Боднарюк Лариса, Бабинський Іван

Наук. Керівник: Гутафель В.В

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Конкурентоспроможність торговельного підприємства

У статті визначено сутність конкурентоспроможності та факторів, що її зумовлюють на торговельних підприємствах. Узагальнено сучасні теоретичні підходи до оцінювання конкурентоспроможності на основі аналізу досягнень українських та зарубіжних вчених. Визначено основні цілі та наслідки реструктизації торговельних підприємств.

In the article the essence of competitive essence of competitive strength and factors is determined, which one predetermine her. Is generalized the modern idealized approaches to an estimation of competitive strength on the basis of analysis of reachings of the Ukrainian and foreign scientists.

Мета статті. У даній статті ми розглянемо сутність поняття « конкурентоспроможності» проблеми конкурентоспроможності торговельного підприємства у сучасних умовах. А також вплив якості продукції на конкурентоспроможність торговельного підприємства. Визначимо систему факторів, які формують конкурентоспроможність.

Актуальність цієї теми полягає тому, що конкурентоспроможність торговельного підприємства є дуже важливою у сучасних умовах. На даний час у нашій країні існує багато торговельних підприємств, які конкурують між собою. Це пов’язано з тим, що успішність підприємства залежить від його конкурентоздатності, конкурентоздатність відображається у якості продукції, ринку збуту й отримання прибутку.

Великий внесок у вирішення поставлених завдань зробили українські та зарубіжні вчені: Г.А Семенов, В.К Станчевський, Шаповал М.І., Л.П. Чепура, Герасимчук В.Г., Покропивний С.Ф., Вітлінський В.В., Наконечний С.І., Колот В.М., але не всі аспекти конкурентоспроможності торговельного підприємства, досліджені, щодо глибини та обґрунтованості, що і викликало зацікавленість у подальшому дослідженні.

Вступ. Проблема конкурентоспроможності у сучасних умовах має велике значення. Від того, наскільки успішно буде вирішена ця проблема, залежить багато в економічному житті будь – якої країни. На сучасному етапі розвитку економіки України слід застосовувати світовий і практичний досвід ведення конкурентної боротьби. На жаль, на сьогодні більшість підприємств ще не здатна до ведення конкурентної боротьби. Але саме конкретні переваги є основою успіху діяльності торговельних підприємств і виступають ключовим ресурсом розвитку. У країнах з ринковою економікою конкурентоспроможність торговельного підприємства є результатом взаємодії факторів, які породжені об’єктивним розвитком продуктивних сил і відображають результати політики великих монополій у боротьби за якість, ринки збуту й отримання прибутку.

Дослідження конкурентоспроможності дає змогу розглядати її як комплексну характеристику потенціальних можливостей забезпечення конкурентних переваг. Джерелами конкурентних переваг є прогресивна організаційно – технологічна і соціально – економічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходи що укріплення конкретних переваг.

Окремо торговельне підприємство не є єдиним продавцем споживчих товарів та послуг. В ході своєї діяльності воно стає учасником конкурентної боротьби за споживача (покупця). Тому одним з важливих етапів роботи з розробки стратегії діяльності є визначення стану конкуренції та визначення позиції підприємства на ньому,[ 3, с.124].

Можливість виживання торговельного підприємства в умовах постійної конкурентної боротьби залежить від його конкурентоспроможності.

Для виживання в умовах ринку суб’єкти господарювання повинні вміти перемагати конкурентів. Здатність досягати економічних, організаційних чи технічних переваг означає досягнення суб’єктами господарювання конкурентоспроможності на ринку, [ 5, с.6-7].

У літературі можна зустріти поняття конкурентоспроможності держави, нації, галузі, підприємства, товару, персоналу. Р. Фатхутдінов розглядає конкурентоспроможність нормативних актів, науково – методичних документів, технологій, виробництва, цінних паперів, проектно – конструкторської документації, інфраструктури інформації,[11, с352].

