Економіка/13.Регіональна економіка

Сапріянчук О.П.

Науковий керівник: Гайдукова О.О.

Буковинська державна фінансова академія

Спіробітництво України з Російською Федерацією

Впродовж тривалого часу державна регіональна політика розглядалася в Україні досить вузько, лише в контексті питань регіонального економічного розвитку. Але, досвід регіональної політики Європейського Союзу продемонстрував успішність такого механізму ефективного розвитку територій як транскордонне співробітництво. Саме під впливом здобутків транскордонного співробітництва європейських держав в Україні утвердилося розуміння значущості ролі регіонів у забезпеченні суспільного прогресу. Це знайшло своє відображення у ряді нормативних актів та програм розвитку України з державами сусідами.

Проблеми міжрегіонального та транскордонного співробітництва в Україні досліджують такі науковці: З. Бройде, В.Будкін [2], О.Вишняков, М.Долішній, , Б.Буркинський [3], Н. Мікула [4] та інші.

У Законі України «Про транскордонне співробітництво» зазначено, що транскордонне співробітництво – це спільні дії, спрямовані на встановлення і поглиблення економічних, соціальних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших відносин між територіальними громадами, представницькими органами, місцевими органами виконавчої влади України та територіальними громадами, відповідними органами влади інших держав у межах компетенції, визначеної їх національним законодавством [1].

Зовнішній кордон України є найдовшим серед європейських країн, 19 з 25 областей є прикордонними. Держава має значні потенційні можливості розвитку транскордонного співробітництва. Довжина державного кордону України становить близько 6550 км і з Росією він є найдовшим. З моменту підписання Президентами України та Росії Л. Кучмою і В. Путіним 28 січня 2003 р. у Києві договору про україно-російський державний кордон визначено лінію розподілу території, на яку поширюється державний суверенітет сусідніх держав по суходолу – від стику трьох держав (України, Росії й Білорусії) до Азовського моря. Довжина сухопутної частини україно-російського кордону склала 2063 км.

Участь регіонів в україно-російському транскордонному співробітництві має ґрунтуватися на правових та інституційних засадах, спроможних забезпечити прикордонним регіональним і місцевим органам влади відповідний перелік повноважень щодо налагодження безпосередніх відносин. Це зумовлює потребу в чітко визначеній регіональній політиці держави, яка повинна визначати базові принципи взаємовідносин між державою та її регіонами, магістральні напрямки регіонального розвитку, встановлювати загальні правові рамки, які дозволяли б регіональним органам влади ефективно шукати шляхи для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку.

Активність України щодо розвитку транскордонної співпраці на російському напрямку вкрай недостатня порівняно із західним напрямком. З 15 проектів транскордонного співробітництва, які реалізуються на даний час згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. «Щодо затвердження програми розвитку транскордонного співробітництва на 2007-2010 роки», якою надається державна фінансова підтримка, на російському напрямку виконується лише один проект, і той символічно, бо коштів виділено всього 5% від обсягу фінансування [3].

Проте, розвиток добросусідських відносин з Російською Федерацією був і є важливим пріоритетом України в контексті реалізації її національних інтересів. Хоча спостерігаючи за відносинами України і РФ то видно, що Росія проти зовнішньополітичного курсу України на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Важелем впливу на українську зовнішню і внутрішню політику є відносини в енергетичній сфері.

Протиріччя, зумовлені розбіжностями в цілях державного розвитку України та Росії, сформували такі головні проблемні позиції на полі двосторонніх відносин:

- активний опір Росії євроатлантичній інтеграції України;

- використання РФ своїх позицій на енергетичних ринках для посилення російського впливу на українську зовнішню і внутрішню політику;

- блокування демаркації та делімітації українсько-російського кордону як державного;

- відсутність конструктивного діалогу з питань підготовки до виведення до 2017 року Чорноморського флоту РФ з місць його тимчасової дислокації на території України;

- агресивна інформаційна та гуманітарна політика Росії спрямована на включення України у власний культурний простір та української національної ідентичності [3].

