизняних вчених, як О.І. Амоша, В.П. Бабич, В.М. Геєць, Б.М. Данилишин, С.М. Ілляшенко, Л.І. Федулова, О.В. Князь, О.С. Єфремов та ін. Разом з тим, недостатньо вирішеними залишаються такі важливі аспекти проблеми забезпечення інноваційного розвитку, як формування стимулів економічного розвитку регіонів, формування центрів інноваційних виробництв для створення відповідної системи стимулювання зростання економіки на регіональному рівні.

Функціонування і розвиток підприємств регіональної системи здійснюється в тісному взаємозв’язку і взаємодії із зовнішнім середовищем. Управління інноваційним розвитком підприємств в регіоні здійснюється в умовах дії різноманітних чинників зовнішнього оточення і повинне ґрунтуватися не тільки на глибокому аналізі ринку, оцінці позиції підприємства на ринку, усвідомленні своїх конкурентних переваг, але і на зовнішньому аналізі, основне призначення якого – визначити можливості і погрози, які можуть виникнути для підприємств регіону в майбутньому, а також визначити стратегічні перспективи.

Не дивлячись на очевидне значення важливості аналізу зовнішнього оточення, урахування специфіки зовнішнього середовища стикається з певними труднощами психологічного і інформаційного плану. Будь-які поширені теоретичні схеми та інструменти стратегічного аналізу є нежиттєздатними і не працюють без відповідної інформаційної підтримки. Необхідність інформаційної підтримки інноваційного розвитку регіональних систем актуалізує звернення до теоретичних положень інформаційно-аналітичної регіоналістики, яка включає як загальні питання інформаційного забезпечення управління регіональними системами, так і специфічні питання формування інформаційної бази інноваційного розвитку регіональних виробничих систем.

Інноваційність є сьогодні необхідною умовою розвитку соціально-економічного комплексу країни, що значною мірою визначається розвитком і раціональним розміщенням виробничих сил в її окремих регіонах. Разом із специфікою господарських завдань, яка визначається сукупністю використовуваних або намічених до експлуатації природних багатств, структурі господарської діяльності або цільовій функції інноваційного розвитку, що історично склалася, з розвитком науки і техніки до поняття „регіон” відноситься територіальний чинник. Він є умовою розподілу ресурсів по видах (трудові, фінансові, матеріально-технічні, інформаційні, інноваційні), стадіях дослідження, галузях економіки і невиробничої сфери, галузях наук і територіях регіону.

Головним ресурсом та у той же час основним суб’єктом і об’єктом регіонального інноваційного розвитку є людина, об’єднана в соціальні спільності і виступаюча в соціальні відносини з іншими людьми. Регіон – форма взаємодії у соціумі як системі, що має свій зміст. Взаємодія суб’єктів в процесі відтворення умов життєдіяльності забезпечує деякий рівень соціально-економічного розвитку. У регіоні існують функціональні внутрішньосистемні зв’язки, на які впливають відносини власності, відносин по розподілу повноважень, механізми самоврядування і зовнішнього регулювання.

Існуюче сьогодні дещо статичне поняття „регіон” доповнюється більш динамічним поняттям „стратегія розвитку регіону”. Стратегія розвитку регіону визначається як програма послідовної трансформації діючої регіонально-економічної системи в деякий нормативний стан, наперед заданий цільовими параметрами у просторі та часі. Стратегія розвитку регіону є складною динамічною системою, ефективність якої залежить як від внутрішніх механізмів формування і реалізації стратегії, так і від способів взаємодії з середовищем на різних стадіях життєвого циклу.

З трьох груп стратегічних пріоритетів – новаторських, ключових і базисних основними для розвитку регіону є базисні стратегічні пріоритети, які служать для управління забезпеченням його існуванням і функціонуванням. Ключові стратегічні пріоритети виділяють регіон серед множини інших територій, забезпечуючи його конкурентоспроможність, будучи по суті чинниками конкурентного успіху. Новаторські стратегічні пріоритети визначають домінанти розвитку регіону і чинники його конкурентного успіху в майбутньому, їх панування формуватиме потенціал регіону в майбутньому.

Фактичний стан регіональних систем характеризується концентрацією зусиль на реалізації базисних пріоритетів розвитку, при формуванні нової стратегії розвитку в центр уваги потрапляють, як правило, лише ключові стратегічні пріоритети. При цьому справа часто не доходить до новаторських пріоритетів, тоді як розвиток регіону вимагає від органів управління комплексного обліку всіх трьох груп стратегічних пріоритетів.