Економічні науки/3 Фінансові відносини

Голишевська Л.В. Кричківська Т.М.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ ЗА РАХУНОК СПЕЦІАЛЬНОГО РЕЖИМУ СПРАВЛЯННЯ ПДВ

Перебудова в агропромисловому комплексі України (АПК), перехід до ринкових відносин потребують державної підтримки розвитку сільсько-господарського виробництва, інших галузей АПК, спрямованої на гарантування продовольчої безпеки країни, створення умов конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції, забезпечення захисту товаровиробників, що має велике значення не лише для аграрної сфери, а й для усього народного господарства України. Це зумовлюється певними особливостями й значенням галузей агропромислового виробництва, у яких формується майже 70% продовольчих ресурсів і значна частина роздрібного товарообороту [ 2,с11].

Зважаючи, що сільське господарство є важливою і специфічною галуззю господарського комплексу, запровадження його раціональної бюджетної підтримки є одним із основних завдань держави.

Основні положення сучасних теорій бюджетного регулювання та необхідності його здійснення в аграрному секторі викладено у працях зарубіжних вчених С. Аланока, Дж. Кейнса, Ж.Сея, Л. Штріве, Ш. Крамона, Л. Хоффманна, М. Трейсі. З-поміж досліджень окремі аспекти формування механізму бюджетної підтримки сільськогосподарського виробництва висвітлено у працях вітчизняних вчених-економістів О. Гудзь, І. Кобути, Ю. Лузана, О. Василика, К. Павлюк, С. Дем'яненка, С. Кваші, О. Могильного, Н. Сеперовича, О. Шевцова. В.Лаврука, І. Свідерської, М. Пугачова, С. Іваницької, О. Школьного та інших.

Зважаючи на складність даної теми значна частина проблемних питань потребує докладнішого вивчення. Не розкритими залишаються напрямки державної підтримки сільськогосподарських підприємств спеціального режиму справляння ПДВ, що і є метою й завданням нашого дослідження.

Відповідно до Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97 "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями спеціальний режим оподаткування може обрати сільськогосподарське підприємство, яке провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства. При цьому сільськогосподарським вважається підприємство, в якому питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75% вартості всіх товарів (послуг) , поставлених протягом звітного періоду [ 3,с 2].

Розглядаючи структуру фінансової підтримки розвитку агропромислового комплексу на рівні держави вкажемо на переважання в абсолютному розмірі непрямої підтримки за допомогою спеціальних режимів і механізмів оподаткування над прямим бюджетним фінансуванням

Розвиток АПК здійснюється за рахунок видатків з бюджету: видатки на поліпшення земельних ресурсів, на сільськогосподарське виробництво, на діяльність і послуги в галузі сільського господарства, видатки на закупівлю сільськогосподарської продукції та техніки, а також на дослідження й практичні розробки в галузі сільського господарства.

Результатом є відмова від прямої бюджетної підтримки виробників,що спричинено неефективністю використання державної допомоги і додатковим навантаженням на споживачів, та підтримка протилежного напрямку, який передбачає підвищення доходів і купівельної спроможності. Така підтримка у нашій країні особливо актуальна. Оскільки за класифікацією ООН, якщо 60% витрат сімейного бюджету витрачається на харчування (а в Україні таких 75% населення), це свідчить про злиденні умови життя. Ця допомога перевищуватиме рівень державних витрат на реструктуризацію та списання податкових боргів, але вона буде спрямована на населення України, а не на неефективне виробництво [2,с 14].

Важливим є аналіз недоліків та переваг у процесі підтримки сільського господарства шляхом запровадження податкових пільг та надання пропозицій щодо раціональної підтримки вітчизняних виробників аграрної продукції. Податкове навантаження на виробників сільськогосподарської продукції, розраховане як відсоткова частка сплачених податків у валовій продукції аграрного сектору України.

Незважаючи ні на що значна частина допомоги надавалася за рахунок податкових пільг, списання і реструктуризації заборгованості з податків та інших обов'язкових платежів, до Фонду соціального страхування, Пенсійного фонду, Фонду зайнятості, а також заборгованості за державними товарними кредитами. Як результат, приховані форми фінансування на певному етапі перевищували обсяг прямого фінансування.

У цілому вимоги законодавства України щодо підтримки АПК виконувалися не повністю. Недотримання вимог законодавства стосовно підтримки розвитку соціальної сфери села пояснюється не лише дефіцитом бюджетних коштів, а й особливостями бюджетної класифікації і практикою державної статистики, які не передбачають визначення відповідних річних обсягів державних капіталовкладень окремо для АПК.

Механізм підтримки сільськогосподарських підприємств було розроблено з урахуванням браку коштів у державному бюджеті на бюджетне фінансування розвитку агровиробництва і його можна розглядати як непряму форму субсидування галузі за рахунок створення сприятливих податкових умов.

Підтримка сільськогосподарського виробництва шляхом непрямого фінансування через механізм ПДВ започаткована Указом Президента "Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників" від 02.12.1998 року, згідно з яким сільськогосподарські підприємства звільняються від сплати до бюджету сум ПДВ щодо операцій із продажу продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за винятком операцій із продажу переробним підприємствам молока, м'яса живою вагою, які оподатковуються за нульовою ставкою [1,с76].

Характеризуючи механізм підтримки, зауважимо, що оцінка його запровадження є неоднозначною як серед практиків, так і серед науковців, особливо в перші роки його дії. Поряд з окремими позитивними моментами встановлений механізм підтримки має й істотні недоліки, головний з яких — неврахування самого ПДВ, зокрема позбавлення виробників можливості отримання бюджетного відшкодування.

Чинним порядком передбачено, що за визначеними операціями залишок податкового кредиту, або від'ємна різниця між сумою ПДВ, отриманою сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, з бюджету не відшкодовується, а зараховується у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Отож від запровадження такого механізму виробники більше втрачають, ніж виграють. Особливо проблеми з відволіканням коштів внаслідок недосконалості механізму підтримки виявляються при здійсненні оновлення виробничих засобів та при експорті власної продукції, в результаті чого необхідно шукати посередників для реалізації продукції на експорт.

І все ж, на нашу думку, механізм підтримки шляхом акумуляції сум ПДВ варто залишити на найближчу перспективу, незважаючи на те, що він потребує істотного вдосконалення в напрямку підвищення цільового використання сум, які підлягають перерахуванню на спецрахунки.

Таким чином, механізм підтримки шляхом акумуляції сум ПДВ ефективніший, оскільки виключає зустрічні грошові потоки, відповідно пришвидшує надходження коштів до виробників, і головне — при переході на пряме бюджетне фінансування втратиться адресність спрямування коштів. Адже прим акумуляції сум ПДВ підтримка здійснюється на рівні господарства, залежить від результатів його господарської діяльності й виключає втручання адміністративного чинника, який завжди спостерігається при розподілі коштів

Література

1. Василик О.Д. Актуальні питання реформи системи оподаткування // Фінанси України №12, 2009 с.79-86

2. Бабич І.В. Аналіз податкової системи і пропозиції до її вдосконалення // Податки та бухгалтерський облік березень №21, 2010 с.10-18

3. Про податок та додану вартість Закон України № 168/97- ВР від 3 квітня 1997 року.