Экономические науки/15. Государственное регулирование экономики

Бужинська Є.Д.

Науковий керівник Канєєва І.І.

Донецький національний університет економіки та торгівлі імені Михайла Туган – Барановського, Україна

Концептуальні засади реформування системи прямого оподаткування

Постановка проблеми. Актуальним проблемам прямого оподаткування в Україні приділяється велика увага. Зокрема, з 1 січня 2004р. знижено ставки основних прямих податків: податку на доходи фізичних осіб – до 15%, спрощено деякі правила обліку і нарахування так званих «соціальних податків і зборів», зменшились відсотки відрахування до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у 2004р. – 0,7%, а вже у 2009р. - 0,6%, але відсотки відрахування до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття навпаки збільшились у 2004р. – 0,5%, а вже у 2009р. – 0,6%. Це свідчить про намагання економічного апарату держави оптимізувати механізм прямого оподаткування, спростити адміністрування прямих податків, посилити їхню регулюючу дію на розвиток національної економіки. Натомість подальше реформування системи прямого оподаткування гальмується як макроекономічними причинами (загальна економічна нестабільність, низька продуктивність економіки), так і окремими вадами податкового адміністрування.

Аналіз досліджень і публікацій. Питанням реформування системи прямого оподаткування присвячено праці М.Я. Азарова[1], В.Л. Андрущенка [1;2], О.Д. Данілова [1], Р.В. Ільєнко [3], А.І. Крисоватого [4], Т.В. Кощук [4], В.М. Мельника [4] та інших.

Проте у науковій літературі залишаються недостатньо вивчені окремі механізми впливу прямих податків на процеси стимулювання та державної підтримки виробничої активності.

Мета дослідження. На основі аналізу проблем функціонування системи прямого оподаткування виробити концептуальні пропозиції щодо її подальшого реформування.

Основні результати дослідження. Українська економіка має розвиватися на інвестиційно – інноваційній основі зі сталими випереджаючими темпами. Відродження випереджаючого економічного зростання можливе лише в умовах створення економіко – правового середовища. Досягти цієї мети можна лише в результаті вироблення і реалізації ефективної державної податкової політики, передусім в напрямі реформування системи прямого оподаткування, оскільки саме прямі податки справляють вплив на результати господарювання та економічної активності юридичних і фізичних осіб.

Проаналізуємо стан розвитку системи прямого оподаткування. Дані про доходи зведеного бюджету, обсяг податкових надходжень, надходження податку на прибуток підприємств та податку на доходів фізичних осіб за 2007 – 2009рр. [3] (табл.1)

Показники	2006	2007	2008	2009
Доходи зведеного бюджету України	171,8	219,9	297,8	301,2
Податкові надходження	125,7	161,3	227,2	236,0
Податок з доходів фізичних осіб	22,8	34,8	45,9	49,3
Податок на прибуток підприємств	26,2	34,4	47,9	56,1

Згідно із наведеними даними, щороку обсяги надходжень основних прямих податків зростали.

На основі даних табл.1 можна побудувати таблицю аналітичних даних, які характеризують роль основних прямих податків у формуванні загального обсягу бюджетних доходів та обсягу податкових надходжень (табл.2).

Показники	2006	2007	2008	2009
Частка податку з доходів фізичних осіб у доходах зведеного бюджету України	13,3	15,8	15,4	16,0
Частка податку на прибуток підприємств у доходах зведеного бюджету України	15,3	15,6	16,1	16,7
Частка основних прямих податків у доходах зведеного бюджету України	28,6	31,4	31,5	32,0
Частка податку з доходів фізичних осіб у податкових надходженнях	18,1	21,6	20,2	19,9
Частка податку на прибуток підприємств у податкових надходженнях	20,8	21,3	21,1	22,1
Частка основних прямих податків у податкових надходженнях	38,9	42,9	41,3	41,0

На основі аналізу даних табл. 1 і 2 можна зробити висновок про різну роль основних прямих податків у формуванні загальних тенденцій прямого оподаткування. Так, провідну роль у формуванні бюджетних доходів і податкових надходжень у 2007р., 2009р. відігравав податок з доходів фізичних осіб, а у 2008р. та 2009р. – податок на прибуток підприємств. Зазначене стало наслідком коливання макроекономічних показників щодо формування доходів інституційних секторів економіки, а також маніпулювання ставками основних прямих податків.

