Бондалєтова Т.О., Ковальчук І.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Проблемні аспекти здійснення контролю

діяльності бюджетних установ органами

Державного казначейства України

Здійснення органами влади ефективного державного фінан­сового контролю за надходженням і витрачанням бюджетних активів є важливою функцією системи державного управління, значення якої зростає в умовах економічної кризи. Потрібно наголосити, що завдання державного фінансового контролю постійно ускладнюються під впливом зростання обсягів надходження та витрачання фінансових ресурсів у суб'єктів економічної діяльності, а також через безперервні зміни характеру витрачання коштів суб'єктами економічних відносин. Одним із важливих напрямів державного фінансового контролю є державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ.

Проблеми державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ досліджували вітчиз­няні та зарубіжні вчені, зокрема С. Агапцов, В. Бугаєнко, О.Чечуліна, Л. Клець, П. Германчук, О. Назарчук, Н. Рубан, І. Стефанюк, В. Шевчук та ін. Державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ як форма державного фінансового контролю постійно змінюється через вплив факторів економічної системи, з'являються нові теоретичні і практичні проб­леми, які потребують вирішення.

Слід зауважити, що сьогодні в нормативно-правовій базі, а також серед науковців не існує єдиної думки щодо визначення змісту та зав­дань державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ [1].

На наш погляд, основним завданням фінансового аудиту є сприяння бюджетній установі у забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, законності використання бюджетних коштів, державного та комунального майна, достовірності фінансової звітності та організації дієвого внутрішнього контролю.

Безспірно, що реалізація прийнятих державних управлінських рішень впливає тим чи іншим чином на фінансові потоки. Державне казначейство відіграє у цьому процесі не останню роль, оскільки за­ймається обслуговуванням як державного, так і міс­цевих бюджетів, а це безпосередньо пов'язано з ре­алізацією управлінських рішень з формування та ви­користання фондів грошових коштів держави. При цьому, зазначений процес полягає також у встановленні відхилень від базових правил та норма­тивних вимог у бюджетній сфері. І якщо розглядати державний фінансовий контроль у бюджетній сфері поетапно: попередній, поточний та послідуючий, то 2/3 зазначеної роботи (попередній та поточний кон­троль) здійснюється органами Державного казначей­ства України.

Досвід роботи органів Державного казначейства України при обслуговуванні бюджетів свідчить, що бюджет, складений тільки на рік, не дає впевненості керівнику установи у продовженні програми та у не­обхідності планування господарської діяльності на наступні роки, а тому і не сприяє відповідальності за кінцеві результати їх впровадження.

Поряд з цими загальними засадами органами Дер­жавного казначейства України при обслуговуванні бюджетів виявлено достатньо конкретних фактів по­рушення бюджетного законодавства, основними із яких є — недотримання принципів підпорядкування головному розпоряднику бюджетних коштів, і, як на­слідок, неволодіння останнім фінансовою ситуацією підлеглих установ.

Мова йде про здійснення видатків розпорядника­ми бюджетних коштів на утримання установи одно­часно з різних бюджетів, в результаті чого, наприклад, установа будь-якого міністерства, відомства по­чинає протягом бюджетного року отримувати дода­ткові асигнування від місцевого бюджету. При цьому порушення відбувається як в частині визначення під­порядкованості, так і взагалі її статусу. Зазначене притаманне бюджетним установам силових міністерств та відомств, які найбільше отримують додат­кових асигнувань з місцевих бюджетів. Навіть при порушенні законодавства серед фінансистів немає однозначності при визначенні їм статусу. Про яку ефективність та результативність програ­мно-цільового методу, відповідальність за галузь може йти мова у випадку взяття зобов'язань підлеглими установами на свій розсуд, в залежності від додатко­вих непередбачуваних асигнувань. Спроби територіальних органів ДКУ попередити зазначені випадки розцінюють­ся органами місцевої влади, галузевими міністерст­вами та відомствами як перевищення повноважень казначействами та втручання в їх діяльність.

Якщо дотримуватися вимог законодавства (ст.84 Бюджетного кодексу України), то, насправді, відпо­відальність за здійснення видатків покладається на відповідні органи державної влади або на місцеві державні адміністрації та органи місцевого самовря­дування. Але, на жаль, при підведенні підсумків перевірок та ревізій бюджетних установ в актах і дові­дках контролюючих органів фігурують як зловмис­ники і органи Держказначейства [2].

Один із напрямів щодо удосконалення бюджетної реформи, який є одночасно і складовою казначейсь­кого обслуговування бюджетів, — це бухгалтерський облік та складання фінансової звітності про виконан­ня бюджетів. Дані фі­нансової звітності є основою та відправною точкою для планування бюджету, аналізу та здійснення конт­ролю. Тому побудова правильної бухгалтерської сис­теми, яка б надавала можливість мати повну фінансо­ву картину держави, приймати сучасні управлінські рі­шення, є необхідністю та інструментом реалізації бю­джетної політики.

Обраний курс на розробку національних стандар­тів на основі міжнародних у державному секторі вима­гає певних дій не тільки від Держказначейства, а в першу чергу, від Міністерства фінансів, органів адміністрування. На сьогодні офіційно закріпленим методом ведення бухгалтерського обліку в секторі державного управління є касовий, з елементами методу нарахування (облік дер­жавного боргу, зобов'язань розпорядників бюджет­них коштів). За цим методом усі операції повинні обліковува­тися в момент їх виникнення, але активи повинні спи­суватися на видатки лише тоді, коли вони будуть використані, тобто пропорційно протягом всього термі­ну корисної служби і це пов'язано із зносом. При цьому виникає маса питань як організаційного, так і суто методологічного порядку.

Тому з метою забезпечення здійснення органами Державного казначейства ефективного економічного контролю за раціональним, цільовим  та економним використання бюджетними установами, організаціями та підприємствами державних коштів, необхідно вжити наступних заходів:

1)       забезпечити контроль за дотриманням принципу підпорядкування головним розпорядникам бюджетних коштів;

2)       сформувати чітко визначений механізм фінансування бюджетної установи різними бюджетами, встановивши пропорційні співвідношення асигнувань з  різних бюджетів;

3)       внести зміни до чинного законодавства в частині функцій та повноважень Державного казначейства України, розширити повноваження Держказначейства, включивши до них можливість попереджувати та зупиняти випадки взяття зобов’язань підлеглими установами на власний розсуд;

4)       посилити внутрішній контроль та відповідальність посадових осіб за недопущення порушень щодо законного використання бюджетних коштів;

5)       організовувати семінари, навчання для працівників бюджетних установ із залученням фахівців фінансових, казначейських та контролюючих органів.

Викладені у статті факти і проблемні питання є наслідком аналізу здійснених контрольних функцій та про­веденої методологічної роботи Держказначейства України, вирішення яких буде сприяти реалізації бюджетної політики держави, у т. ч. впровадженню програмно-цільового методу планування та ефективному управлінню бюджетними коштами.

Список використаних джерел

1. В. Бугаєнко. Проблеми державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ // Вісник КНТЕУ. - 2009. - № 4. - С. 100-105.

2. О. Чечуліна. Контроль органів Державного казначейства при обслуговуванні бюджетів як складова фінансового контролю у бюджетній сфері // Казна. - 2004. -  №9. – С. 8-11.