Мараховська Т.М., Станівчук Д.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Фінансовий стан підприємств України в умовах кризи

Сучасний розвиток нашої економіки можна охарактеризувати як період потрясінь. Зміни, пов’язані з ризиками, збитками та умовами прогресуючої світової кризи стали нормою сьогодення. Якщо підприємства не будуть прямувати до змін, які охоплюють весь сучасний світ, вони зазнають краху й збанкрутують. У період світової кризи будуть виживати тільки лідери змін – ті, які швидко адаптуються до її тенденцій, використовуючи всі можливі перспективи виходу з неї. Світовий досвід вчить нас тому, що дійсне просування на шляху реформ залежить від змін у виробничій сфері та знаходженні ефективних форм господарювання. Важливу роль в цьому процесі в Україні відіграє об'єктивний аналіз фінансового стану підприємств. Тому основним завданням повинна стати розробка нових механізмів управління фінансовим станом підприємства. Ефективна діяльність підприємства залежить від багатьох чинників, проте одним з найважливіших є фінансовий стан. Але сьогодні немає чіткого визначення сутності поняття “фінансовий стан підприємства”, а також загальноприйнятої точки зору щодо його трактування.

У сучасних умовах господарювання підприємств важливим є врахування поряд з такими елементами, як платоспроможність, фінансова стійкість, ділова активність, що визначається, зокрема, ефективністю використання активів, прибутковістю підприємства, таких, як потенціал формування та повнота використання фінансових ресурсів, збалансування грошових потоків і рівень фінансового ризику. Тому необхідним є уточнення сутності і поняття ”фінансовий стан підприємства” та пошук шляхів його покращання.

Дослідженням з питань фінансового стану підприємств та банкрутства в Україні займалися багато відомих вчених, серед яких: Слав’юк Р.А., Лазаренкова Г.М., Філімоненков О.С., Кириченко Л.А., Обущак Т.А., Череп А.В., Городинська Д.М. та багато інших. Проте залишаються ще не достатньо опрацьованими питання стосовно фінансового стану неплатоспроможних підприємств.

В умовах високого динамізму зовнішнього середовища вітчизняні підприємства стикаються з істотними проблемами, зумовленими об’єктивними і суб’єктивними причинами. Однією з найважливіших можна вважати орієнтацію державної політики в попередні роки на «експортоорієнтовану модель економічного зростання з переважанням низькотехнологічного експорту». Відповідно за умов зниження зовнішнього попиту реакція економіки у вигляді девальвації гривні виявилася неефективною, а скорочення експорту негативно вплинуло на загальну економічну динаміку

Негативний вплив зовнішніх чинників супроводжувався зниженням внутрішнього попиту на промислову продукцію, падінням платоспроможності підприємств, зростанням їх витрат. Найбільшого удару від кризи зазнала українська промисловість, обсяги виробництва якої, за даними Держкомстату, в 2008 р. скоротилися порівняно з 2007 р. на 3,1 % (в 2007 р. приріст становив 10,2 %), в т.ч. в металургії – 10,6 %, хімічній промисловості – 6,2%, що зумовлено насамперед зниженням попиту на світових ринках [2].

У ІV кварталі 2008р. промислове виробництво скоротилося порівняно з аналогічним періодом попереднього року майже на 25%. Повільно відновлюватися промислове виробництво почало лише в грудні цього ж року, що пов’язане з відновленням експортних поставок металопродукції, які порівняно з листопадом збільшились на 22,4%. У січні – липні 2009 р. порівняно з аналогічним періодом 2008 р. випуск промислової продукції в Україні зменшився на 30,4%, хоча протягом травня – липня відбувся приріст обсягів виробництва до попереднього місяця (1,3% у травні, 3,1% у червні та 4,9% у липні)[2].

Отже, можна констатувати дві тенденції: щомісячно темпи виробництва промислової продукції зростали, але порівняно з попереднім роком ситуація погіршувалася. За розрахунками фахівців, економіка України може вийти на докризовий рівень при найсприятливіших обставинах лише за результатами 2010 року.

Всі перелічені обставини свідчать про те, що промислові підприємства потребують відповідних методик та інструментів об’єктивної оцінки свого фінансового стану та ухвалення відповідних рішень щодо виходу з економічної кризи. Можна говорити про формування принципово нових підходів до аналітичного забезпечення управління вітчизняними підприємствами, однак, на нашу думку, більш доречною є адаптація розроблених методик фінансового аналізу до сучасних умов.

Тому, враховуючи проблеми фінансового стану підприємства в умовах фінансової кризи, а також необхідність стабілізації фінансової стійкості підприємств в умовах фінансової нестабільності, варто вжити таких заходів:

– усунення зовнішніх факторів банкрутства;

– обов’язкове складання платоспроможного календаря, у якому детально відображається грошовий обіг підприємства;

– регулювання рівня незавершеного виробництва;

– переведення низькооборотних активів до високооборотних;

– забезпечення керівників підприємства інформацією про зовнішні чинники, що впливають на рівень ділової активності підприємств;

– прогнозування можливих фінансових результатів, рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених коштів;

– розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;

– поступове погашення старих боргів, скорочення витрат до мінімально допустимого рівня та проведення енерго- і ресурсоощадних заходів;

– створення оптимальної структури балансу та фінансових результатів, фінансової системи підприємства до несприятливого зовнішнього впливу.

Дані заходи створять умови для розробки певної фінансової стратегії на даному етапі розвитку підприємства та їх інтеграції в систему ринкових відносин.

Список літератури:

1. Кіндрацька Г.І., Білик М.С. Аналітичне забезпечення управління підприємствами в кризових умовах// УДК 338.2 (075.8)-2009

2. Кравчук В.І. Фінансовий стан неплатоспроможних підприємств та банкрутство в Україні// УДК 658.16 (477.81)

3. Рудницька О.М., Біленська Я.Р. Шляхи покращення фінансового стану українських підприємств// УДК 658 - 2009