Слободянюк Інна Сергіївна

Науковий керівник: Глазко Наталя Дмитрівна

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ПРЯМІ ПОДАТКИ З НАСЕЛЕННЯ

Податки — це основа державного фінансового господарства; одним із перших методів його формування виступають якраз прямі податки. Серед усієї сукупності податків та інших платежів податкового характеру чітко виділяється система прямого оподаткування, яка відіграє важливу роль у податковій системі держави.

Проблемам функціонального призначення прямих податків та ролі регулюючої функції прямого оподаткування, особливостям їх прояву в Україні присвячені праці провідних вітчизняних фінансистів, серед яких слід відзначити О. Василика, І. Луніну, А. Соколовську, В. Федосова, Т. Єфименка, Ю. Іванова, А. Крисоватого, В. Мельника та інших.

Система прямого оподаткування має бути наділена властивостями максимальної еластичності та мобільності з метою відтворення гармонійного збалансування функціонального потенціалу податків та узгодження принципів оподаткування. Найбільшою мірою це стосується податку з доходів фізичних осіб (особистого прибуткового податку), який є «вічним» порівняно з іншими різновидами податків (як прямих, так і непрямих), що можуть доволі часто змінюватись чи й взагалі бути скасованими. Важливо, що саме доходи фізичних осіб є джерелом фінансування більшості інших податків та платежів податкового характеру.

Фізичні особи є платниками кількох податків і зборів. Проте, якщо можна так сформулювати, "чистих" видів податків у податковій системі України, де платниками виступають винятково фізичні особи, тільки два – це податок з доходів фізичних осіб і податок на промисел. Звичайно, вони не однакові за своїм значенням.

В Україні податок з доходів фізичних осіб (до 01.01.2004 р. – прибутковий податок з громадян) має досить стабільну законодавчу базу – із 1992р. він регулювався Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", а з 1 січня 2004 р. – Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб."

З прийняттям Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» практично було введено нову систему пільг. Однією з найбільш поширених податкових пільг була раніше універсальна знижка – неоподатковуваний мінімум, що є найменшою частиною об’єкта оподаткування, яка цілком звільняється від оподаткування. Він застосовується за кожний повний місяць, протягом якого було отримано дохід. З 1 січня 2004р. «несерйозний» розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян 17 грн. замінено соціальною пільгою в розмірі мінімальної заробітної плати. Його сутність полягає в тому, якщо заробітна плата працівника не перевищує певного рівня, йому дозволяється зменшити загальний місячний оподатковуваний дохід на суму однієї з податкових соціальних пільг. Причому, якщо працівник одночасно має право на кілька пільг, йому встановлюється одна – найбільша з них. До того ж встановлюються деякі обмеження.

Ще один із різновидів прямих податків – земельний. Платниками цього податку є громадяни та юридичні особи, які в установленому порядку набули права власності на земельну ділянку або права постійного користування земельною ділянкою. За загальним правилом, тільки з моменту отримання відповідного держакта та його реєстрації в державному земельному кадастрі у власника землі або землекористувача виникає обов'язок зі сплати земельного податку.

Як бачимо, факту реєстрації в земельному кадастрі того чи іншого права на землю надається надзвичайно важливе значення, що цілком виправдано, оскільки дає можливість і платникам податку на землю, і податковим органам, що контролюють його сплату, керуватися простим правилом: є запис в кадастрі — плати, немає — не плати. І, здавалося б, жодних заперечень проти цього ні в кого бути не повинно.

Однак практика показує, що насправді все набагато складніше і не завжди укладається у статичну схему, унаслідок чого перекручується сама суть державного земельного кадастру як єдиної державної системи земельно-кадастрових робіт, яка містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Порядок обчислення земельного податку залежить насамперед від цільового призначення земельної ділянки. У зв'язку з цим слід знати, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 20 ЗКУ). Визначення та зміна цільового призначення здійснюються зазначеними органами у процесі передачі цих земель у власність або надання в користування. Таким чином, маючи відповідний державний акт на землю, виданий такими органами, землекористувач може однозначно зробити висновок про категорію та цільове призначення конкретної земельної ділянки. Ці відомості використовуються при заповненні податкового розрахунку земельного податку та відповідних додатків до нього.

Щодо особливостей сплати податку з власників транспортних засобів фізичними особами в 2009 р. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1963-ХІІ податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрації, перереєстрації транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щороку або один раз за 2 роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд.

Статтею 5 Закону № 1963-ХП визначено, що фізичні особи — платники податку зобов'язані пред'являти органам, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, — відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Сплата податку з власників транспортних засобів фізичними особами у 2009 р. перед реєстрацією (перереєстрацією) та технічним оглядом з дня набрання чинності законами № 797-УІ та № 1075-УІ повинна провадитися за ставками, визначеними у ст. З Закону № 1963-ХІІ, з урахуванням внесених змін.

Література

1. Римарська Н.І., Наконечний А.Я. Реформування порядку оподаткування доходів фізичних осіб та їх значення в наповнені бюджету України// Науковий вісник НЛТУ України №18/4 – 2008

2. Рябокляч П. Сплата податку з власників транспортних засобів у 2009 році// Вісник податкової служби України №18 – 2009

3. Славкова А.А. Фіскальна ефективність податку з доходів фізичних осіб у системі прямого оподаткування//Вісник податкової служби України №12 – 2009

4. Хмелевський І. Земельний податок – 2009: усе про нього// Податки та бухгалтерський облік №8 – 2009