Різні організації конкурентоспроможність країни визначають неоднаково. Критерієм конкурентоспроможності країни окремі організації вважають добробут населення, інші – рівень зайнятості, виробництво високоякісних товарів або здатність досягати певного рівня життєвих стандартів. Конкурентоспроможність країни ще можна визначити як здатність держави створювати умови для забезпечення економічного зростання і постійного підвищення рівня життя населення, [8, с.54-61].

Таким чином можна зробити висновок, що конкурентоспроможність країни – це здатність держави забезпечити товаровиробітникам умови для виробництва висоякісних товарів і послуг, які задовольняють суспільні потреби, завдяки чому країна утримує певну частку світового ринку забезпечує високі життєві стандарти свого населення.

Що стосується конкурентоспроможності підприємства, то її визначають по – різному.

Сун Сует Ха визначав конкурентоспроможність торговельного підприємства – це здатність підприємства вижити, утриматись не нижче межі банкрутства;здатність утримувати ринки та збільшувати прибуток.

А. Гардов визначав, що відносна перевага фірм над іншими фірмами даної галузі всередині країни та за її межами.

Т. Іспірян говорив, що можливість виробляти конкурентоспроможні товари й успішно управляти просуванням і збутом на ринку.

Т. Щедріна вважала, що конкурентоспроможність торговельного підприємства це можливість ефективної господарської діяльності і практичної прибуткової реалізації в умовах конкурентного ринку.

Д. Дудник говорив, що спроможність підприємства виробляти та реалізувати якісну продукцію швидко, дешево (порівняно з конкурентами ), у достатній кількості, при високому технічному сервісі.

На думку багатьох дослідників, конкурентоспроможність торговельного підприємства характеризується наявністю у товаровиробника економічних, технічних, організаційних переваг, за допомогою яких він може оновлювати асортимент продукції, підвищувати її якість, розширювати виробництво, займати певну частку ринку, отримувати високі доходи, досягати інших поставлених цілей, [12, с.8].

Деякі вчені для характеристики торговельного підприємства пропонують виділяти чотири рівні конкурентоспроможності.

Торговельне підприємство першого рівня вважають, що їх продукція має значні переваги порівняно з продукцією конкурентів, будь – які зміни у управлінні з конкурентоспроможними підприємствами.

Торговельне підприємство другого рівня намагаються наздогнати рівень розвитку головних конкурентів, запозичуючи у них технічні прийоми, технологію.

Торговельне підприємство третього рівня система управління активно впливає на виробничі системи, сприяє їх розвитку та вдосконаленню, досягнення успіху у конкурентній боротьбі стає функцією управління і фактично залежить від ефективності організації.

Торговельне підприємство четвертого рівня йдуть попереду своїх конкурентів, мають успіх на ринку, переваги над конкурентами, високу прибутковість, [7, с.256].

При формуванні системи забезпечення конкурентоспроможності торговельного підприємства потрібно застосовувати два підходи:

- відтворювальний (постійно вдосконалювати умови збуту товарів);

- динамічний (швидше за конкурентів вдосконалювати техніку, технологію, сервісне обслуговування, споживчі властивості товару, розширювати асортимент).

Усі фактори, що впливають на конкурентоспроможність, можна розділити на дві великі групи: внутрішні та зовнішні.

Внутрішні фактори – це ті, на які підприємство впливати не може і у своїй політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. До них належать такі:

1. Діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно - грошова політика, законодавство). Наприклад, залежно від характеру податкової політики (розміри податкових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, зовсім його не отримувати.

2. Господарська кон 'юктура, що склалася.

3. Розвиток споріднених та підтримувальних галузей.

4. Параметри попиту. Вони передбачають зростання попиту на товари, які дають змогу підприємству отримувати високий прибуток, а також закріпити своє становище на ринку. Нестабільний попит, зміна вимог до якості продукції підприємства, зниження купівельної спроможності населення не створюють умов для забезпечення певної конкурентоспроможності підприємства.

До зовнішніх факторів належать такі:

1. Діяльність керівництва та апарату управління підприємства.

2. Система технологічного оснащення. Оновлення устаткування та технологій, тобто заміна їх на більш прогресивні забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства.

3. Сировина, матеріали і напівфабрикати.

