Економічні науки / 3. Фінансові відносини

Неня І.С.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

Управління дебіторською заборгованістю

як складовою оборотного капіталу підприємства

 

У процесі фінансово-господарської діяльності у підприємств постійно ви­никає потреба у проведенні розрахунків із своїми контрагентами, бюджетом, по­датковими органами. Відвантажуючи вироблену продукцію або надаючи послу­ги, підприємства, як правило, не отримують оплату негайно, тобто вони кредитують покупців.

З огляду на це за час від моменту відвантаження продук­ції до моменту надходження платежів кошти підприємств відволікаються у де­біторську заборгованість, рівень якої визначається багатьма чинниками: видом продукції, місткістю ринку, ступенем забезпеченості ринку цією продукцією, умовами договору, прийнятою на підприємстві системою розрахунків. У серед­ньому 80-90% від загального обсягу дебіторської заборгованості на підприємствах припадає на розрахунки з покупцями [3, с. 680].

Сьогодні проблема управління товарною дебіторською заборгованістю постала особливо гостро, що пов’язано із пробле­мами несвоєчасних платежів, повернення боргів у неповному обсязі, виникнен­ня сумнівних боргів. Підприємства-кредитори поступово потрапляють у становище технічного банкрутства, яке характеризується неплатоспроможністю, викликаною істотною простроченістю дебіторської заборгова­ності, але при цьому з перевищенням величини самої дебіторської заборгова­ності над величиною кредиторської заборгованості та вартості активів над фінансовими зобов’язаннями. Подальші проблеми з дебіторською заборгова­ністю можуть призвести й до реального банкрутства підприємства-кредитора [1, с. 25].

Управління дебіторською заборго­ваністю вітчизняних підприємств має здійснюватися на основі зарубіжного та вітчизняного досвіду, враховувати всі існуючі види дебіторської заборгованос­ті, незалежно від їх обсягів, термінів погашення, рівня ризикованості, базува­тися на індивідуальних умовах кредитування покупців і використанні сучас­них методів її рефінансування [2, с. 18].

Процес управління повинен бути спрямований на вирішення наступних основних завдань [4, с. 76]:

–      мінімізація фінансових ризиків, пов’язаних з можливістю збитків від списання безнадійних боргів та мінімізація фінансових ризиків, пов’язаних з дефіцитом грошових коштів;

–      мінімізація втрат від інфляційного знецінення суми заборгованості;

–      мінімізація недоотриманого доходу в зв’язку з неможливістю активного комерційного використання коштів, інвестованих в дебіторську заборгованість;

–      перебудова управління за допомогою маркетингу в умовах неплатежів;

–      раціональне використання різних механізмів повернення боргів.

Зміст та основна мета управління дебіторською заборгованістю — макси­мізація прибутку підприємства шляхом управління процесами формування та інкасації дебіторської заборгованості.

Для забезпечення платоспроможності, ліквідності, прибутковості підпри­ємства шляхом створення ефективного механізму управління портфелем дебі­торської заборгованості методика передбачає виконання таких етапів [2, с. 18]:

1) формування умов надання комерційних кредитів та процедури інкасації де­біторської заборгованості;

2) визначення допустимого обсягу портфеля дебі­торської заборгованості на основі прогнозованого обсягу реалізації;

3) моніто­ринг складових портфеля дебіторської заборгованості та структурування її за термінами погашення;

4) розробка змін умов кредитування різних дебіторів з метою збільшення обсягів продажу;

5) оцінка можливостей рефінансування портфеля дебіторської заборгованості.

Система управління дебіторською заборгованістю вимагає постійного контролю за рядом параметрів. До них відносяться: термін обороту засобів, інвестованих у дебіторську заборгованість; структура дебіторів за різними ознаками; схеми розрахунків із покупцями та можливість їх уніфікації; схе­ма контролю за виконанням дебіторами своїх зобов’язань; схема контролю та принципи резервування сумнівних боргів, розробка методів роботи з несумлінними покупцями та ін. [3, с. 684].

Отже, використання моделі управління дебіторською заборгованістю дозволяє підприємству: ефективно використовувати фінансові та трудові ресурси, зменшити ймовірність зростання безнадійних боргів, контролювати фінансові надходження, забезпечити зростання інвестиційних можливостей. При цьому слід враховувати характер та джерела виникнення дебіторської заборгованості, тип підприємства, стадію його життєвого циклу, стан ринкової кон’юнктури та інші фактори.

 

Література:

1.    Білик М.Д. Управління дебіторською заборгованістю підприємства // Фінанси України. – 2003. – № 12. – С. 24-36.

2.    Бондаренко О.С. Методика управління портфелем дебіторської заборгованості // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 4. – С. 17-23.

3.    Ковалев В.В. Финансовый менеджмент: теория и практика. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, 2007. – 1024 с.

4.    Новікова Н.М. Структурно-логічна модель управління дебіторською заборгованістю підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 1. – С. 75-82.