Економічні науки/3.Економіка АПК.

Мараховська Т. М., Бас В. А.

Вінницький державний аграрний університет, Україна

Особливості кредитування аграрного сектору економіки в умовах ринкової економіки

Діяльність підприємства в сучасній нашій ринковій економіці неможлива без використання кредитів. З економічної точки зору кредит – це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формі), що надається на умовах повернення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим хто його отримує.

Основною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво.

Кредит для аграріїв є одним із найважливіших зовнішніх джерел інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств поряд із бюджетною підтримкою.

Багато вітчизняних вчених досліджували проблеми та розвиток кредитування, а саме такі як: О.Василика, Н.Внукової, Б.Івасіва, І.Малого, А.Мороза, М.Савлука, С.Науменкової, А.Пересади, В.Ходаківської, В.Шелудько та багато інших. Утім, в українській економічній літературі ще немає комплексного дослідження функціонування інституту небанківських фінансових посередників.

Велике значення для розвитку сільськогосподарського виробника має державна підтримка. На сьогоднішній день її механізм є малоефективним і не дає змоги задовільними бажані потреби аграріїв.

Виведення аграрного сектору ринкової економіки з кризового стану неможливе без фінансової допомоги виробникам сільськогосподарської продукції з боку джерел фінансування та інвестування. На нашу думку саме створення сприятливих умов для здійснення інвестицій у цей сектор є одним із головних завдань реформування сільського господарства та його підтримки.

Суть кредитних відносин полягає в системі економічних відносин між суб’єктами ринку щодо надання позики у грошовій або товарній формах.

Кредитування аграрних підприємств базується на певних таких принципах, що і галузей національної економіки, але має суттєві особливості.

Одні з цих особливостей мають сталий характер (сезонність сільськогосподарського виробництва, підвищена потреба аграрних підприємств в основному капіталі тощо), інші - зумовлені сучасним станом аграрного сектора економіки (незадовільний фінансовий стан більшості підприємств, значний фізичний і моральний знос основних засобів тощо).[2 c.209]

До специфічних ризиків кредитування аграрних підприємств відносять:

- підвищену нестійкість фінансового стану, невідповідність довготермінових запитів підприємств короткотерміновості наявних у банку ресурсів, нестабільність бюджету, невиконання тих його статей, які пов’язані з фінансуванням сільського господарства;

- сезонні особливості сільськогосподарського виробництва, його залежність від природно-кліматичних умов;

- труднощі, пов’язані з реалізацією продукції, неплатежі та затримки надходження виручки від реалізації, відсутність у позичальника ліквідного забезпечення кредиту.

Важлива умова забезпечення повернення банківських позик – страхування кредитних ризиків.

Також для успішного кредитування аграрного сектора потрібна відповідна інфраструктура. До складу такої інфраструктури з різним ступенем інтеграції повинні ввійти: Аграрний банк, кооперативні банки, кредитні спілки, комерційні банки. Основою побудови такої системи має стати Аграрний банк, який з одного боку, повинен стати центром, через який уряд проводитиме державну політику в аграрному секторі економіки, а з другого – фінансовим центром галузі.

Запровадження механізму державної підтримки і стимулювання кредитування аграрного сектора забезпечило не тільки зростання обсягів кредитних ресурсів, а й підвищило ефективність використання бюджетних галузь. До 2009 року кошти держава спрямовувала на пряме товарне і грошове кредитування сільського господарства. Велика сума цих коштів не поверталась і списувалась. Зовсім інший результат одержали від спрямування бюджетних коштів на стимулювання кредитної системи.

Однак, незважаючи на позитивні зрушення, остаточно досконалою систему кредитування аграрних підприємств назвати не можна. Характер бюджетного фінансування здешевлення кредитів для сільського господарства поки що нестабільний. При досягненні ситуації, коли всі аграрні підприємства стануть прибутковими, а рівень їх рентабельності перевищуватиме рівень реальних кредитних ставок.

Порядок використання передбачених у Державному бюджеті коштів для здешевлення кредитів затверджується Кабінетом Міністрів. Цим документом регулюються такі основні позиції: умови одержання компенсації для здешевлення кредитів; обмеження процентних ставок, під які можуть надаватися пільгові кредити; об’єкти пільгового кредитування; порядок і терміни документального оформлення руху пільгових кредитів; звітність. Порядок використання коштів для пільгового кредитування щороку змінюється та вдосконалюється.[4]

Потрібно зауважити, що для покращення кредитного забезпечення аграрного сектору економіки варто активізувати розвиток нових форм кредитування у сільському господарстві, які давали б можливість отримувати кредити без участі держави. До них можна віднести факторингові операції, кредити під заставу виробленої продукції та ін.

Отже, сільське господарство України потребує значних кредитних ресурсів. Нині відпрацьовуються різні механізми кредитування аграрних підприємств для того, щоб фінансовий ринок міг задовольнити їх різноманітні потреби за цільовим призначенням і вартістю.

Література

1. Мораль і право/ /Ю. Бабірой // Кредитні спілки: без жодної гарантії держави. – 2009.-№ 31- с.15

2. Актуальні проблеми економіки/О.А. Кириченко,В.Д. Кудрицький// Кредетування аграрного сектору економіки в умовах глобальної фінансової кризи.- 2009.-№5- с.207-221

3. АгроСвіт/ О.А. Кириченко,І.В. Кудря// Кредитна безпека аграрного сектору України.-2009.-№8- с.23-26

4. http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Evu/2010_14/Chornobay.pdf