Економічні науки /15. Державне регулювання економіки

Ходус А.В.

Донецький державний університет управління, Україна

Механізм державного стимулювання інноваційного розвитку хімічної галузі

Вплив держави на інноваційну складову стратегічного розвитку реалізується шляхом формування національної інноваційної системи. Для цього використовується цикл «від ідеї - до реалізації», що складається у розробці інноваційної політики, виборі стратегії інноваційного розвитку, впровадженні адекватних поставленим завданням механізмів реалізації обраної стратегії.

Закономірності державного стимулювання інноваційного розвитку економіки засновані на циклічності економічного розвитку і мають еволюційну природу: періоди кризи і зародження економічного циклу потребують прямої участі держави в стимулюванні інноваційного розвитку, періоди зростання і рецесії обумовлюють непряму участь держави, спрямовану на формування інфраструктури для здійснення інноваційної діяльності.

Галузеві особливості державного стимулювання інноваційного розвитку враховують значимість галузі для економіки країни, що характеризується її роллю для виживання суспільства, часткою у виробництві ВВП, у структурі експорту й обсязі бюджетних надходжень, а також – диференційовані в залежності від фази життєвого циклу галузі.

У процесі аналізу розвитку хімічної галузі України виявлено, що хімічну галузь України по показниках діяльності можна назвати зрілою з великою імовірністю переходу до стану спаду, що обумовлено збільшенням вартості сировини, глобальною конкуренцією й істотним зниженням конкурентоспроможності продукції.

Життєздатність хімічних підприємств у цілому залежить від швидкості адаптації підприємств до викликів зовнішнього середовища, від їх здатності генерувати і впроваджувати інновації в умовах жорсткої конкуренції і фінансових обмежень. При цьому збереження позицій галузі як базової в структурі економіки країни може бути досягнуто тільки на основі переходу до нового технологічного укладу, що виявляється не тільки в рівні виробленої продукції, але й у рівні технологій, які використовуються у виробництві і менеджменті.

Напрямки вибору стратегії для підприємств хімічної галузі в кризових умовах передбачають: 1) модернізацію і збільшення технологічної ефективності існуючих виробництв; 2) збільшення продукції, орієнтованої на внутрішній ринок, у тому числі імпортозаміщуючої продукції; 3) збільшення частки продукції, орієнтованої на кінцевого споживача; 4) переорієнтацію виробництва на технологічний уклад більш високого рівня - четвертий, п'ятий (розвиток малотоннажної хімії).

Роль держави в реалізації стратегії розвитку хімічної галузі та її інноваційної складової є динамічною і враховує наступні положення: 1) Цикли розвитку економіки: фази відхилення національної економіки від рівноваги потребують втручання держави. Чим довше цикл - тим більшим є рівень державного регулювання економіки. 2) Життєвий цикл галузі: галузі економіки, які є базовими, бюджето-формуючими і життєво важливими для населення країни вимагають особливої уваги держави. У стані спаду і зародження (нових технологій) вони потребують державного стимулювання інноваційної активності. 3) Вибірковий підхід до підприємств в залежності від рівня їх інноваційного потенціалу.

Станом на перше півріччя 2009 р. для підприємств хімічної галузі України виправданими є заходи щодо прямого стимулювання інноваційного розвитку з високою часткою інформаційно-аналітичної складової, що обумовлено значним рівнем інноваційного й інвестиційного потенціалу підприємств цієї галузі.

Складові механізму стимулювання інноваційного розвитку хімічної галузі включають концептуальний та організаційно-методологічний аспекти.

1. Концептуальні положення механізму стимулювання інноваційного розвитку хімічної галузі засновані на природі змін і адаптації та враховують наступне:

виживання підприємств у динамічному зовнішньому середовищі можливо на основі своєчасного формування нових адаптаційних механізмів, для чого доцільне створення відповідного структурного підрозділу у вигляді «інноваційного модуля»;

кризові періоди розвитку світової, національної економіки, або кризові явища в галузі визначають необхідність державного стимулювання інноваційного розвитку шляхом формування умов для формування нових адаптаційних механізмів;

державне стимулювання інноваційного розвитку галузі потребує посилення інформаційно-аналітичної функції економічного регулювання.

