Даценко Г. В., Ткаченко І.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Формування професійної етики державного службовця в умовах трансформаційних економічних перетворень

В умовах реформування системи державної служби в Україні висока кваліфікація, професійні та моральні якості державних службовців є одним з найважливіших факторів утвердження громадянського суспільства, побудови демократичної держави, створення ефективної системи державного управління, що відповідає стандартам правової держави із соціально орієнтованою ринковою економікою.

Пріоритетними напрямами демократичного суспільства є регламентація поведінки державних службовців. Ряд країн світу визнали питання етичних норм та формування відповідного кодексу поведінки державного службовця сферою, яка набуває дедалі більшого значення [5].

В основу досліджуваного нами питання вагомий вклад було внесено такими вченими як: Атаманчук Г.В., Бабкіна В.Д., Бебек В.М, Гаєвський Б.А., Рехкало В. О., Головатий М.Ф., Рудакевич М. І., Лелікова Г.І., Ліпенцева А.В., Луговий В.І., Нижник Н.Р. та інших, що заклали основи загально-управлінського підходу в підготовці кадрів службовців, дослідженні культури їх поведінки [5, 6].

Вивчення етичних проблем сучасного державного службовця набувають комплексного характеру, хоч залишається невивченою система моральної культури службовців і її формування. В українській науці визначені засади дослідження професійної етики в цілому та державних службовців зокрема, проте недостатня увага приділяється її емпіричному дослідженню, проблемам формування.

Законодавством України визначено ряд законодавчих актів, що регламентують основні засади поведінки державних службовців, зокрема: Конституція України, Закон України «Про державну службу» від 16.12.93 № 3723-ХІІ, Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 05 жовтня 1995 р. № 356, Кодекс правил поведінки державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року.

У статті 5 Закону України «Про державну службу», яка так і називається «Етика поведінки державного службовця» зазначається, що державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників; дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця [2].

Також в Законі України «Про державну службу» є ряд положень, які прямо не вказують на етику поведінки державного службовця, але безпосередньо з нею пов'язані. Так, наприклад, в статті 17 визначено безумовне прийняття присяги державними службовцями, які вперше зараховуються на державну службу, що можна розглядати як один із важелів забезпечення законності й етичності в діяльності державних службовців [2].

Присяга є, так би мовити, фундаментом виконання обов'язку на державній службі. Вступаючи на посаду, державний службовець обіцяє «суворо дотримуватися Конституції та законів України». Це формулювання порушує перед державним службовцем ряд практичних і філософських питань. Наприклад, Конституція і закони можуть примушувати державного службовця діяти наперекір власній думці.

У той же час іноді самі норми Конституції і закони чи постанови уряду вступають у протиріччя одне з одним. В таких випадках поведінка службовця повинна базуватися на законодавстві, керуватися основними обов'язками державних службовців, а також на розумінні того, що не всі правові акти мають однакову юридичну силу.

Державна служба має в основі конституційні положення. Саме вони є етичними обмеженнями дій державного службовця і основою довіри з боку громадян. Відповідальність за конституційністю законів покладено на Конституційний Суд. Доводити протиріччя закону Конституції треба в ході службової дискусії і судового розгляду. В разі конфлікту між Конституцією та іншим нормативним актом або наказом керівника службовець, який дотримується етичних принципів, буде вірним Конституції.

Виконання законів покладає серйозні обов'язки на державних службовців і в тому випадку, коли керівник видає незаконні розпорядження та вказівки. Державні службовці, які працюють на довіру та інтереси громадян, перевагу віддадуть невиконанню такого наказу. Проте в реальному житті службовці порушують закони, підкоряються обставинам. Відповідно їх реальна поведінка не завжди буде однаковою: хтось задумається про етичний вибір, а хтось не звертатиме на це уваги.

У випадку, якщо державний службовець є не впевненим у тому, які дії він повинен вчинити або утриматися з метою дотримання норм поведінки, державний службовець повинен звернутися за консультацією до вищої за посадою особи, а також до органу, що здійснює контроль за поведінкою державних службовців

Кодекс загальних правил поведінки державних службовців в Україні як правовий акт закріплює реалізацію державними службовцями їх прав і обов'язків стосовно інших суб'єктів суспільних відносин, а також інформує громадян про поведінку, якої вони можуть очікувати від державних службовців. Даний Кодекс встановлює основні вимоги до поведінки працівників органів державної влади, що займають посади, віднесені до відповідних категорій посад державних службовців відповідно до Закону України “Про державну службу” [2].

Згідно зазначеного Кодексу поведінка державних службовців України ґрунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання посадових повноважень і дотримання службової дисципліни; політичної неупередженості; відкритості, гласності та контрольованості; дотримання прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб [4].

Такий підхід підвищує правову захищеність як громадян України, так і державних службовців. Навіть якщо поведінка державних службовців фактично не порушує норм етичної поведінки, їм слід уникати будь-яких дій, що можуть бути розцінені як порушення етичних норм.

Враховуючи трансформаційні процеси та зрушення, що мають місце на сьогодні в усіх ланках суспільного та економічного ладу, в Україні формування етичних норм має незавершений характер, а тому дане питання потребує подальшого вивчення, систематизації та нормативно-правового закріплення.

Законодавче закріплення етичних стандартів державної служби, з одного боку, є свідченням свідомого прагнення держави утверджувати в системі суспільних відносин моральні цінності, а з іншого вказує на те, що право підноситься до рівня моральних цінностей. Моральне значення правового закріплення моральних цінностей державних службовців полягає в тому, що право, допомагаючи державній службі бути послідовною у своїй діяльності, в утвердженні проголошених моральних стандартів, водночас не дозволяє відступати від закріплених цінностей і принципів.

Використана література:

1. Конституція України

2. Закон України «Про державну службу» від 16.12.93 № 3723-ХІІ

3. Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 05 жовтня 1995 р. № 356

4. «Кодекс правил поведінки державного службовця» Міністерство юстиції України 7 листопада 2000 року.

5. Гаєвський Б. А., Рехкало В. О. Культура державного управління (організаційний аспект). – К.: Вид-во УАДУ, 1998. – 144 с.

6. Рудакевич М. І. Етика державної служби. Зарубіжний досвід.- К., 2002.-110 с.