За висновком деяких науковців, механізм реалізації сучасної системи прямого оподаткування України є переважно фіскальним [3]. У непростих умовах (падіння обсягів зовнішньої торгівлі, загострення світової фінансово – економічної кризи) роль і значення непрямих податків може знижуватися. Через це створюються умови для збільшення частки прямих податків у формуванні доходів бюджетів. Але це станеться лише у тому випадку, якщо номінальні доходи основних платників (насамперед, фізичних осіб) будуть зростати достатніми темпами. Тому до вироблення системи прямого оподаткування держава має підходити особливо виважено, враховуючи при цьому не лише власні фіскальні інтереси, а й економічне становище платників.

Аналіз динаміки і структури податкових систем провідних країн свідчить, що не існує усталених підходів до встановлення співвідношення між прямими і непрямими податками. Так, протягом 2006 – 2009рр. (табл. 2) основні прямі податки в Україні забезпечили надходження на рівні 28,6 – 32,0%. Майже аналогічні показники, згідно з даними за 2004 – 2008рр., в інших країнах становили: у Німеччині – 35,9, у Швеції – 41,0%, у Великій Британії – 39,9%[1].

Досвід використання стимулюючого впливу оподаткування провідних країн світу дозволяє зробити висновок, що встановлення співвідношення між прямими і непрямими податками має здійснюватися з урахуванням як історичного минулого, так і стратегічних орієнтирів розвитку в глобальній системі координат. Склад і структура податкової системи залежать від особливостей формування доходів національної економіки і населення країни.

Інколи в літературі обґрунтовується думка про надмірний податковий тиск на товаровиробника, що спричиняють в тому числі і прямі податки [5]. Варто погодитися з висновками провідних учених, що надмірний тиск прямих податків на платників, пригнічує виробництво, торгівлю, інвестування і будь – яку іншу ділову активність [2]. У такому разі прямі податки не можуть забезпечити належних надходжень і стають впливом на загальний економічний розвиток.

Залежність бюджетів багатьох країн від основних прямих податків неоднакова й характеризується певними коливаннями. Роль корпоративних податків пов’язана не лише з особливостями їх стягнення, а й із реальними можливостями використання для потреб стійкого економічного зростання. Ця причина значною мірою визначає і тенденції динаміки прибуткового податку з громадян, які мають самостійні доходи (йдеться, передусім, про підприємців).

На основі узагальнення наукових праць [5] можемо виділити інші проблеми прямого оподаткування, серед яких: непередбачувані зміни законодавства про прямі податки; неефективна система пільгового оподаткування за основними прямими податками.

Система прямого оподаткування має бути побудована так, аби збільшення виробництва призводило до зниження податкового навантаження на одиницю продукції, а збільшення доходів бюджету відбувалося не за рахунок збільшення кількості податків і ставок оподаткування, а за рахунок збільшення маси прибутку суб’єктів господарювання.

Висновки. Необхідне подальше реформування системи прямого оподаткування, але така робота має спиратися на науково обґрунтовану та збалансовану систему відповідних заходів, яка до того ж узгоджується з кращим світовим досвідом. Доцільно привести мінімальний неоподаткований дохід у відповідність до прожиткового мінімуму, а також провести раціоналізацію переліку видів витрат, які враховуються при оподаткуванні доходів громадян. Потребують подальшого удосконалення процедури адміністрування прямих податків. Необхідно вжити заходів щодо оптимізації системи обліку і витрат суб’єктів підприємництва, а також забезпечити стабільність відповідних нормативних документів. Слід посилити стимулюючий вплив податку на прибуток підприємств на розвиток високотехнологічних виробництв. Також доцільно запровадити податок на майно, закріпивши його за місцевими бюджетами.

Перспективи подальших розвідок. У подальшому мають бути проведені ґрунтовні науково – практичні дослідження впливу податкових пільг за основними прямими податками на макроекономічну динаміку.

Література:

1. Азаров М.Я., Андрущенко В.Л., Данілов О.Д. Податкові системи зарубіжних країн: Монографія. – к.: Комп’ютерпрес, 2004. – 240 с.

2. Андрущенко В.Л. Фіскальне адміністрування як наука і мистецтво // Фінанси України. – 2003. - №6. – с. 27 – 35.

3. Ільєнко Р.В. Концептуальні засади податкового стимулювання розвитку виробничої сфери // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №7. – с. 223 – 228.

4. Крисоватий А.І., Кощук Т.В. Податково – боргові стратегії фіскального регулювання транзитивної економіки // Фінанси України. – 2006. - №5. – с. 95 – 107.

5. Лащак В.В. Стимулювальна роль прямих податків // Фінанси України. – 2007. - №2. – с. 84 – 91.