Луцик У.М., Шкрібляк М.Я.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Науковий керівник – Урбан В.В.

Контролінг як ефективна система управління підприємством

У сучасних умовах статус модної концепції вже тривалий час утримує контролінг, що дедалі частіше виступає як система забезпечення виживання підприємства. Вже стало очевидним, що контролінг має великий потенціал як сукупність методів оперативного і стратегічного менеджменту, планування, аналізу й контролю на якісно новому етапі розвитку ринку, як цілісна система, що спрямована на досягнення стратегічних цілей компанії [4].

Актуальність досліджуваного питання полягає у тому, що ускладнення в орієнтації підприємства на ринку, посилення конкуренції, необхідність врахування багатьох соціальних та економічних факторів, а також світова фінансово-економічна криза призвели до проблем з питань у сфері управління підприємством. Сучасні ринкові відносини в Україні виставляють нові вимоги до якісного рівня управління, характеру розв'язуваних при цьому завдань, до методів їхнього вирішення. Тому необхідно звернути увагу на досвід зарубіжних та вітчизняних підприємств, теоретичні погляди щодо новітньої концепції системного управління підприємством – контролінг.

Вагомий внесок у розробку теоретичних і методичних засад контролінгу зробили вчені-економісти: Е.А. Ананьїва, О.І. Благодарний, Г.М. Волиняк, О.А. Вержбицький, О.Б. Гребець, М.Г. Адаменко, О.В. Троян та інші.

В умовах сьогодення, коли Україну визнано світовим співтовариством, як країну з ринковою економікою, стає проблема здійснення дієвого та ефективного внутрішнього контролю діяльності суб'єктів господарювання.

Передумовами розвитку контролінгу в сучасних умовах є:

1) нестабільність, як зовнішніх (інтернаціоналізація економічного життя, загострення конкуренції на внутрішніх і світових ринках), так і внутрішніх (обсяги виробництва, пошук надійних партнерів) чинників;

2) потреба пошуку новіших та удосконалення вже існуючих систем управління, що забезпечують гнучкість та надійність функціонування підприємства;

3) істотні зміни в організації та методології системи інформаційного забезпечення;

4) відсутність коментарів різних варіантів управлінських рішень [2].

Більшість науковців вивчають контролінг як цілісну систему управління процесом досягнення цілей підприємства. Так, Ананьїва Е.А., Благодарний О.І., Мозіль О.І. вважають, що контролінг – це система спостереження та вивчення поведінки внутрішнього економічного механізму конкретного підприємства і розробки шляхів для досягнення поставленої мети. Разом з тим Адаменко М.Г., Троян О.В. вважають, що контролінг являє собою інноваційну методологію системи ефективного управління, що інтегрує в собі облік, інформаційне забезпечення, контроль, аналіз, управління та планування, для досягнення оперативних та стратегічних цілей діяльності організаційної структури.

Однак, невелика кількість українських підприємств використовує контролінг як ефективну систему управління. На деяких підприємствах у 40,86% випадків контролінгом займається керівництво, 35,48% бухгалтерія і тільки 5,38% вказують на наявність спеціалізованої організаційної одиниці[1]. Це свідчить, що невелика кількість підприємств в Україні створює службу контролінгу, яка є невідємною складовою даної системи управління. Однак, потрібно скористатися зарубіжним досвідом і запроваджувати такі служби. При впровадженні служби контролінгу на підприємстві на першому етапі існування вона являє собою групу з 3-6 чоловік. Протягом певного періоду служба контролінгу встановлює зв’язки з іншими службами і відділами, налагоджує інформаційну співпрацю. Загалом служба контролінгу може розширити свій штат і вплив, для чого в кожен цех може бути призначений свій контролер, який відстежуватиме і аналізуватиме відхилення фактичних параметрів роботи від планових.

В Україні доцільно підпорядковувати службу контролінгу безпосередньо генеральному директорові, таким чином, начальник служби контролінгу отримує достатньо високий статус і незалежність від начальників інших фінансово-економічних служб.

На жаль в Україні є проблеми, пов'язані з відсутністю спеціалізованого видання з цієї проблематики, необізнаністю менеджерів з методологією та організацією контролінгу, відсутністю саме фундаментальних праць з впровадження контролінгу в основних галузях економіки. Це призводить до виявлення недоліків упровадження контролінгу на підприємстві:

1) недосконалість існуючих методів аналізу;

2) загроза статусу груп (планово-економічному відділу, бухгалтерії, фінансовому відділу тощо) та осіб (начальникам відповідних відділів);

3) у середньому невисока сумісність з корпоративною культурою;

4) низька сумісність із традиційними системами інформаційного забезпечення;

5) складність порівняно з традиційними методиками;

6) необхідність додаткового навчання;

7) повний ефект спостерігається тільки після впровадження на всьому підприємстві в цілому;

8) помітний результат з’являється не відразу [3].

Однак, впровадження контролінгу допоможе підприємству підвищити прибутковість і гнучкість в короткостроковому і довгостроковому періодах. Можливість швидкого підвищення за посадою, залежність сумісності від підприємства, простота моделей, можливість почати з упровадження контролінгу на одній ділянці, щоб потім поширити досвід на все підприємство прогнозує активізацію контролінгу в Україні в майбутньому.

Отже, контролінг відіграє дуже важливу роль в системі управління підприємством, будучи одним із найсучасніших і ефективних систем керування підприємством. Він є відособленою системою, економічна сутність якої полягає в динамічному процесі перетворення та інтеграції існуючих методів обліку, аналізу, планування, контролю і координації в єдину систему отримання, оброблення інформації для прийняття на його основі управлінських рішень, орієнтованих на досягнення всіх завдань, що постають перед підприємством.

Ця система могла б стати важливим інструментом виводу українських підприємств з кризового стану. Впровадження контролінгу на підприємствах України дозволить: досягти ефективного управління, створити й оцінити потенціал підрозділів підприємства, досліджувати ідеї конкурентів, здійснювати порівняльний аналіз усіх отриманих даних, використовувати інновації, і звичайно орієнтуватися на майбутнє.

Література:

1. Вержбицький О.А. Результати опитування щодо стану впровадження контролінгу на торговельних підприємствах України // Вержбицький О.А., Ананьїва Е.А., Благодарний О.І. / Держава та регіони. – 2009. - №6. – С.27-34

2. Воляник Г.М. Контролінг у системі управління підприємством // Воляник Г.М. / Науковий вісник НЛТУ України. – 2009.- №19. – С.151-155.

3. Гребець О.Б. Контролінг як сучасна система управління // Гребець О.Б./ Економіка та держава. – 2009. - №12. – C.71-72.

4. Троян О.В. Механізм контролінгу в системі управління промисловим підприємством // Троян О.В., Адаменко М.Г. / www.hvula.org.ua.