4. Товарообіг продукції: його обсяги та витрати.

Внутрішня конкурентоздатність виражається у вироблені і розвитку внутрівиробничих ресурсів і компетенцій, що дозволили б підприємству завоювати переваги перед конкурентами.

Зовнішня конкурентоздатність торговельного підприємства полягає у задоволенні запитів зовнішнього середовища за допомогою оптимального використання його зовнішніх можливостей, інакше кажучи, у створенні і підтримці зовнішніх конкурентних переваг організації.

Названі конкурентоздатності взаємозалежні і впливають один на одного, а також на загальну конкурентоздатність підприємства. Разом з тим навіть при досить високому рівні внутрішньої конкурентоспроможності організація не буде мати високий рівень загальної, якщо не буде забезпечена її конкурентоздатність з погляду використання ринкових можливостей.

На підставі сказаного можна зробити висновок, що для одержання підприємством максимально високих результатів необхідно найбільше повно реалізувати її ринкові можливості і досить забезпечити максимально високий рівень внутрішньої конкурентоспроможності. Дійсно на думку Т. Йеннера, конкурентоздатність підприємства залежить "...від його уміння вчасно розпізнавати релевантні зміни у конкурентному середовищі і розвивати свої ресурси так, щоб адекватно відповідати на ці зміни ",[4, с.37].

В умовах жорстокої конкуренції зростає необхідність активного залучення інвестицій у процеси інноваційного розвитку підприємства. Пріоритетне місце у ринковій стратегії, особливо при розробці і реалізації цілеспрямованої товарної політики, посідають питання підвищення конкурентоспроможності продукції. Основи конкурентоспроможності закладаються ще на стадії проектування й розробки нової продукції, причому інновації виступають як найважливіший елемент стратегії, орієнтованої на високу якість і конкурентоспроможність продукції.

Інтеграція України у світовий економічний простір, характерною особливістю якого є високий рівень конкуренції, обумовлює необхідність переходу від екстенсивної моделі вітчизняної економіки до інноваційної моделі розвитку господарювання, що у свою чергу, визначається кількістю і структурою інвестицій.

В умовах ринкової економіки процеси ресткрутизації торговельних підприємств характерні для будь – якої держави. У зв’язку з цим наукові дослідження, що присвячені цим процесам, стосуються більшою мірою фінансових та економічних аспектів, що набуває особливої актуальності.

Саме особливості формування ринкової економіки в Україні спричинили можливість втрати платоспроможності більшість вітчизняних підприємств. З початком приватизації були зруйновані практично всі зв’язки між залежними підприємствами. У нових умовах функціонування підприємства відчули недостатність капіталу, високу потребу у модернізації застарілого обладнання, низьку конкурентоспроможність вітчизняної продукції. Для виходу із скрутного становища підприємства почали шукати нові шляхи свого розвитку. Для того, щоб вижити, захистити себе від конкурентів на ринку та отримувати додатковий прибуток, підприємства почали інтегруватися. Як правило, інтеграція відбувалася шляхом процесів злиття та поглинання, коли окремі більш фінансово стабільні підприємства купували пакети акцій інших підприємств. Отже, можна сказати, що у 90 – ті роки більшість торговельних підприємств зазнавали банкрутства у зв’язку з недостатністю якісної продукції, нового обладнання, що призвело з не конкурентоспроможністю з закордонними підприємствами. Можемо сказати, що на даний час ситуація у деякій мірі змінилася, вітчизняні підприємства можуть конкурувати з закордонними торговельними підприємствами тому, що з’явилися нове обладнання, асортимент, нові можливості які сприяють зростанню торговельних підприємств.

Наслідком зростаючої конкуренції на ринку товарів та послуг є підвищення рівня вимог клієнтів. У таких умовах розвиток будь – якої компанії, яка орієнтується на обслуговування значної кількості споживачів, повинно бити динамічним. Її метою є надання послуг, якість і обсяг яких буде відповідати очікуванням клієнтів. Цілком ймовірно, що навіть фірма, яка досягла на ринку найвищого рівня сервісу і застигла на мить, спостерігаючи за перспективами, що відкриваються, у кінцевому підсумку може побачити спини конкурентів, що все далі віддаляються.

