Пасічник Т.В

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Науковий керівник – Гутафель В.В.

Показники рентабельності підприємств торгівлі у сучасних умовах

 
 У статті розглянуто та проаналізовано основні показники рентабельності торговельного підприємства та шляхи підвищення його прибутковості у ринкових умовах.
  The article reviews and analyzes the main indicators of profitability of commercial enterprises and ways to improve its profitability in market conditions.
 

У широкому розумінні поняття рентабельності означає прибутковість. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва і, крім того, утворять суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Функціонування будь-якого підприємства, незалежно від видів його діяльності і форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю створювати необхідну і достатню величину доходу або прибутку. Отримання прибутку визначено головною метою діяльності господарюючих суб’єктів.

Прибуток є основним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, найвагомішим джерелом формування державного бюджету. Тому створеного прибутку повинно бути достатньо не тільки для задоволення фінансових потреб самого підприємства, а й для фінансування суспільних фондів споживання, розвитку науки, освіти, охорони здоров’я тощо.

Показники рентабельності використовують для оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів, у ціноутворенні, інвестиційній політиці, для порівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію, для вибору варіантів формування асортименту і структури продукції, аналізу раціонального використання продукції.

Актуальність теми полягає у тому, що у сучасних умовах оцінка стану рентабельності торговельного підприємства дозволяє визначити найбільш раціональні способи використання ресурсів і сформувати структуру коштів підприємства, а також дозволяє керівнику забезпечити прийняття ефективних рішень в управлінні та оперативно реагувати на фактори зовнішнього середовища, які впливають на рентабельність торговельного підприємства. Комплексне використання всіх наявних ресурсів, економічного потенціалу сприятиме підвищенню ефективності й рентабельності підприємств різних галузей економіки України. Рентабельність – це одна із економічних умов функціонування підприємства на ринку.  

Питання рентабельності розглядали такі науковці Мазаракі А.А., Марцин В.С., Панкова М.О., Семенов А.Г. та інші.

 Рентабельність — це показник, що характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність — відносний показник, отриманий ефект, порівняний із витратами чи результатами, використаними для досягнення цього ефекту. Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників, що практично не піддані впливу інфляції.
 Існує безліч коефіцієнтів рентабельності, використання яких залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Від цього, у першу чергу, залежить вибір оціночного показника (прибутку), використовуваного у розрахунках. В основному використовуються чотири різних показники:
— валовий прибуток;
— операційний прибуток;
— прибуток до оподатковування;
— чистий прибуток [ 4, с.205-206].
 Показники рентабельності являються відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності торговельного підприємства. Вони вимірюють прибутковість торговельного підприємства та групуються у співвідношенні інтересами учасників економічного процесу, ринкового обміну. Вони повніше, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати діяльності, оскільки їх величина показує співвідношення прибутку з наявними або використаними ресурсами.

Підприємство вважається рентабельним, якщо у результаті реалізації продукції воно покриває свої витрати і отримує прибуток. Але сума прибутку і рівень рентабельності, як правило, змінюються не в рівній пропорції, а іноді у різних напрямках: прибуток може збільшуватися швидшими темпами, ніж рентабельність. Показники рентабельності характеризують ефективність поточних затрат підприємства, пов'язаних з реалізацією як усієї продукції, так і окремих її видів. У той же час ці показники відображають рівень використання всіх коштів торговельного підприємства, як авансованих у даному циклі, так і спожитих у ньому.

Аналіз показників рентабельності має важливе значення. Його дані використовуються для вибору варіантів формування асортименту та структури продукції, оцінки можливостей додаткового прибутку шляхом збільшення реалізації більш рентабельної продукції, як інструмент інвестиційної політики та ціноутворення. Аналіз необхідний для узагальнюючої оцінки рівня рентабельності підприємства і визначення основних напрямів пошуку резервів підвищення його ефективності [3, с.271-274].

 Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи торговельного підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат або обсягів діяльності. Рентабельність має ряд модифікацій. Передусім слід виділити рентабельність застосованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції.
 Оскільки це відносний показник, він визначається у відсотках. Рівень рентабельності може бути визначений як відсоткове відношення суми одержаного прибутку до будь-якого показника: обсягу товарообороту, величини витрат обігу, середнього розміру основних засобів, оборотних коштів, суми оплати праці тощо. В умовах ринкової економіки та різноманітних форм власності виникає потреба в оцінці рентабельності:
1. Рентабельність характеризується системою показників. Першим і основним показником є рентабельність товарообороту (реалізації продукції), яка визначається шляхом ділення прибутку торговельного підприємства на товарооборот. Тут виділяють окремо рентабельність роздрібного торговельного підприємства, рентабельність оптового підприємства і рентабельність підприємства громадського харчування. Цей показник використовується для оцінки результатів господарської діяльності торговельних підприємств. Він показує розмір прибутку на одиницю товарообороту або частку торгового прибутку у ціні товару.
Недолік цього показника полягає у тому, що він не характеризує економічної ефективності використання ресурсів торговельного підприємства, оскільки він відображає залежності між одержаним прибутком і величиною факторів виробництва, які використовуються. Показники абсолютної суми прибутку і його рівня до товарообороту можуть бути високими навіть при недостатньо ефективному використанні основних засобів та оборотних коштів, наявності їх і понаднормативних залишків.
2. Рентабельність витрат обігу (поточних витрат). Визначається як відношення суми прибутку до суми витрат обігу. Цей показник використовується при оцінці ефективності поточних витрат торговельного підприємства, їх окупності та показує розмір прибутку на одиницю витрат обігу торговельного підприємства. Рівень рентабельності дозволяє визначити прибутковість реалізації окремих товарів, що потрібно для встановлення економічно обгрунтованих розмірів торгових надбавок (знижок). Цей показник теж має недоліки. Він не стимулює найбільш ефективного використання основних фондів торговельного підприємства, оскільки не відображає всієї величини засобів і оборотних коштів, що використовуються. За рівнем рентабельності витрат обігу неможливо визначити, при якому обсязі основних і оборотних засобів підприємство спроможне отримати певну кількість прибутку, наскільки ефективно використовуються ці кошти, як швидко вони окуповуються. 
3. Рентабельність основних засобів підприємства. Цей показник визначається як відношення балансового прибутку до середньої вартості основних засобів. Він використовується для оцінки ефективності використання основних засобів торговельного підприємства. Динаміку рентабельності основних засобів обумовлюють зміни рівнів фондовіддачі і оборотність оборотних коштів, а також рентабельність товарообороту. Цей показник рівня рентабельності узагальнює всі сторони господарської діяльності торговельного підприємства, тим самим найбільш повно виражає ефективність його роботи. У цьому показнику враховується вся сукупність засобів торговельного підприємства і відображається ефективність їх використання. Можна розраховувати і часткові показники, що характеризують відповідно рентабельність основних засобів та рентабельність оборотних коштів. 
4. Рентабельність трудових ресурсів характеризується двома показниками: 

- Прибутком у розрахунку на одного працівника підприємства, обчисленим як відношення суми прибутку до середньоспискової чисельності працівників підприємства; 
- Прибутком у розрахунку на одиницю витрат, пов'язаних з утриманням трудових ресурсів (фонд оплати праці, витрати на підготовку 

кадрів, охорону праці тощо). 
5. Рентабельність вкладень у підприємство (активів). Цей показник 

характеризує прибуток у розрахунку на одиницю майна, що знаходиться 

у розпорядженні підприємства, визначається як відношення балансового прибутку до вартості майна, що знаходиться у розпорядженні 

підприємства. 
6. Рентабельність власного капіталу. Цей показник характеризує 

розмір прибутку, який власник підприємства отримує на одиницю коштів, 

що вкладені у підприємство, та служить критерієм для оцінки котирування акцій підприємства на фондовій біржі. Порівняння рентабельності вкладень 

