Экономические науки/ 15. Государственное регулирование экономики

Плахотна І.С., Ончева М.І.

Науковий керівник: Бохенко О.С., викладач

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Податкове стимулювання як метод управління інноваційною діяльністю підприємств

Однією з причин низької інноваційної активності підприємств є високе податкове навантаження і недостатнє використання податкових стимулів. У сучасній світовій практиці одним із найпоширеніших напрямків державного управління інноваційною діяльністю є податкове стимулювання.

Проблеми податкового стимулювання інноваційної діяльності підприємств в Україні набувають все більшої актуальності, оскільки воно краще поєднується з умовами ринкових відносин, ніж заходи прямої фінансової підтримки суб’єктів інноваційної діяльності. Крім того, податкове стимулювання дозволяє приватному сектору вибирати пріоритети для інноваційної діяльності та є більш прозорим і прийнятним для бізнесу.

Питанням інноваційної діяльності присвячено праці багатьох сучасних авторів. Безпосередньо аналіз проблем і визначення напрямків податкового стимулювання досліджували такі вчені: Геєць В.М., Іванов Ю.Б., Кваснюк Б.Є., Крисоватий А.І., Крупка М.І., Кузнєцова А.Я., Паєнтко Т.В., Семиноженко В.П., Соколовська А.М., Єфименко Т.І., Луніна І.О. та ін.

За формою впливу на інноваційну діяльність податкове стимулювання належить до непрямих методів державного управління, а його сутність полягає у відмові держави від частини податкових надходжень в обмін на зростання обсягу інноваційної продукції з урахуванням визначених державою пріоритетів. У свою чергу, зростання обсягів такої продукції приводить до збільшення суми податкових надходжень. За умови, коли останнє перевищує суму наданих податкових пільг, податкове стимулювання стає економічно вигідним як для суб’єктів інноваційної діяльності, так і для держави [1, с. 78].

Серед податкових пільг, покликаних стимулювати інноваційну діяльність, можуть бути виділені наступні:

¾ інвестиційні знижки з податку на прибуток у розмірі, який відповідає певній процентній частці від вартості впроваджуваного інноваційного устаткування;

¾ знижки з податку на прибуток у розмірі витрат на НДДКР;

¾ оподаткування прибутку інноваційно активних організацій по знижених ставках (для невеликих підприємств);

¾ «податкові канікули» протягом декількох років на прибуток, отриманих від реалізації інноваційних проектів;

¾ пільгове оподаткування прибутку, отриманого в результаті використання патентів, ліцензій, ноу-хау та інших нематеріальних активів, що входять до складу інтелектуальної власності;

¾ створення за рахунок фонду прибутку інноваційних фондів спеціального призначення, не оподатковуваних податком.

Податкові пільги на капітальні вкладення найчастіше надаються у вигляді «інвестиційного податкового кредиту». Інвестиційна податкова знижка віднімається (кредитується) із суми нарахованого податку на прибуток компанії. При цьому дана знижка надається лише після введення нової техніки в експлуатацію.

Що стосується ставки для нарахування інвестиційного кредиту, то розмір її диференційований від 5 до 100% для об’ємного податкового кредиту, від 5 до 50% для прирістного податкового кредиту [3, с. 34-35].

Механізм податкової пільги у формі резерву полягає у тому, що визначена відносно відповідної бази сума відрахувань до резерву вираховується з об’єкта оподаткування у звітному податковому періоді. Особливістю формування фінансових резервів є те, що вони не передбачають вилучення з господарського обороту ресурсів підприємства. Їх формування є умовним, шляхом відображення відповідних вартісних показників на спеціальних рахунках бухгалтерського обліку на зразок амортизації. Але, на відміну від амортизаційних відрахувань, вони можуть використовуватися на розсуд підприємства тільки протягом встановленого законодавством періоду, після закінчення якого повинні бути спрямовані за цільовим призначенням резерву [2, с. 42].

У світовій практиці державної підтримки інноваційної діяльності використовуються дві форми стимулювання – пільгове оподаткування і пряме державне фінансування витрат на наукові та наукові-технічні роботи. Останнє використовують тоді, коли нові знання, здобуті в процесі інноваційної діяльності, мають багатогалузевий спектр застосування.

Більшість економістів акцентують увагу на тому, що основною причиною низької інноваційної активності і нашій країні є не висока ставка оподаткування прибутку, а недостатня інвестиційна спрямованість податкових стимулів.

Таким чином, проблема підвищення ефективності податкового стимулювання інноваційної діяльності може бути вирішена за допомогою запровадження інвестиційних податкових кредитів з боку держави. Щоб досягти бажаних результатів, механізм пільгового оподаткування повинен бути узгодженим з особливостями підприємницького середовища.

Література:

1. Диба В.М., Никифоров А.Є., Парнюк В.О. Податкове стимулювання інноваційної діяльності // Фінанси України. – 2009. - №5. - С. 78-86.

2. Литвиненко Є.О. Податкове стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств // Проблеми науки. – 2008. - №4. – С. 42-46.

3. Марченко О.І. Податкові пільги інвестиційного характеру як засіб стимулювання інноваційної діяльності // Економіка та держава. – 2009. - №6. – С. 33-36.