Мовчан І.В.

Кременчуцький державний університет ім. Михайла Остроградського

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

З розвитком ринкових відносин в Україні виникає необхідність визначення ефективності діяльності торгівельного підприємства, як основи товарно-грошового обміну.

Термін «торгівля» складний та багатоаспектний, з огляду на це, торгівлю, насамперед, слід розглядати як процес, що відображає сукупність економічних відносин, пов’язаних з обміном продуктами праці з метою задоволення потреб споживачів у матеріальних благах у такому вигляді, в такий час та в такому місці, що відповідає їх запитам.

Ефективність діяльності торгівельного підприємства є важливим показником його успішності. Вона значною мірою залежить від обсягу реалізації продукції. В умовах ринкової економіки підприємства нарощують товарообіг, але зберегти в умовах конкуренції цю позитивну тенденцію досить складно.

Для визначення соціально-економічної ефективності підприємства слід розмежовувати поняття ефект та ефективність.

Ефективність – це оцінювання кінцевих результатів. Майже тотожним поняттям до ефективності є поняття продуктивності, але продуктивність має матеріальний характер. Що ж до поняття «ефект», то воно має результативний характер, на відміну від ефективності, що співвідноситься поняттями «ефект» і «витрати», що його викликали.

Існує безліч підходів для оцінки ефективності діяльності торгівельного підприємства на основі яких можна визначити такі основні показники ефективності:

- індекс віддачі;

- коефіцієнт економічності апарату;

- коефіцієнт керованості;

- рівень організації управління виробництвом тощо.

При оцінці ефективності діяльності торгівельного підприємства можна застосовувати показники використання окремих видів ресурсів, а можна аналізувати ефективність в розрізі окремих напрямків діяльності.

Основним принципом формування системи показників ефективності є співвідношення кінцевого результату й ефекту з використовуваними і спожитими ресурсами.

Використання системи показників економічної ефективності торгівельними підприємствами передбачає:

- орієнтацію суб’єкта господарювання на інтенсивний шлях розвитку;

- вдосконалення господарської діяльності підприємства на основі впровадження досягнень НТП;

- забезпечення механізму підвищення ефективності господарювання.

Розрахунок цих показників здійснюється наступним чином:

1) визначення ефективності господарської діяльності;

2) визначення ефективності затрат, тобто спожитих ресурсів;

3) аналіз ефективності використання власного капіталу.

Для визначення економічної ефективності торгівельного підприємства велике значення мають наступні групи показників:

1. Показники ефективності використання трудових ресурсів (співвідношення обсягу реалізованої продукції чи ефекту у вигляді прибутку до середньоспискової чисельності працівників чи суми затрат на оплату їх праці).

2. Показники ефективності використання оборотних засобів (визначаються шляхом розрахунку обсягу реалізації продукції на 1 грн. оборотних засобів і оборотних засобів у днях, яка визначається співвідношенням середньорічної вартості оборотних засобів до одноденної реалізації продукції).

3. Показники ефективності використання основних фондів:

- фондовіддача;

- фондоозброєність;

4. Показники ефективності використання поточних затрат:

- виробнича собівартість;

- повна собівартість;

- обсяг реалізованої продукції на 1 грн. затрат.

Звичайно, всі вище перелічені показники забезпечують детальну оцінку торгівельного підприємства, але вони визначають лише економічну сторону діяльності даного суб’єкта господарювання, а не менш важливою є і соціальна складова ефективності.

Соціальна ефективність - поняття, що відображає поліпшення соціальних умов життя людей (покращення умов праці і побуту, поліпшення зовнішнього довкілля, підвищення рівня зайнятості і безпеки життя людей, скорочення тривалості робочого тижня без зменшення заробітної плати, ліквідація важкої фізичної праці тощо). Соціальна ефективність є, по суті, похідною від економічної ефективності. Вона, за однакових інших умов, буде тим вищою, чим вищого рівня економічної ефективності досягнуто.

Соціальна ефективність не завжди може бути кількісно визначена. Проте досить ґрунтовно про досягнуту соціальну ефективність можна судити за такими показниками, визначеними у динаміці, як питома вага прибутку, спрямованого на соціальні заходи, в загальній масі чистого прибутку; величина цього прибутку в розрахунку на одного середньооблікового працівника підприємства.

