Економіка/7.Облік і аудит

Петрівська Олена Юріївна

Науковий керівник: Китайчук Тетяна Генадіївна

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ СПРАВЕДЛИВОЇ ВАРТОСТІ БІОЛОГІЧНИХ АКТИВІВ

Біологічні активи як засоби виробництва сільськогосподарської продукції відіграють важливу соціально-економічну роль у забезпеченні розвитку економіки в цілому та аграрного сектора зокрема. Тому розробка та впровадження стандарту, який регулює облік лише активів сільського господарства, є актуальним і обґрунтованим.

Біологічний актив – тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.[1]

Для ведення обліку довгострокових біоактивів рослинництва до рахунку 16 «Довгострокові біологічні активи» передбачено два субрахунки : 161 «Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю» , де ведеться облік наявності та руху довгострокових біологічних активів рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу та 162 «Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за первісною вартістю» - ведеться облік наявності та руху ДБА, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, унаслідок чого їх оцінка здійснена відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та 28 «Зменшення корисності активів».

На відміну від рослин тварини, як складова біологічних активів, не прикріплена до землі. Одні з них, так звані продуктивні тварини, дають сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи протягом багатьох років. Цю групу тварин відносять до ДБА класу необоротних активів. Облік ДБА тваринництва здійснюється із застосуванням таких субрахунків рахунку 16 : 163 «Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю», 164 «Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінені за первісною вартістю»[2].

Поняття «біологічні активи» було введено П(С)БО 30 «Біологічні активи», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005р. №790[2] та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку біологічних активів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006р. №1315. Потреба у розробці цього стандарту була викликана запровадженням МСБО 41 «Сільське господарство», який було рекомендовано застосовувати з початку 2003р. При застосуванні цієї методики не передбачено обчислювати собівартість продукції. Прибуток розраховують порівнянням виручки від реалізації продукції з понесеними витратами за елементами, скоригованими на різницю перехідних залишків незавершеного виробництва та готової продукції на початок і кінець року. Ці залишки визначають за певною оцінкою, зокрема за чистою ціною реалізації, зменшеною на суму витрат на місці продажу. Метою такого уточнення загальної суми витрат підприємства є більш обґрунтований розрахунок вартості товарної продукції, що дає змогу точніше обчислювати результат діяльності підприємства.[4]

Так як ціни на вироблену продукцію постійно змінюються, нам потрібно визначити найбільш доречну ціну та дату для визначення оцінки залишків продукції та незавершеного виробництва. В Україні доречно було б встановити вартість на 31 грудня, але в багатьох інших країнах світу складання балансу датується 1 липня. Тому було визнано, що краще застосувати ціни, які були на момент отримання врожаю.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» (п.13) передбачено, що справедлива вартість біологічного активу ґрунтується на цінах активного ринку. За наявності кількох активних ринків біологічних активів і сільськогосподарської продукції їх оцінка ґрунтується на даних того ринку, на якому підприємство передбачає продавати біологічні активи та/або сільськогосподарської продукції. У разі відсутності активного ринку справедливу вартість визначають за альтернативними методами, передбаченими цим стандартом.

Ураховуючи викладене, при визначенні справедливої вартості біологічних активів і сільськогосподарської продукції пропонуємо застосувати таке правило: справедлива вартість біологічного активу та сільськогосподарської продукції дорівнює ціні цього активу чи продукції на активному ринку у відповідному звітному (розрахунковому) періоді. Звітним періодом може виступати квартал, півріччя, рік. Якщо на підприємстві щомісяця визначатимуть справедливу вартість всієї номенклатури біологічних активів та сільськогосподарської продукції, то розрахунковим періодом буде плановий місяць.

Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку біологічних активів визначено, що підприємство може самостійно визначати методику аналізу джерел інформації з метою встановлення справедливої вартості біологічних активів та/або сільськогосподарської продукції. Проте Методичними рекомендаціями з організації обліку біологічних активів та/або сільськогосподарської продукції за ринковою (справедливою) вартістю джерела отримання інформації про ціни активного ринку об’єднані в три групи : самостійній збір інформації про ціни на ринку, отримання інформації з органів державного регулювання і інформація про закупівельні ціни на продукцію, що є об’єктом державного цінового регулювання. Основним же джерелом інформації про ціни на сільськогосподарську продукцію на активних ринках є дані цінового моніторингу, розміщені на веб- сайтах органів державного регулювання сільського господарства (Міністерство аграрної політики) та провідних консалтингових фірм, що здійснюють дослідження аграрних ринків в Україні.[3]

Але доступ до мережі Інтернет мають далеко не всі сільськогосподарські підприємства, немає певного технічного оснащення. Тай ті що мають не завжди можуть скористатися достовірною інформацією, тому що сайти, що зберігають потрібну інформацію є , здебільшого, платними, як наприклад веб-сайт аналітичного центру «УкрАгроКонсалт» (www.ukragroconsult.com) та ТОВ «Агроогляд овочі та фрукти» (www.lol.org.ua). У зв’язку з визначеним вище, можемо зробити висновок, що на агро підприємствах є потреба у додатковому фінансуванні, зокрема оплати веб-сайтів, що , в свою чергу, збільшує операційні витрати і зумовлює зростання собівартості продукції.

Враховуючи зазначені проблеми та важливість вирішення активних цін на ринку, можна запропонувати законодавче визначення конкретних організацій, на які слід покласти функції з моніторингу цін на біоактиви, а також доведення їх до сільськогосподарських підприємств.

Такими органами можуть бути державні органи або суб’єкти підприємницької діяльності недержавної форми власності, які беруть безпосередню участь у функціонуванні та розвитку аграрного сектора. Одним із таких є оптовий ринок сільськогосподарської продукції - це суб’єкт підприємницької діяльності, що надає послуги сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб’єктам господарювання у сфері заготівлі, збуту, придбання і переробки сільськогосподарської продукції для наступної реалізації у роздрібній торгівлі. Вони покликані враховувати інтереси та забезпечувати численні потреби аграріїв, основних посередників і споживачів продовольства і сировини в усіх регіонах України. Змога користуватись on-line цілодобово дасть можливість вирішити проблеми визначення та документального підтвердження цін активного ринку, а отже, справедливої вартості біологічних активів на певну дату. Також важливим є наявність чіткої інформації щодо витрат на місці продажу. Функціонування оптових ринків сільськогосподарської продукції в Україні є одним із першочергових напрямів розвитку сільського господарства и цілому[3].

Не менш важливим інформаційним джерелом для визначення цін на активному ринку є регіональні управління статистики. Кожне регіональне управління статистики на своєму веб-сайті щомісяця розміщує середні ціни по області на певні види сільськогосподарської продукції. Ціни зазначені без ПДВ, транспортних, експедиційних та накладних витрат, але з урахуванням дотацій і доплат. За цими даними можна визначити справедливу вартість картоплі, молока, яєць. Проте перелік такої продукції обмежений, оскільки більшість цін узагальнені за певними групами : зернові та зернобобові культури, овочі, худоба та птиця (живою масою). За таких умов некоректно визначити справедливу вартість окремого продукта.[2]

На наш погляд, найдоцільнішим буде використання статистичних бюлетенів для визначення справедливих цін на ринку та ,зокрема, справедливої собівартості, тому що ми, покладаючись на досвідчений персонал, що працює в управлінні статистики області, можемо чітко прослідкувати зміни цін на активному ринку, визначити середні ціни за досить невисоку плату. Методика визначення справедливої вартості біологічних активів потребує належного інформаційного забезпечення, зокрема щодо цін активного ринку, а статистичні бюлетені на сьогодні є найдостовірнішим джерелом інформації.

Література

1.Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 30 затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005р. №790

2.Бобро Анатолій. Облік довгострокових біологічних активів//Податки та бухгалтерський облік.-2008.-№67.-С.8-14.

3.Гончаренко Наталія. Визначення справедливої вартості біологічних активів//Бухгалтерський облік і аудит.-2009.-№1.-С.40-45.

4.Моссаковський Валерій. Облік біологічних активів//Бухгалтерський облік і аудит.-2009.-№4.-С.38-48