Виходячи з цього, на центральному рівні управління і на рівні кожного окремого підприємства доцільно створити «інноваційний модуль», відповідальний за розробку нових механізмів адаптації до стану зовнішнього середовища з урахуванням актуальної і прогнозної складових. Взаємодія «інноваційних модулів» у часі визначається як «зустрічний розвиток» (рис. 1).

Рис. 1. Концепція механізму державного стимулювання інноваційного

розвитку хімічної галузі: загальний вигляд

2. Організаційно-методологічний аспект передбачає «зустрічний» розвиток підприємств і органів державного регулювання.

Зустрічний розвиток визначає можливість держави як суб'єкта управління заздалегідь, проактивно виявити оптимальні алгоритми поводження підприємств галузі. Ці алгоритми можуть стосуватися модернізації виробництв, диференціації продукції, розвитку нових технологій, навчання робочої сили тощо. Після виявлення оптимальних алгоритмів інформація, в залежності від її значимості, може перетворюватися у: а) рекомендації щодо актуальних напрямків адаптації підприємств галузі до зовнішнього середовища; б) галузеві стандарти для національних ринків; в) регулюючі, у тому числі – заборонні законодавчі заходи.

Цей потік інформації дозволить заздалегідь уникнути проблем, пов'язаних з турбулентністю зовнішнього середовища для більшості галузей України, що функціонують на міжнародних ринках.

В процесі розробки рекомендацій щодо державного стимулювання інноваційного розвитку ВАТ «Концерн Стірол» на основі оцінки інноваційного потенціалу підприємства обґрунтована доцільність формування адаптивної організації, що навчається, на базі системи функціонування кружків якості. Цей підхід відмінний від існуючого тем, що «на вхід» аналітичної і раціоналізаторської діяльності кружків якості надходить інформація не тільки про стан заданого структурного підрозділу, а про стан зовнішнього середовища - актуальний (аналітика), майбутній (прогноз). У подібному випадку результат роботи кружків якості полягає не тільки в реактивному удосконаленні діяльності кожного структурного підрозділу, а в адаптації підприємства як цілого до вимог зовнішнього середовища, визначених в аналітичних звітах і прогнозах.

Сама організація в цьому випадку зможе реагувати на зовнішні впливи як адаптивне ціле при збільшенні рівня мінливості, невизначеності зовнішнього середовища. Нові адаптаційні механізми формуються двома способами:

шляхом роботи кружків якості в регулярному режимі (у випадку, коли швидкість зміни зовнішнього середовища не потребує миттєвих рішень). Тоді «на вхід» для роботи кружків якості надається інформація аналітичного і прогнозного змісту, що потребує рішення у вигляді перебудови власної діяльності;

шляхом формування кружка (кружків) якості не по структурному, а по проектному типу (з фахівців різних підрозділів і рівня ієрархії - з високим творчим потенціалом і досвідом). Цей підхід дозволяє в короткий термін сформувати необхідний адаптаційний механізм і поширити його як алгоритм дії для всієї організації.

В цілому, запропонований підхід дозволить підприємству перейти від функціональних інновацій і удосконалень - до загальносистемних, цілісних і дозволить реагувати на вплив зовнішнього середовища як адаптивне ціле.

Література:

1. Темиргалиев Р.И. Структурный кризис: новый подход к измерению / Р.И.Темиргалиев // Культура народов Причерноморья. — 2000. — №15. — С. 37-40.

2. Маркова В.Д. Стратегический менеджмент / В.Д.Маркова, С.А.Кузнецова. – М.: ИНФРА-М, Новосибирск, 2002. – 288 с.

3. Гринев В.Ф. Инновационный менеджмент: учеб.пособ. / В.Ф.Гринев. –К.: МАУП, 2000. -148 с.

4. Совершенствование системы управления промышленным предприятием: проблемы и решения / [Янковский Н.А., Белоусов А.В., Веревкин В.Н. и др.]; под ред. Н.А. Янковского. – Донецк: Норд-Пресс, ДонГУУ, 2006. – 393 с.

5. Зембицкий Е.В. Проблемы и перспективы корпоративного развития предприятий химической промышленности Украины / Е.В. Зембицкий // Економіка промисловості - 2007. -№3(38). – С.83-91.

6. Дєгтяр А. Інформаційно-аналітична діяльність як засіб підвищення якості державно-управлінських рішень / А.Дєгтяр // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2003. - №1. – С. 407-415.