К.е.н., доцент Супрун А.А., студентка 5 курсу Сінельник Я.І.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ “КНЕУ імені Вадима Гетьмана”

ПРОБЛЕМИ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ КАПІТАЛУ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ

Комерційне страхування в розвинених країнах виступає головним елементом захисту суспільства від різного роду небезпек і виступає невід’ємним атрибутом ринкової інфраструктури. В Україні страхування розвивалося достатньо швидко в докризовому періоді, але його рівень не досяг необхідного (вважається, що застрахованими було не більше 15% ризиків в суспільстві). Під час кризи відбулося різке (до 35% скорочення обсягів страхового ринку). При цьому відбулося різке зменшення вартості страхових компаній. За результатами ретроспективного аналізу можна визначити, що в докризовому періоді вітчизняні страхові компанії були недооцінені, а в післякризовому переоцінені. Отже, актуальним є пошук нових методологічних підходів до оцінки вартості капіталу вітчизняних страховиків з врахуванням реалій розвитку фінансового ринку і його страхового сектору.

Проблемами оцінки вартості капіталу компанії займалися здебільшого зарубіжні вчені, такі як Дж. Акерлоф, А. Аткінсон, Т Коупленд, Дж. Фрідман, Н. Ордуєй, Раппапорт, Г. Харрісон, а також росіяни І. Балабанов, С. Валдайцева та інші. Вітчизняними науковцями не проводилося повноцінного дослідження у цій сфері, але окремі напрацювання мають Д. Леонова, О. Мендрул, О.Терещенко, Б. Семененко і С. Стецько. Питання управління капіталом страхових компаній і оцінки його вартості епізодично розглядалося в працях С. Осадця. О. Гаманкової, О. Мурашко, А. Супруна, хоча цілісних робіт в даному напрямку поки що немає.

Усе наведене вище обумовлює актуальність і важливість предмету дослідження.

У сучасних умовах страховий бізнес і окремі страхові компанії стають товаром на ринку, що зумовлює інтерес до оцінки їх вартості. Вартість є основоположним поняттям ринкової економіки, на ній базуються прогноз перспектив розвитку компанії і розробка бізнес-плану, оцінка доцільності інвестицій, угоди з купівлі-продажу пакетів акцій, оцінка ділової активності тощо. У ситуації, що склалася на страховому ринку України в докризовому періоді, страхові компанії багатьма інвесторами розглядалися як привабливий об’єкт купівлі-продажу, поглинання, інвестування, тощо. Очікується, що після кризи і відновлення страхового ринку (2011-2012 роки) попит інвесторів на придбання вітчизняних страхових компаній та часток в них відновиться. При цьому, як і раніше не розв’язаними залишаються питання оцінки страхових компаній як цілісних майнових комплексів та питання оцінки капіталу страховиків.

В основі рішень інвесторів щодо купівлі компанії лежить її ринкова вартість. Таким чином, оцінка ринкової вартості компанії стала серйозною проблемою, яка ще потребує свого теоретичного і практичного вирішення. Особлива увага даній проблемі буде приділятися в посткризовий період. Відсутність розвиненого фондового ринку призводить до того, що акції більшості українських страхових компаній не можуть виступати мірилом оцінки капіталізації страхової компанії і її вартості як інвестиційного об’єкту. Важко розробити успішну стратегію і правильно виміряти результати роботи страхової компанії, коли ринкового курсу акцій не існує і неможливо оцінити капіталізацію страховика.

Ситуація, що спостерігалася на українському страховому ринку в докризовому періоді (купівля-продаж компаній, злиття, поглинання, тощо), також зумовила інтерес до проблеми оцінки вартості страхового бізнесу. В подальшому очікується відновлення реорганізаційних процесів і питання оцінки набере нової актуальності. Але зараз, це питання майже не досліджено і характеризується відсутністю фундаментальних наукових і практичних розробок щодо оцінки страхового бізнесу.

Підходи до оцінки вартості капіталу, що пропонуються західними економістами, не можуть бути повною мірою використані в українських умовах. Причина цьому це нерозвиненість і непрозорість фінансового ринку, низький рівень його інформативності. По суті, у розпорядженні вітчизняних страхових компаній немає адаптованих методик оцінки вартості, та й вибір методу оцінки вартості компанії повинен ґрунтуватися на цілях її проведення і визначатися суб’єктом, заінтересованим у її здійсненні. Цілі оцінки вартості страхової компанії відображено у табл. 1.