Розв’язання цих проблем є надзвичайно складним завданням і немає жодних ознак наближення до їх вирішення.

Незважаючи на такі проблеми російсько-українських відносин транскордонне співробітництво залишається одним із факторів, за допомогою якого можна налагодити зв’язки між кранами.

Головні напрямки поглиблення транскордонного співробітництва з Російською Федерацією:

1. В Україні активізуються процеси використання засад мережевої економіки, зокрема, розвиток кластерів. Транскордонні кластери охоплюють суміжні прикордонні території сусідніх держав, до складу яких входять інституції, розміщені по обидва боки кордону. Особливістю транскордонних кластерів є те, що учасники кластерів розміщені в різних податкових, митних, законодавчих середовищах сусідніх країн, однак можуть мати спільні підприємства та організації, користуватися спільною інфраструктурою і функціонують, насамперед, на транскордонних ринках [4].

2. Важливим аспектом транскордонної співпраці є значний транзитний потенціал. Одним з перспективних проектів використання такого потенціалу є транспортний коридор «Європа–Азія». Росія активно просуває свій варіант проходження коридору через територію Білорусі й балтійського виходу до Європи. Через спірні питання використання транспортних артерій привабливим є Керч-Єнікальський канал – єдиний спосіб транспортного сполучення портів Каспійського з Середземним морем.

3. Спільне господарювання несе екологічне забруднення на прикордонних територіях та акваторії Азовського моря. Як показав приклад забруднення річок на західному кордоні України, вирішення екологічних питань є важливим напрямком транскордонного співробітництва. Вплив енергетики на біосферу проявляється на всіх стадіях виробництва енергії: при видобутку й транспортуванні ресурсів, при виробництві, передачі й споживанні енергії. Не менш загрозливою є транзитна складова економіки регіону. Особливо вона позначилися на екологічному стані Азовського моря. Важливим аспектом антропогенного впливу є факт розташування на берегах металургійних комбінатів, які щорічно скидають більш 800 млн куб. метрів забруднених стічних вод. Крім того, зношеність водогінно-каналізаційних господарств в першу чергу Маріуполя і Таганрога, призводить до «штатних» викидів нечистот у межах міст у море.

Метою політики в сфері забезпечення екологічної безпеки має бути послідовне симетричне обмеження негативного впливу паливно-енергетичного комплексу, промисловості, врегулювання функціонування транспортних потоків України та Росії у навантаженні на навколишнє середовище, наближення до відповідних європейських екологічних норм.

Отже, пріоритетними напрямами державної політики щодо транскордонного співробітництва України і Російської Федерації мають бути:

- створення сприятливих умов для інвестиційної діяльності у прикордонних регіонах шляхом розвитку інформаційного обміну, надання консультаційного обслуговування, використання можливостей надання податкових стимулів місцевими органами виконавчої влади;

- створення умов для вільного переміщення через кордон при забезпеченні безпеки населення прикордонних областей шляхом розробки системи спрощеного паспортного контролю, планування та координації спільної роботи правоохоронних органів з метою запобігання правопорушень по обидва боки кордону;

- збільшення транзитних можливостей прикордонних територій;

- забезпечення спільного контролю за екологічною ситуацією і раціональним використанням природних ресурсів;

- розробка в межах єврорегіонів нових проектів транскордонного співробітництва на східному кордоні України у соціальній і гуманітарній сферах.

Література:

1. Закон України Про транскордонне співробітництво: Закон України від 6.06.2004 р. №1861 // «Голос України». - 2004. - 22 липня.

2. Будкін В. Сутнісні характеристики та форми транскордонного економічного співробітництва / В. Будкін // Держава та регіони. - 2008. - №6. - С. 226-229.

3. Буркинський Б. Стратегічні економічні інтереси України і Російсько Федераці в басейні Азовського моря / Б.Буркинський, В.Степанов // Економіка України. - 2009. - №5. - С. 77-84.

4. Мікула Н.А. Транскордонні кластери / Н. Мікула, О.Пастернак // Регіональна економіка. - 2009. - №2. - С.228-229