Экономические
науки/7. Учет и аудит
К.е.н., доц. Осмятченко Л.М., студентка 5к. ОЕФ Бондаренко
Г.М.
Криворізький економічний інститут ДВНЗ „Київський
національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, Україна
Значення, проблеми та можливі варіанти
вдосконалення проведення аудиту розрахунків з оплати праці та з органами
соціального страхування на сучасному етапі розвитку економіки України
Аудит як особлива
форма незалежної експертизи фінансових звітів та іншої облікової інформації про
господарсько-фінансову діяльність суб’єкта господарювання з метою формування
висновків про його реальний фінансовий стан набуває в сучасних умовах розвитку
економіки України особливого значення. Це пов’язано із трансформаційними
процесами, які відбуваються у розвитку системи національного обліку. Орієнтація
на міжнародний досвід, нестабільна економічна ситуація, мінливий характер
національного законодавства вимагають організації та проведення аудиту на більш
високому рівні із врахуванням усіх можливих факторів впливу на об’єкт, що
досліджується.
У сучасних умовах
господарювання підприємств значно зростає можливість свідомого чи несвідомого
невірного відображення облікової інформації в регістрах бухгалтерського обліку та, як наслідок,
приховуванні значних сум грошових коштів. Найчастіше ці порушення виявляються
при проведенні розрахунків із працівниками з оплати праці та з фондами
соціального страхування.
Аудит розрахунків
з оплати праці відіграє важливу роль у системі як внутрішнього, так і
зовнішнього аудиту. Це пов'язано з тим, що облік праці і заробітної плати є
трудомістким, потребує уваги і сконцентрованості, оскільки пов'язаний з
обробленням великої кількості первинної інформації, має багато однотипних
операцій, здійснення яких потребує багато часу. Саме в області розрахунків з
персоналом по оплаті праці законодавство України є найбільш мінливим і
нестабільним, тому потребує від бухгалтерів та аудиторів постійного оновлення
нормативної бази, яку вони використовують у процесі поточної роботи. Основними
завданнями аудиту розрахунків з оплати праці є: підтвердження достовірності
нарахувань та виплат робітникам та службовцям, відображення даних процесів в
обліку; з'ясування законності та повноти утримань із заробітної плати та інших
виплат працівникам на користь підприємства, інших суб'єктів; перевірка
організації аналітичного обліку розрахунків з оплати праці та взаємозв'язку
аналітичного та синтетичного обліку; оцінка заходів, яких вживає адміністрація
з метою своєчасного стягнення заборгованості працівників [1,с.259].
Найбільш
трудомісткою і, водночас, найважливішою ділянкою проведення аудиторської роботи
з розрахунків по оплаті праці є перевірка
правильності утримань із заробітної плати робітників внесків до фондів
соціального страхування. Метою аудиту розрахунків з органами соціального
страхування є встановлення повноти і своєчасності здійснення відрахувань на
соціальне страхування за відповідний звітний період та перевірка своєчасності
перерахування внесків, а також законності використання зборів до Фонду соціального
страхування на випадок тимчасової втрати працездатності.
Під час
проведення аудиту розрахунків за соціальним страхуванням аудитору необхідно
визначити перелік платежів соціального страхування, які обов’язково повинні
сплачувати підприємства-клієнти. До основних платежів належать: збір на
обов’язкове державне пенсійне страхування; внески на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, обумовленими народженням та похованням; внески на загальнообов’язкове
державне страхування на випадок безробіття; внески на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і
професійного захворювання. Під час проведення такої перевірки необхідно
керуватися Кодексом законів про працю, Законом України „Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, обумовленими народженням та похованням” від 18.01.01 р.
№ 2240-ІІІ, Законом України „Про розміри внесків на деякі види
загальнообов’язкового державного соціального страхування” від 11.01.01 р.
№ 2213-ІІІ та іншими нормативно-правовими актами законодавства України[2].
Найчастіше
помилки при розрахунках з органами соціального страхування виявляються у
неправильному застосуванні норм відрахувань від заробітної плати та нарахувань
на фонд оплати праці, перекручуванні даних про працівників, які впливають на
застосування тих чи інших форм, невірній реєстрації інформації в первинних
документах, а, відтак, і у формах фінансової звітності підприємства.