Таблиця 1

Цілі оцінки вартості страхових компаній

Суб’єкти	Цілі
Для страхової компанії як суб’єкта підприємницької діяльності	- формування системи економічної безпеки; - розробка планів і стратегій розвитку компанії; - оцінка ефективності діяльності компанії; - випуск акцій і визначення реальної вартості однієї акції; - оцінка ефективності менеджменту.
Для власників (акціонерів) страхової компанії	- обрання варіанта розпорядження власністю; - складання об’єднаних і передавальних балансів при проведенні реструктуризації; - обґрунтування ціни купівлі-продажу компанії чи її частки; - встановлення розміру виручки у разі ліквідації компанії.

Таке групування цілей показує, наскільки різними вони можуть бути, що і зумовлює необхідність вибору адекватного методу оцінки вартості капіталу страхових компаній. Але при цьому цілі оцінки визначають види вартості, а це вже напрями подальших наукових досліджень.

Безумовно оцінка вартості капіталу страхових компаній і оцінка страхового бізнесу матимуть свою специфіку, яка витікає зі специфіки страхової діяльності.

Так, Никоненко М. виділяє такі особливості страхових компаній, які мають вплив на їх вартісну оцінку:

по-перше, страхові компанії не мають значних матеріальних активів у вигляді устаткування, як правило, у них є лише власні або орендовані приміщення й засоби оргтехніки;

по-друге, фінансовий капітал страхових компаній характеризується високою оборотністю й нерівномірністю надходження грошових потоків у вигляді страхових премій, а також грошовими відтоками у вигляді страхових виплат і комісій;

по-третє, поняття «балансовий прибуток» багато в чому для страхових компаній має умовний характер через наявність такого «віртуального показника», як відрахування в страхові резерви [1].

До наведеного вище можна додати, що специфіка страхової діяльності пов’язана:

кошти за надання страхової послуги надходять авансом;

отримуючи кошти наперед, страхова компанія має можливість управляти ними і отримувати додатковий прибуток;

прибуток може бути отриманий і за рахунок перевищення надходжень страхових премій над виплатами і витратами, пов’язаними зі страховою діяльністю компанії;

страхові компанії, зважаючи на високий ризик, пов’язаний з їх діяльністю, повинні підтримувати розмір страхового фонду, який забезпечуватиме їм достатню платоспроможність [2].

Усі вказані особливості формують специфіку страхової діяльності, яка прямо чи опосередковано впливає на оцінку страхового бізнесу і вартості капіталу страхових компаній.

Оцінка капіталу страхової компанії може проводитися у площині:

оцінка самої компанії як бізнесу;

оцінка вартості капіталу як ресурсу для збільшення добробуту власників.

Якщо систематизувати досліджені джерела щодо оцінки вартості компанії, як бізнесу, то можна виділити наступні методи.

Ринковий підхід припускає використання тих чи інших даних фінансових ринків за деякий період. Ринкова вартість за підходом фондової біржі – сумарна вартість усіх акцій компанії.

Ринковий підхід, згідно з яким вартість компанії визначається на основі ринкової вартості її акцій, є не досить прийнятним в Україні. Оскільки вітчизняний фондовий ринок є недостатньо розвинений, а дійсний розмір угод з купівлі-продажу компанії є закритою інформацією або ж не відображає реальну величину цих угод.

Порівняльний підхід полягає в зіставленні конкретної угоди з попередніми аналогічними угодами на ринку. Залежно від наявності та доступності інформації, характеристик об’єкта оцінки, умов майбутньої угоди в межах цього підходу використовуються такі методи: компанії-аналога; угод; галузевих коефіцієнтів; попередніх угод з об’єктом оцінки. Для оцінки вартості страхової компанії найбільш прийнятним є метод компанії-аналога [1].

У страховому бізнесі при застосуванні даного підходу орієнтуються на збори валових премій компанії. Зарубіжна практика свідчить, що співвідношення між вартістю компанії та зборами має складати в середньому 0,8. Для України даний показник більший у 2,5 – 3,75 разу. Така розбіжність зумовлена тим, що в Україні щорічний приріст премій на ринку ризикового страхування до початку фінансово-економічної кризи значно перевищував світовий [3].

Наступним методом оцінки вартості компанії є балансовий метод. Балансова вартість – вартість капіталу акціонерів у страховій компанії, яка оцінена відповідно чинного законодавства даної країни. Формула балансової вартості має такий вигляд:

Балансова вартість = Вартість активів – Вартість зобов’язань (1)

Підхід на основі використання дохідного методу передбачає розгляд майбутніх доходів і витрат, дисконтованих на дату оцінки. Застосування цього підходу дає змогу оцінити дійсну платоспроможність компанії з урахуванням ринкової вартості основних фондів, бренду тощо.

Досить важливим питанням є визначення ціни, за якою продаються національні страхові компанії, що вимагає наявності та розробки відповідних методичних підходів. І тому на ринку існує вимір вартості страхової компанії, який базується на річному зборі валових страхових премій. Мультиплікатор продажу страхових компаній розраховується як співвідношення між ціною укладеної угоди та річними страховими брутто-преміями.

У 2007 р. вартість української страхової компанії, яка ефективно функціонувала на ринку вимірювалася в межах 0,5 – 1,5 річного збору валових страхових премій. На початку 2008 р., піку діяльності страхових компаній, привабливі страхові компанії оцінювалися в 2 і більше річних зборів. Але в на кінець 2008 р. ситуація кардинально змінилася.

У ході передпродажної підготовки компанії можна зрозуміти на що нині звертають увагу інвестори. До 2008 року на ринку була поширена думка, що інвестора цікавить частка ринку і мультиплікатори продажу (від 2 - до 4). Сьогодні ці показники відійшли на задній план. Інвестор цікавиться капіталізацією компанії, обсягом премій, а мультиплікатори вище 1,5 сьогодні навряд чи хто запропонує.

Як приклад можна навести і ситуацію, що склалася в Страховій групі «ТАС», яка входить Інвестиційно-фінансової групи «ТАС». У 2009 році велися переговори з питання продажу Страхової групи «ТАС» українській "дочці" ВТБ Банку. Страхова компанія мала двох потенційних російських інвесторів та двох інвесторів з Європейського Союзу.

СГ "ТАС" за зібраними преміями входить до десятки лідерів. За оцінками аналітиків, така фірма нині може коштувати від 1,5 до 2,5 річних премій. Але продаж даної страхової компанії так і не відбувся, оскільки інвестори і власники не змогли дістати згоди щодо справедливої вартості капіталу.

Схожа доля спіткала наміри деяких інших компаній з ТОП-15, які співпрацювали з інвесторами. Серед чинників, що гальмують ринок злиття і поглинання - падіння страхового ринку, неготовність інвесторів купувати українські компанії за запропонованими цінами, очікування власників компаній можливого покращення кон'юнктури, переорієнтація приватних інвестиційних фондів із фінансового сектору на реальний.

Найпомітнішою подією 2009 року в нашій країні стало входження власника банку "Дельта" М. Лагуна у капітал ВАТ "Національна страхова компанія "Оранта" (компанія входить у трійку найбільших українських компаній класичного страхування). НАСК "Оранта" ще на початку 2009 року зазнавала фінансові труднощі, успішно провела додаткову емісію і знайшла нового власника. Вартість страхової компанії «Оранта» до кризи становила 180 млн. дол. на сьогодні оцінена лише в 44 млн. дол. [3]. Отже, методи оцінки, які застосовувалися в докризовому періоді є недосконалими.

Значною проблемою є визначення вартості капіталу страховика як ресурсу для збільшення добробуту його власників.

В цьому сенсі оцінка вартості капіталу страховика може базуватися на:

оцінці вартості окремих елементів власного капіталу страховика;

- оцінці вартості окремих елементів залученого капіталу страхової компанії;

- оцінці середньозваженої вартості капіталу страховика.

Вартість кожного елемента капіталу страховика різна і формується під впливом різних факторів, а загальна вартість капіталу компанії представляє собою середнє значення одноелементних вартостей капіталу, зважених пропорційно кожному виду капіталу, що використовується [4]. Для розрахунку застосовується формула середньозваженої вартості капіталу (СЗВК):

СЗВК = Квк * (ВК/К) + (1 – Р) * Кпк (ПК/К) (2)

де Квк – очікувана ставка вартості власного капіталу;

Кпк – очікувана ставка вартості залученого і позиченого капіталу;

К – сукупний капітал;

ВК – власний капітал;

ПК – сума залученого і позиченого капіталу;

Р – ставка податку на прибуток.

Метод СЗВК передбачає дисконтування очікуваних грошових потоків після сплати податків за ставкою, що відображає сукупний дохід, що вимагається інвесторами – за середньозваженою вартістю капіталу.

Метод СЗВК у світі корпоративних фінансів є найпопулярнішим методом оцінки компанії, що частково фінансується за рахунок боргових зобов’язань. Загальна процедура оцінки компанії з використанням даного методу зображена на рис. 1.

