Економічні науки/3 Фінансові відносини

Голишевська Л.В. Каспрук О.О.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Останнім часом формування місцевих бюджетів органами місцевого самоврядування має дуже важливе значення і привертає увагу багатьох теоретиків та практиків управління. Для виконання своїх функцій держава повинна мати достатні грошові фонди. Ці фонди вона формує шляхом перерозподілу валового внутрішнього продукту. Найважливішим засобом, через який держава здійснює розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту є Державний бюджет. Через бюджет держави відтворюється вся багатогранна її діяльність і забезпечується виконання її функцій.

На виконання як державного, так і місцевих бюджетів випливають такі чинники: зростання валового внутрішнього продукту, розширення підприємствами всіх форм власності обсягу випуску товарів та їх реалізацій, збільшення обсягу виробництва і закупок сільськогосподарської продукції зростання заробітної плати по установах, що фінансуються з бюджету.

Формування місцевих бюджетів висвітлюється в працях таких науковців, як В.Свате, К. Голд, К. Шольц, В. Андронова, Ю. Арсеньєва, С. Рубцова, В. Томілова, О. Костюченко та інші.

До місцевих бюджетів належать області, райони, міські, селищні та сільські бюджети. Це фонди фінансових ресурсів, що зосереджені в розпорядженні місцевих рад народних депутатів та органів місцевого і регіонального самоврядування кожного з них в галузі бюджету і фінансів розмежована. Всього місцевих бюджетів в Україні понад 13 тисяч. Найчисельніша група це сільські селищні та міські бюджети.

Система місцевих бюджетів існує в усіх країнах світу. Проте її розвиток і функції зумовлені рядом національних, політичних, економічних та інших факторів. Найбільший вплив мають економічні та політичні фактори. Майже в усіх країнах світу бюджетні відносини поділяються на поточні та нагальні витрати. Відповідно кожний підрозділ має свої джерела доходів. Місце в бюджеті затверджується місцевими органами влади, до державного бюджету не включаються [1, с.22].

Госпрозрахункові ланки економіки повинні мати нормальні умови для господарської діяльності та бути зацікавленими в кращому використанні всіх видів ресурсів, а місцеві ради - у стабільному економічному зростанні та підвищенні ефективності всіх видів діяльності.

Цього можна досягти, якщо основу дохідної частини бюджетів становитимуть платежі за ресурсами. Такий підхід, економічно обґрунтований, оскільки забезпечує реалізацію права власності місцевої ради на ресурси надані в розпорядження і користування суб'єктами господарювання. Прив'язка доходів місцевого бюджету до платежів за ресурси створює умови, за яких місцеві ради увійдуть як рівноправний партнер. Важливо, що платежів за ресурси запобігатимуть марнотратству при їх використанні, а місцеві ради будуть зацікавлені в розширені відтворення ресурсів та посилення контролю за їх використанням.

Місцеві ради народних депутатів самостійно визначають напрями використання коштів своїх бюджетів. Ці бюджети містять видатки на фінансування підприємств, організацій місцевого господарства на фінансування здійснюваних місцевими органами заходів у сфері освіти, культури, охорони здоров'я. В умовах високих темпів розвитку науково-технічного прогресу зростають вимоги до робочої сили. Виробництво не може розвиватись без високої загальної культури, спеціальних знань, професійної підготовки працівників [2, с.320].

Перехід до ринкової економіки потребує суттєвої реформації системи фінансового забезпечення соціальної сфери. Багато років розвиток соціальної сфери був тісно пов'язаний з суспільними фондами споживання. Разом з тим. при зростанні асигнувань на соціальні потреби значних зрушень у якості соціально - культурного обслуговування за останні роки не відбулося,а причини такого становища спостерігаються при відсутності у споживача нових важелів контролю і оцінки якості послуг монополістичних закладів.

Зрівняльний розподіл грошових ресурсів, які направляються на розвиток соціальної сфери, призвів до появи нового виду соціальної сфери, зумовленою неможливістю в ряді регіонів збільшити фінансування соціальної сфери відповідно до зростання національного доходу і обсягу створюваних регіоні фінансових ресурсів [3, с.300].

Вирішення потреби в грошових ресурсах має бути перенесене на рівень місцевих рад. З державного бюджету мають фінансуватися лише заходи загальнодержавного значення. Справедливий і економічно обґрунтований розподіл соціальних благ і послуг може бути забезпечений тільки в межах міста або регіону. Зрозуміло, що в окремих випадках підтримка гарантованого державним законодавством рівня соціального обслуговування може потребувати субвенцій з загальнодержавного бюджету.

Основним суб'єктом управління повинні стати постійні комісії місцевих рад, в їх розпорядження мають бути передані відповідні грошові фонди. Вони можуть використовуватись на розвиток загальної освіти, культури, охорони здоров'я. Джерелами ресурсів для створення цих фондів мають бути кошти місцевих бюджетів, надходження зацікавлених підприємств і організацій, власні кошти населення, пожертвування на добровільні внески, субвенції з державного бюджету.

На нашу думку нині бюджет України перебуває в важкому стані, відображаючи економічне і соціальне становище суспільства. Деформовано структуру народного господарства, падають якісні показники виробництва, знижується виробництво продукції, зростає матеріальна і вартісна незбалансованість, а збільшення доходів населення значною мірою перевищує зростання виробництва товарів. Постійно зростаючі видатки бюджетів усіх рівнів по вирішенню соціальних проблем та інших невідкладних завдань при зниженні виробництва товарів призвели до зростаючого дефіциту доходів рад усіх рівнів [4, с.9].

Одним з напрямів ефективного формування дохідної частини бюджету є детальний аналіз виконання кожного джерела доходу протягом попередніх років та врахування певних об'єктивних причин відхилення від передбачених показників. Досягнення збалансованості бюджетів може здійснюватися за рахунок находження нових джерел доходів та залучення частини коштів від приватизації державного і комунального майна [5. с. 16].

В умовах економічної кризи особливо гострою залишається проблема соціального захисту. Основним завданням якого є державна гарантія соціальних послуг на рівні мінімальних стандартів. У зв'язку з цим необхідне зменшення суми пільг, якими користується населення; забезпечення на мінімальному рівні бюджетного фінансування освіти, медицини за умови розвитку мережі не державних установ поступовий перехід від державного пенсійного, соціального і медичного забезпечення до пенсійного, соціального і медичного страхування.

Отже,перераховані вище шляхи оптимізації державного бюджету України потребують поступового впровадження. Об'єктивною передумовою забезпечення оптимальної збалансованості бюджету будь-якої країни є його реальне наповнення, в основі якого лежить економічне зростання.

Література

Бескид Х. М. Періодичні підвалини дослідження суті державного бюджету України Фінанси України, № 1, 2007.

Василик О.Д. Державні фінанси України. – К:Вища школа,2009 – 320с.

Бабич.І. Аналіз податкової систем і пропозиції до її вдосконалення // Економіка України, № 12, 2008.

Беконя С.М. Актуальні питання реформи системи оподаткування // Економіка України, № 3. 2007.