Враховуючи
кризову економічну ситуацію України, Законом України „Про внесення змін до
деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу
зайнятості населення” від 19.01.2009[3]
було внесено зміни до основних законодавчих актів, що регулюють
розрахунки підприємств із фондами соціального страхування. Так, відповідно до
даного Закону внесено зміни до ЗУ „Про розміри внесків на деякі види загальнообов’язкового
державного соціального страхування” від 11.01.01 р. № 2213-ІІІ,а саме
- збільшено розмір нарахувань на фонд оплати праці до фонду соціального
страхування на випадок безробіття з 1,3% до 1,6%, розмір утримань із заробітної
плати працівників було підвищено з 0,5% до 0,6%. Крім цього, відтепер даний вид
утримань проводиться також із заробітної плати пенсіонерів, які працюють за
договорами найму. Відповідно до змін до ЗУ ”Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 р. №2240-ІІ,
зменшено розмір нарахувань на фонд заробітної плати з 1,5% до 1,4%, утримання
залишилися незмінними. Зміни в ЗУ „Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань,
які спричинили втрату працездатності” від 23.09.99 №1103-XIV призвели до
зменшення нарахувань на фонд оплати праці на 0,1% по всім класам професійного
ризику виробництва. Нарахування та утримання до Пенсійного фонду залишилися
минулими [3]. Такі зміни деякою мірою збільшать утримання із заробітної плати
робітників до фондів соціального страхування, але, водночас, по окремим фондам
зменшать надходження від роботодавців.
Варто
зазначити, що в сучасних умовах система справляння соціальних внесків потребує
особливого підходу. Дослідженням цієї проблеми займається ряд вчених: Зайчук Б.О., Василенко Л.І.,
Внукова Н.М., Кузьмич Н.В., Масленникова Т.О., Шаварина М.П., Шаманська Н.В., Юрій С.І.. Так, розмір
податкового навантаження в Україні, за розрахунками Світового банку, становить
57,3% (145 місце в рейтингу країн): 12,2% - з податків на прибуток, 43,4% з
податків на заробітну плату та 1,8% з інших податків. Вважається, що основним чинником
тінізації економіки України є діючий порядок справляння внесків до Пенсійного
фонду та фондів соціального страхування, особливо враховуючи те, що в
економічно розвинених країнах податкове навантаження з податків на заробітну
плату становить в середньому 20-25%[4]. Основним способом вирішення даної проблеми може
бути заміна зборів до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування єдиним
соціальним внеском. Враховуючи сучасний стан економічної системи, ставка
відрахування для суб’єктів господарювання-роботодавців не має перевищувати 20%
фонду оплати праці. При введенні даного податкового платежу, необхідно
забезпечити його цільове спрямування шляхом розподілу надходжень між фондами за
певними пропорціями. Щодо фонду соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві і професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності,
при переході до європейських стандартів життя подальше функціонування даного
фонду є недоцільним, адже досвід економічно розвинених країн засвідчує, що
більш ефективним є застосування довгострокового страхування життя та здоров’я [4].
Впровадження
таких заходів дозволить зменшити розмір тіньового сектора економіки, адже
значно знизить неоправдані витрати підприємства з оплати праці та усуне
необхідність ухилення від сплати відповідних податкових платежів. Єдиний
соціальний внесок дозволить зробити оподаткування більш справедливим - основну
вагу податкового навантаження буде перенесено з оподаткування праці на
оподаткування прибутку (відрахування до соціальних фондів включаються до
валових витрат суб’єктів господарювання) та забезпечити акумулювання більших
обсягів надходжень від податку на прибуток.
Доцільно ввести ставку в розмірі 20% для роботодавців та диференційовані
ставки для працівників, що дозволить знизити тінізацію економіки, покращити
відносини між владними органами та підприємницькими структурами.
Водночас,
запровадження єдиного соціального внеску, який буде сплачуватися обома
сторонами соціально-трудових відносин, значно полегшить роботу аудиторів і вдосконалить
сам процес проведення перевірки. Для скорочення часу роботи аудитора при
введенні єдиного соціального внеску доцільним є введення єдиної бухгалтерської
форми, яка б відображала основний розрахунок внеску і надавала б усю необхідну
інформацію у доступному та спрощеному вигляді. Таким чином, процес аудиту
розрахунків із фондами соціального страхування зведеться до перевірки значно
меншої кількості облікових регістрів. При цьому можна застосовувати ті ж самі
методи, які використовуються на сучасному етапі: перерахунок, перегляд, оцінку
фактичної наявності, зіставлення та ін. Очевидно, що введення єдиного
соціального внеску, до якого поступово йде національна система страхування
України, стане новим етапом у розвитку аудиту розрахунків із фондами соціального
страхування, адже буде змінено принципи існуючої практики і цей обліковий
процес стане більш прозорим та зрозумілим.
Нещодавні
зміни в українському законодавстві по розрахункам із фондами соціального
страхування можуть стати першим кроком на шляху введення єдиного соціального
внеску, який значно підвищить
інвестиційну привабливість країни при переході до європейських стандартів
життя. А поки що аудитори мають відслідковувати увесь процес розрахунків із
працівниками по оплаті праці, приділяючи належну увагу відрахуванням із
заробітної плати кожного робітника, фіксуванням даних у формах звітності та
подальшим перерахуванням коштів до державного бюджету України.
Список використаних джерел: