Економіка 3/Фінансові відносини

Слободянюк В. В.

Керівник :Голишевська Л.В.

Вінницький національний аграрний університет

СУТЬ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНИХ ПОДАТКІВ

Для існування будь-якої держави потрібна наявність публічних грошових фондів, створених з метою забезпечення виконання державних завдань та функцій. В умовах існування незалежної української держави її розвиток та зміцнення нерозривно пов’язуються з реформуванням системи оподаткування та системи публічних доходів країни в цілому, удосконаленням їх правового регулювання та досягненням ним відповідності сучасним тенденціям правового розвитку та міжнародним стандартам у цій сфері.

Забезпечення державою обов’язковості платежів, визначення їх розміру і строків внесення сприяють повноті, стабільності і регулярності надходжень коштів до централізованих державних фондів. Зміни, які відбуваються в фінансовій і зокрема, податковій та бюджетній системах України, вимагають концептуального перегляду основних фінансово-правових категорій та понять, обґрунтування еволюційного розвитку та трансформації фінансово-правових інститутів. Ці вимоги безпосередньо торкаються і правового регулювання державних доходів в цілому, окремих їх видів, оскільки ефективна діяльність держави та її інституцій в значній мірі залежить від вироблення чіткого механізму правового регулювання відносин в сфері оподаткування.

Податок на додану вартість (ПДВ) займає найбільшу питому вагу в доходах державного бюджету. Це найважливіший непрямий податок, який застосовується в практиці оподаткування у більшості розвинутих ринкових країн.

Об’єктом оподаткування є операції з: продажу товарів (робіт, послуг) на території України;ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на території України;вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами України. Виключення становлять операції, пов’язані з рухом цінних паперів, валюти, операції по страхуванню і перестрахуванню, залученню коштів в позики, депозити, виплаті заробітної плати, стипендій, пенсій, дотацій тощо.

Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. встановлено дві ставки ПДВ — 20% від бази оподаткування і нульова ставка. При використанні ставки 20% нарахований ПДВ додають до ціни товару (робіт, послуг). При застосуванні нульової ставки ПДВ не виникає, а право на відшкодування ПДВ залишається. ПДВ обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з: експорту товарів (робіт, послуг), продажу переробним підприємствам молока та м’яса сільськогосподарськими товаровиробниками та ін. Звільняються від оподаткування ПДВ операції з: продажу вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами, продаж (передплата) і доставка вітчизняних періодичних видань, продаж учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників, товарів спеціального призначення для інвалідів, лікарських засобів та виробів медичного призначення, доставка пенсій населенню, надання багатьох видів послуг в сферах охорони здоров’я, соціального захисту, освіти тощо.

Податок на прибуток підприємств є вагомим джерелом доходів як Державного, так і місцевих бюджетів; найважливіший з прямих податків, який присутній в системах оподаткування всіх країн. Оподаткування прибутку підприємств в Україні зазнало докорінних змін разом із прийняттям 22.05.1997 р. закону «Про оподаткування прибутку підприємств», який змінив ідеологію оподаткування прибутку та методологію обліку, запровадив податковий облік, наблизив порядок обчислення податку на прибуток до світових та європейських стандартів. Об’єктом оподаткування є прибуток платника податку на суму валових витрат. Перелік витрат, які можна віднести до валових, встановлюється законодавчо. Валовий дохід підприємства представляє собою загальну суму доходу від усіх видів діяльності, отриманого протягом певного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Скоригований валовий дохід одержується шляхом зменшення валового доходу на: суми акцизного збору, податку на додану вартість, отриманих підприємством у складі ціни реалізації продукції (робіт, послуг); суми коштів або вартість майна, отримані підприємством як компенсація за примусове відчуження державою іншого майна; суми надмірно сплачених податків і зборів, що повертаються або мають бути повернені з бюджетів; суми отриманих прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані підприємством; суми одержаного емісійного доходу; доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи;

Звільняються від оподаткування податком на прибуток визначені чинним законодавством доходи неприбуткових установ і організацій (органів державної влади і місцевого самоврядування, благодійних фондів і організацій, пенсійних фондів, кредитних спілок, релігійними організаціями). Пільги передбачені для підприємств громадських організацій інвалідів та деяких інших категорій платників.

Акцизний збір за своєю сутністю це непрямий податок на споживачів окремих товарів, визначених законодавством як підакцизні, він включається до ціни цих товарів. Акцизний збір стягується під час здійснення оборотів з продажу підакцизних товарів, вироблених на митній території України, або при імпортуванні таких товарів на митну територію України. З 1 січня 2000 р. перелік підакцизних товарів значно скоротився, до їх складу в даний час включаються: спирт, алкогольні напої, пиво солодове, тютюнові вироби, нафтопродукти, транспортні засоби та ювелірні вироби.

Платниками акцизного збору є: суб’єкти підприємницької діяльності виробники підакцизних товарів (послуг) на митній території України; нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва чи осіб, прирівнених до них згідно із законодавством; будь-які суб’єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій; фізичні особи резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну територію України, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані з-за митного кордону України; юридичні або фізичні особи, які купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у підприємств з іноземною інвестицією, які користуються податковими пільгами, а також у державних органів, що здійснюють продаж підакцизних товарів, конфіскованих або вилучених з вільного обігу.