у підприємство (активів) з рентабельністю власного капіталу дозволяє 

визначити ефективність умов залучення позикових коштів. Якщо різниця у рівні рентабельності менше розміру відсотків за позичкові фінансові кошти, які використовуються, то залучення позикових коштів нераціональне, оскільки це обмежує інтереси власника підприємства.
7. Рентабельність функціонуючого капіталу. Цей показник характеризує розмір прибутку в розрахунку на кожних 100 одиниць функціонуючого капіталу. Під останнім розуміють розмір власного капіталу, який реально брав участь в одержанні прибутку.
8. Рентабельність перманентного капіталу. Цей показник рентабельності характеризує прибутковість використання капіталу, який знаходиться у тривалому (довгочасному) розпорядженні підприємства. Величина перманентного капіталу становить суму всіх джерел власних коштів і довгостроковіх кредитів підприємства [1, с.351-355].
Різноманітність показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення. При аналізі шляхів підвищення рентабельності важливо розрізняти вплив зовнішніх та внутрішніх факторів. Такі показники, як ціна продукту і ресурсу, об'єм  ресурсів, котрі використовуються та обсяг виробництва продукції, прибутку від реалізації та рентабельності (прибутковості) продаж, знаходяться між собою у тісному функціональному зв'язку.
Торговельне підприємство насамперед звертає свою увагу на проблеми контролю за змінами обсягів виробництва і прагнуть знизити роль зовнішнього фактору. Однією з вимог розвитку підприємства являється розширення ринку збуту продукції за рахунок зниження ціни за товари, які пропонуються. Оскільки цей процес не супроводжується зниженням цін на ресурси, то роль дефлятора ціни у формуванні доходності підприємства знижується. Це "природним" шляхом переключає сферу вимог керівництва на контроль за змінами обсягів виробництва, тобто за внутрішніми факторами: зниження матеріалоємності і трудоємкості продукції, підвищення віддачі основних засобів, машин та обладнання.

Щоб підвищити рентабельність підприємства, у першу чергу необхідно звернути увагу на скорочення витрат. Можна звичайно переорієнтуватися на швидко зростаючі сектори економіки, збільшуючи свої доходи. Але це вимагає часу та інвестицій. Одним із потужних інструментів скорочення витрат є бюджетне управління. Часто, якщо на підприємстві є система бюджетів, то сформовано вона "зверху". Підрозділи "покірно" виконують цей бюджет або не виконують. Реальна ситуація у бізнесі на це впливає слабо, так само як і дії підрозділів слабо впливають на виконання запланованих показників. Головні причини: до співробітників не доведені основні принципи бюджетного управління, підрозділи слабо задіяні у процесі планування і не несуть за нього відповідальність, за підрозділами закріплена "відповідальність" за показники, на які вони реально впливати не можуть. Як висновок, можна запропонувати певні шляхи для скорочення витрат:

1.Впровадити на підприємстві управлінський облік: максимально достовірний і максимально оперативний при наявних ресурсах. Цим досягаються ефекти: по-перше, виявляються резерви у вигляді необгрунтованих витрат (що часто зустрічаються фінансові "дірки"), необгрунтованих запаси (за які в кінцевому рахунку доводиться платити відсотки кредиторам), по-друге, отримана фінансова прозорість підприємства підвищить обгрунтованість прийнятих управлінських рішень і підвищить шанси на залучення більш дешевих кредитів або інвестицій.

2. Впровадити систему бюджетного управління, стимулюючи тим самим співробітників збільшувати доходи і скорочувати витрати.

3. Маючи перед собою адекватну картину бізнесу і співробітників, які відповідають за фінансові показники своєї діяльності, можна приступати до використання виявлених резервів у порядку зменшення їх значимості: управління запасами, управління проектами або взаєминами з клієнтами - залежно від того, які резерви виявлено.

4.  Так як на виконання нових функцій - управлінського обліку, консолідацію бюджетів або роботу з дебіторами будуть потрібні додаткові трудовитрати, нову систему управління необхідно автоматизувати.[2, с.3-4]

Будь-які зміни на торговельних підприємствах проходять важко, особливо якщо вони зачіпають інтереси великої кількості людей. Опір змінам практично неминучий. У цьому сенсі залучення сторонніх консультантів для проведення проекту виправдане: "з боку" простіше поглянути на ситуацію об'єктивно, орієнтуючись на потреби компанії в цілому, а не на потреби одного або двох відділів. До того ж використання досвіду фахівців, накопиченого на кількох десятках підприємств, прискорить здійснення перетворень.

Список використаних джерел:

1. Марцин В.С. Економіка торгівлі: Підручник. – К.: Знання,2006. – 402 с.

2. Ковтун О. Инструменты повышения рентабельности в условиях макроэкономических вызовов // Бухгалтерська наука. – 2009. – №2. - с.2-4.

3. Тарасенко Н. В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства: Навч. посіб. 2-ге вид. - К.: Алерта, 2003. - 485 с.

4. Семенов Г.А., Панкова М.О., Семенов А.Г. - Економіка підприємства: Навчальний посібник: Вид. 2-ге, перероб. та доп. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 328 с.