Перш за все, необхідно зазначити, що неухильне зростання соціальної ефективності є кінцевою метою сукупної виробничо-господарської і комерційної діяльності торгівельного підприємства. З огляду на це економічну ефективність відносно соціальної слід вважати проміжною. Саме рівень економічної результативності функціонування підприємств слугує матеріальною і фінансовою базою розв’язання будь-яких соціальних проблем. З урахуванням цієї можливої обставини треба оцінювати соціальну ефективність. Проте об’єктивна оцінка соціальної ефективності зараз зустрічається з істотними труднощами, пов’язаними з відсутністю науково обґрунтованої і загально визнаної методики визначення її рівня. Вочевидь, таке явище зумовлене не лише браком уваги відповідних галузей науки до розв’язання цієї вкрай актуальної проблеми, але й надзвичайною складністю самих соціальних процесів. Тому за цих умов можна спиратися на дещо інтуїтивне і емпіричне уявлення про принципові підходи до оцінки соціальної ефективності:

- по-перше, треба виходити з того, що соціальна ефективність повинна визначатись на двох рівнях: локальному (на тому чи іншому підприємстві щодо ступеня задоволення певної сукупності соціальних потреб своїх робітників) та муніципальному і загальнодержавному (ступінь соціального захисту людей і рівня забезпечення соціальних потреб різних верств населення з боку місцевих органів та держави в цілому).

- по-друге, дуже важливим є визначення абсолютних масштабів і відносного рівня задоволення різноманітних соціальних потреб працівників того чи іншого підприємства за рахунок власних матеріальних і фінансових коштів, нагромаджених ним внаслідок виробничо-господарської і комерційної діяльності, застосування нових форм господарювання.

До соціальних потреб робітників, які можуть бути задоволені підприємством у певній мірі (залежно від наявних можливостей), зокрема відносяться: збільшення розміру оплати праці понад встановлений державою мінімальний рівень заробітної плати; оплата значної частини вартості або надання безкоштовних путівок до лікувально-оздоровчих закладів; дотації закладам громадського харчування підприємств тощо.

- по-третє, при загальній оцінці соціальної ефективності треба врахувати також ряд соціально важливих заходів, постійно здійснюваних за рахунок муніципальних (місцевих) і загальнодержавного бюджетів, що формуються, як відомо, під безпосереднім впливом існуючої системи оподаткування виробничих та інших прибуткових підприємств, а також їх спонсорської і благодійницької діяльності.

- по-четверте, конкретне визначення рівня соціальної ефективності повинно охоплювати кількісне вимірювання і оцінки ефекту та витрат по усій сукупності заходів. Кількісне вимірювання соціальної ефективності окремих груп здійснюваних заходів зводиться до обчислення непрямого економічного ефекту і витрат на його досягнення з наступним його порівнянням. При чому єдиною методикою розрахунку такого ефекту не існує. Тому в кожному окремому випадку слід застосовувати специфічний спосіб його визначення, який став уже відомим з оприлюднених наукових розробок або ще невідомий, але рекомендується консультантами попередньо-впроваджувальної організації чи спеціалістами у цій галузі відповідної управлінської структури підприємства (міністерства, комітету).

Отже, незважаючи на відмінності, економічна і соціальна ефективність є одним цілим, яке формує ефективність функціонування торгівельного підприємства. Вони є одна для одної основою підвищення та розвитку. На даному етапі неправомірно ігнорується позитивний вплив соціальної ефективності на економічну ефективність підприємства. Соціальна ефективність є істотним чинником підвищення економічної ефективності. Недооцінка власниками і керівниками підприємств підвищення соціальної ефективності не дозволяє використовувати в повній мірі здібності трудового колективу. Таким чином, лише єдність економічної і соціальної ефективності зможе надати підприємству всі шанси на подальший розвиток.

1. Білявський В.А. Оцінювання ефективності соціальної діяльності торгівельних підприємств // КНЕУ. – 2006. - №3. – С. 39-46.

2. Височин І.В. Сучасні проблеми розвитку торгівлі в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. – 2005. -№10. – С. 92-96.

3. Марцин В.С. Економіка торгівлі: підручник. – К.: Вид-во «Знання», 2006. – 420 с.