Кожний виріб або послуга є носієм різних конкурентних властивостей, що відображають його корисність і відповідають певним потребам людини. Власне заради цього певна продукція. А головною її характеристикою є якість продукції, тобто сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.

Рівень якості, як характеристична ознака товару, визначається системою показників: показники призначення (техніко – економічні), надійності, довговічності і безпеки, технологічності, стандартизації і уніфікації, екологічні, економічні, ергономічні, естетичні, патентно – правові показники.

Дотримуючись належного рівня якості, керівництво торговельного підприємства має на меті досягти відповідної конкурентоспроможності, що означає здатність підприємства до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості через повніше задоволення потреб споживачів його продукції.

Конкурентоздатність торговельного підприємства характеризується цілим рядом показників. Проте основний чинник, що пронизує кожен з цих факторів та відіграє найвагомішу роль у підтримці конкурентоздатності підприємства - якість, причому не лише якість готової продукції, а й забезпечення її на кожному етапі виробничо – господарського процесу. Тому можемо зробити висновок, що конкурентоспроможність продукції на сучасному етапі розвитку світової економіки досягається саме шляхом забезпечення відповідного рівня якості. Зрештою високоякісна продукція повніше і дешевше задовольняє різноманітний попит населення на споживчі товари. Лише постійний і зростаючий випуск конкурентоспроможної продукції (за технічним рівнем, дизайном, продажною ціною, експлуатаційними витратами) є необхідною умовою виходу того чи іншого підприємства на світовий ринок, формування сталого іміджу продуцента як економічно надійного партнера на ньому, розвиток зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення стабільного прибутку і фінансового становища.[5, с7-9]

Висновки. В даній статті було виявлено, що конкурентоспроможність у період становлення ринкових відносин є особливо важливим показником.

Використовуючи свої можливості торговельне підприємство повинно забезпечувати технічну та економічну ефективність. Іншими словами, воно має знайти спосіб оптимального поєднання технічної та економічної ефективності для забезпечення найкращих умов продукції. Також дуже важливим для торговельного підприємства є якість продукції, що впливає на його конкурентоспроможність.

Література

1. Дектарьова Ю.В. Формування ринкових відносин / Дектарьова Ю.В / Вісник. – 2008. - №12. - С.61-65

2. Довгань Л.П., Самкова Д.М. Інвестиція. Практика та досвід / Довгань Л.П., Самкова Д.М. / Вісник. – 2009. - №17, - С.12-13.

3. Ладунка І.С. Економіка та підприємства / Ладунка І.С. / Вісник. – 2008. - №6. - С.124-127.

4. Лепьохін О.В. Інвестиція і практика та досвід / Лепьохін О.В. / Вісник. – 2008. - №3. - С.37.

5. Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М. Конкурентоспроможність торговельних підприємств та методи її оцінки / Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М. / Підручник. - 1999. - С.67-69.

6. Мягкова О.В. Формування ринкових відносин / Мягкова О.В / Вісник. – 2008. - №12. - С.141-145.

7. Основи придпринимательськой диятельности / [ под. ред. А.С. Пелиха] – Ростов н/Д : Экспертное бюро, 1996 – 256с.

8. Кредисов А. Конкурентоспроможність країни та стратегії просування її експорту на світовому ринку/ Кредисов А./ Вісник. 1997. - №5. - С.54-61.

9. Піддубний А., Собко К. Проблеми теорії та практики / Піддубний А., Собко К./ Вісник 2009. - №9.

10. Понамарьова О.С., Кучер Т.Ю. Економіка. Фінанси і право / Понамарьова О.С., Кучер Т.Ю. / Вісник. – 2009. - №5. - С. 7-9.

11. Фатхутдинов Р.А. Менеджмент конкурентоспроможності товара / Фатхутдинов Р.А / Вісник. - 1995. С - 56.

12. Цимбалюк С.О. Конкурентоспроможність управлінського персоналу підприємств: методологія і методика оцінювання / Цимбалюк С.О. / Вісник. – 2000. С. - 235.