Экономические науки / Государственное регулирование экономики

 

К.е.н, доцент кафедри обліку та аналізу Федоришина Л.І., асистент кафедри обліку та аналізу Глазко Н.Д., студентка 4 курсу факультету економіки та підприємництва Крикун В.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

 

Регулювання податкового кредиту по податку з доходів фізичних осіб в податковому обліку

       В сучасній економіці основним джерелом наповнення місцевих бюджетів є податок з доходів фізичних осіб. За таких умов важливим завданням будь-якої держави є удосконалення системи оподаткування доходів фізичних осіб з метою підвищення соціальної справедливості оподаткування, з урахуванням фіскальної та економічної справедливості даного податку.

       Оскільки, податок з доходів фізичних осіб є досить важливим у податковій системі України через його значне соціально-економічне значення, масштабність кількості платників, розміри загальних надходжень до бюджету, то важливим питанням є удосконалення податкового кредиту по податку з доходів фізичних осіб.

       Регулювання податкового кредиту по податку з доходів фізичних осіб та порядок сплати податку регламентуються Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Відповідно до даного документу, під податковим кредитом розуміється сума витрат, понесених платником податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року. На суму податкового кредиту платник податку може  зменшити свій загальний річний оподатковуваного дохід, одержаний за наслідками звітного року. [1]

       Так, проблематика пільгового оподаткування є досить актуальною пробле-мою, якій присвячена велика кількість праць вітчизняних науковців. Вивченням даного питання займалися Коваленко Ю.Є., Яроцька Т.Р., Шевченко І., Уланова С., Соколовська А.М. та інші. Але не зважаючи на велику кількість наукових робіт і досліджень питання податкового кредиту з податку з доходів фізичних осіб залишається ряд питань, які є не вирішеними в умовах сучасного рівня економіки.

       Метою  даної  публікації є дослідження  основних  особливостей податко-вого кредиту по податку з доходів фізичних осіб та наведення основних шляхів його вдосконалення.

       Право на податковий кредит мають фізичні особи – резиденти, яким присвоєно індивідуальні ідентифікаційні номери. Не мають права на подат-ковий кредит платники податку, які отримують доходи, відмінні від заробітної плати (приватні підприємці, фізичні особи, що здійснюють незалежну профе-сійну діяльність, військовослужбовці, тощо). [2, 19]

       Громадяни до складу податкового кредиту можуть включитися наступні витрати: частину суми процентів, сплачених за іпо­течним кредитом; суму коштів або вартість майна, переда­них у  вигляді  пожертвувань  або благодійних внесків неприбутковим  організаціям, за­реєстрованим в Україні, у розмірі, що переви­щує 2 %, але не більше 5 % від суми його загального  оподатковуваного   доходу такого звітного року; суму власних коштів, сплачених громадянином на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості послуг з його лікування та лікування члена його сім'ї першого ступе­ня споріднення; частину суми витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків (премій) страхувальнику-резиденту за догово­рами довгострокового страхуван- ня життя не­державного пенсійного страхування як такого платника податку, так і членів його сім'ї першо­го ступеня споріднення.

       Для того, щоб отримати податковий кредит грома­дянин повинен подати до

податкового органу за місце свого проживання Декларацію про до­ходи.

       Декларація  для  отримання  податкового  кредиту,  на відміну від звичайної

декларації, може подаватися протягом усього податкового року, наступного за звітним. У декларації гро­мадянином вказується загальна сума за­робітної плати за рік, і сума утриманого та пе­рерахованого з неї податку з доходів фізичних осіб. Також платник податку для отримання по­даткового кредиту має заповнити та подати до податкового органу два додатки до декларації.

       У додатку 1 вказуються витрати, які платник податку хоче віднести до податкового кредиту. Суми фактично понесених витрат мають бути підтверд-жені документально. Для цього у до­датку 1 вказуються реквізити документів, які підтверджують витратити. Заповнення додатку 1 не повинно викликати труд-нощів у громадян.

       Інша справа з додатком 2 до декларації, у ньому платник податку має самостійно розрахувати суму податку, що підлягає поверненню йому з бюджету. Розрахунок наведений у до­датку 2 складається з чотирьох розділів: I - сума податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) до повернення з бюджету у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, II - сума ПДФО до повернення з бюджету з інших підстав, III - суми ПДФО до сплати до бюдже­ти, IV - остаточне податкове зобов'язання.

       Заповнити вказані розділи без бухгалтерсь­кої освіти на нашу думку досить складно. Плат­ник податку згідно з діючим законодавством може звернутися за допомогою в заповнені декларації до податкового органу. За платника також може заповнити декларацію інша особа за нотаріально посвідченою довіре-ністю.

       Податкові органи отримавши та перевірив­ши подані документи на отри-мання податково­го кредиту складають реєстри сум податку з доходів фізичних осіб, які підлягають повер­ненню з бюджету фізичним особам і передають їх до органів державного казначейства. В свою чергу органи державного казначейства повер­тають належні громадянам суму податку із бюджету за бажанням громадян

на їх розрахун­кові рахунки або грошовими переказами.

       Вказана процедура нарахування та повер­нення податкового кредиту на нашу думку до­сить складна і не зручна, як для фізичних осіб так і для податкових органів. Громадяни втра­чають багато часу на заповнення та подання Декларації і розрахунків, а у держаних органів збільшуються витрати на адміністрування по­датку з доходів фізичних осіб.

       Отже, з метою спрощення  процедури нараху­вання та повернення  подат-кового  кредиту,  а також для усунення протиріччя в між бюджет­них відноси-нах, оскільки податок може сплачу­ватися в один бюджет місцевого самовря-дування, а повернення податку здійснюватися з іншого бюджету, пропонуємо проводити пере­рахунок  суми  сплаченого   податку  з  доходів фізичних осіб з метою надання пільги безпосе­редньо за місцем роботи  при проведенні річного   перерахунку податковими агентами (працедавцями).

       Стимулювання   купівлі   новозбудованих об'єктів нерухомого майна може бути здійсне­но за рахунок встановлення диференційовано­го податкового кре-диту для відсотків за іпоте­кою.  При купівлі житла на вторинному ринку
ВВП країни не збільшується. Таким чином, зап­ропонована додаткова податкова пільга може здійснити позитивний вплив на зростання ВВП.

       Державний кредит на навчання є більш ефективним інструментом, ніж   механізм на­ дання податкової пільги у формі податкового кредиту, оскільки  збільшується доступність громадян  до  платних освітніх  послуг,   збільшується відповідальність отримувачів освітніх послуг, не відбувається перенесення податко­вого тягаря з одних платників податку на інших (тих, хто не може оплачувати навчання, крім того,  запозичені  кошти  повертаються у бюд­жет.

       Реалізація даних пропозицій дозволить збільшити фіскальну ефективність оподатку­вання доходів фізичних осіб з урахуванням принципів соціальної справедливості оподатку­вання та його економічної ефективності.

 

Література:

1. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22.05.2003 №889 зі змінами та доповненнями.

2. Уланова С. Податковий кредит з ПДФО: порядок отримання // Баланс-агро. – 2008. - №4. – С. 19-21.

3. Шевченко І. Податковий кредит із ПДФО: повертаємо гроші з бюджету //

Баланс. – 2009. – №24. – С. 26-31.