Рис. 1. Розрахунок вартості акціонерного капіталу для компаній з

використанням методу СЗВК

Даний спосіб є одним із найпростіших і використовується для оцінки вартості капіталу підприємств. Але страхова компанія має певні відмінності від діяльності підприємства, тому їх обов’язково потрібно враховувати. Якщо детальніше розглянути дану формулу, то постає питання як розрахувати показник Кпк. Для компаній, які займаються довгостроковим страхуванням життя даний показник можна розрахувати тому, що залучений капітал вкладають в інвестиції з метою отримання інвестиційного прибутку. А залучені кошти в страхових компаніях, які займаються загальними видами страхування можуть бути інвестовані, але процес є достатньо нестабільним і короткостроковим. Це обумовлено особливістю загального страхування, період дії договорів в якому становить близького одного року.

Також слід звернути увагу на те, що у зазначеній формулі ставка податку на прибуток застосовується до прибутку у розмірі 25%. А в страхових компаніях даний податок розраховується до валових премій і розмір ставки становить 3%. Отже, існує потреба в трансформації формули оцінки середньозваженої вартості капіталу для страхових компаній.

Оцінна вартість капіталу компанії, як правило, включає економічну вартість і вартість майбутнього бізнесу, а також припускає широке визначення ризику. Як правило, для всіх ризиків, що піддаються кількісній оцінці, розрахунок необхідного капіталу визначає необхідний резерв на випадок несприятливих подій.

Показники оцінки вартості капіталу пов’язаних з ефективністю діяльності страховика. Зміст оцінки полягає в тому, що компанія в своїй діяльності використовує капітал, який є платним ресурсом. Отже, використання капіталу повинне забезпечувати його приріст. Тільки так може формуватися додана вартість.

Серед ключових показників, пов'язаних зі стабільністю капіталу, можна назвати показник доданої економічної вартості (далі EVA), що вимірює ефективність діяльності компанії, на основі концепції економічної доданої вартості. Показник EVA оцінює короткостроковий результат діяльності компанії і є різницею між операційним прибутком компанії та вартістю капіталу, помноженою на капітал, що використовується. EVA розраховується за наступною формулою:

EVA = П * (1 – Р) – СЗВК * К (3)

де П – прибуток до виплати процентів по зобов’язанням і до виплати податків;

Р – ставка податку на прибуток;

К – інвестований капітал (вартість активів).

Показник EVA є інструментом оцінки діяльності компанії, що враховує специфічні ризики окремих видів страхування й відображає взаємозв'язок між доходом компанії й мінімальною очікуваною рентабельністю на вкладений інвесторами капітал.

Але показник EVA не може бути використаний для оцінки вартості капіталу страхової компанії знову ж через те, що немає методики визначення СЗВК.

Таким чином, зараз в Україні відсутні методичні підходи до оцінки вартості капіталу страхових компаній, оскільки:

використовувати загальноприйнятий метод, що базується на показнику економічної доданої вартості неможливо через відсутність підходів до оцінки середньозваженої вартості капіталу;

оцінка середньозваженої вартості капіталу ускладнюється через наявність у страхових компаній такого джерела як страхові резерви, вартість якого визначити дуже важко;

вітчизняні практика ведення страхового бізнесу, оцінки вартості страховика і капіталу страхові компанії не передбачає врахування нематеріальних активів, таких як бренд, гудвіл, торгівельна марка тощо. Отже, існуючі методичні підходи до оцінки капіталу страховика є неточними ще і в цьому сенсі.

Подальші дослідження оцінки вартості капіталу страховика повинні проводитися у напрямках:

визначення вартості такого елементу капіталу страховика як страхові резерви;

врахування у формулі середньозваженої вартості капіталу особливостей оподаткування страхових компаній. які докорінно відрізняються від оподаткування інших суб’єктів господарювання;

розробка нормативного забезпечення щодо оцінки вартості страхового бізнесу як цілісного майнового комплексу.

Література (список використаних джерел)

1. Нагайчук Н. Оцінка вартості капіталу страховика // Економіка і регіон. – 2009. - №1 – с. 199 – 202.

2. Супрун А.А. Управління активами страхових компаній: Автореф. дис.. к-та екон. наук: 08.04.01 / Київський національний економічний університет. – К., 2005. – 19 с.

3. Алексеєнко І. Повернули з доплатою // Експерт. – 2009. - №39 – с. 36 - 37.

4. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.