Об’єктом оподаткування виступають: обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів, а для імпортованих товарів митна вартість. Ставки акцизного збору диференційовані в залежності від видів підакцизних товарів, встановлюються в твердому розмірі (в євро) або у відсотках.

Прибутковий податок з громадян один з найбільш розповсюджених прямих податків, який стягується з доходів фізичних осіб. У більшості зарубіжних країн цей податок поступає в доходи місцевих бюджетів.

Вітчизняний механізм передбачає стягнення прибуткового податку з громадян із сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік, що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів, одержаних з різних джерел як на території України, так і за її межами. Це доходи, одержані за місцем основної роботи, за сумісництвом, за виконання робіт по договорах підряду, від здачі житла у найм, від підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Платниками даного податку є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Оподаткування доходів громадян здійснюється за прогресивною шкалою, тобто з більших доходів податок сплачується за більш високими ставками (від 10% до 40%).

При нарахуванні прибуткового податку з громадян застосовується система пільг, яка включає: зменшення суми сукупного оподатковуваного доходу на один неоподатковуваний мінімум; зменшення суми сукупного оподатковуваного доходу на один неоподатковуваний мінімум одному з батьків на кожну дитину віком до 16 років, якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує десяти мінімальних заробітних плат; зменшення суми сукупного оподатковуваного доходу на п’ятнадцять неоподатковуваних мінімумів інвалідам і учасникам війни, учасникам бойових дій, особам, які прирівнюються до учасників війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; зменшення суми сукупного оподатковуваного доходу на десять неоподатковуваних мінімумів громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, віднесених до І і ІІ категорій;

Мито це непрямий податок, який сплачується з товарів, які перетинають митний кордон України. Об’єктом оподаткування є митна вартість, ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону України.

Ставки мита , що зазначені в законодавстві можуть бути:

- адвалорними (в % до митної вартості);

- специфічними (у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару);

- комбінованими (об’єднують два попередніх види ставок).

Ввізне мито встановлюється на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Ставки ввізного (імпортного) мита існують двох видів: пільгові і повні. За пільговими ставками справляється мито по товарам та іншим предметам, що походять з країн, з якими Україною укладено угоди про вільну торгівлю та торговельно-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму. До решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки мита, передбачені Єдиним митним тарифом України. Пільги щодо ввізного мита встановлені для: дипломатичних, консульських представництв іноземних держав в частині предметів, призначених для офіційного користування; для міжнародних, міжурядових організацій; міжнародних неурядових організацій; для спільних підприємств тощо.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України за ставками, передбаченими Єдиним митним тарифом України. На окремі види товарів та інших предметів встановлюється сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більший чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

Для захисту економічних інтересів України і вітчизняних виробників при ввезенні та вивезенні товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита. Спеціальне мито застосовується при ввезенні товарів на митну територію України в таких обсягах або за таких умов, коли може бути заподіяна значна шкода національному товаровиробнику.

Антидемпінгове мито застосовується при ввезенні на митну територію України товарів, які є об’єктом демпінгу, внаслідок чого завдається шкода національному товаровиробнику.

Компенсаційне мито застосовується при ввезенні на митну територію України товарів, які є об’єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику.

Не обкладаються митом при перетинанні митного кордону України: транспортні засоби, що здійснюють перевезення вантажу; валюта, цінні папери;

предмети, що ввозяться в Україну для офіційного і особистого користування; товари, які стали непридатними для користування при пошкодженні під час перетинання кордону; товарно-матеріальні цінності, що вносяться в якості внеску у статутні фонди підприємств з іноземними інвестиціями та ін.

Отже, загальнодержавні податки відіграють важливу роль в економіці кожної країни. До їх складу входять: податок на додану вартість, акцизний збір, мито, та податок на прибуток підприємств. Для існування будь – якого податку необхідне правильне забезпечення державою обов’язковості платежів, визначення їх розміру і строків внесення які сприяють повноті, стабільності і регулярності надходжень коштів до бюджету.

Література

1. Буковинський С.А. До питання здійснення бюджетної політики в Україні. // Фінанси України. – 2007. – № 10. – С. 5-32.

2.Вишневська Н.В. Особливості фінансового вирівнювання місцевих бюджетів. // Фінансова система України. Збірник наукових праць. – Острог: Видавництво НАУ «Острозька академія», 2006. – Вип.8. – Ч.1 – 468 с.

3. Кодацький В.П. Проблеми формування місцевих бюджетів //Економіка. Фінанси. Право. – 2005. – №2.

4. Рябошлик В. Щодо реформування між бюджетних відносин. П’яту частину ПДВ варто залишити на місцях. // Економіст. – 2007. – № 3. – С. 13-15.

5.Слухай С.В., Гончаренко О.В. Удосконалення формування доходів місцевих бюджетів України. // Фінанси України. – 2007. – № 8. – С. 63-69.