Шабанова Н.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Методика та організація обліку, контролю та фінансового аналізу розрахунків підприємства з дебіторами

В умовах ринку господарська діяльність суб’єктів господарювання набуває підприємницького характеру. Невід’ємною умовою підприємництва є розвинені відносини власності, виробництво конкурентноздатних товарів, приватне договірне право, розвиток міжнародної торгівлі та інших видів економічної діяльності.

Одним із ймовірних шляхів зміцнення фінансового становища підприємств є контроль за фактичним станом їх розрахунків, динамікою дебіторської заборгованості, виявлення фактів навмисного спотворення облікових даних суб’єктами господарських зв’язків. Таким чином, важливого значення набувають питання законності обмінних операцій, їх доцільності, документальної обґрунтованості та правильності відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності.

Все це вимагає дослідження дієвості бухгалтерського обліку і контролю за дотриманням платіжної дисципліни економічними агентами, причин незабезпечення ними своєчасних і повних розрахунків.

Загальні положення методології й організації обліку та контролю розрахунків з дебіторами висвітлено у працях деяких зарубіжних авторів (А. Велш Глен, Г. Деніел Шорт, Б. Нідлз, Я.В. Соколов, Е.С. Хендріксен, Л.І. Хоружій); вітчизняних вчених (М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Ю.А. Кузьмінський, М.Ф. Огійчук, Л.К. Сук, В.О. Шевчук) та інших науковців. Однак, питання раціональної побудови системи обліку і контролю розрахунків з дебіторами висвітлені ще недостатньо.

Існуючі методологічні засади, як і практика організації бухгалтерського обліку розрахунків, не використовують можливостей підсилення його позитивного впливу на дотримання розрахунково-платіжної дисципліни суб’єктами господарських зв’язків.

З розвитком ринкових відносин в Україні відбулися концептуальні зміни у системі розрахунків. Це пов’язано, в першу чергу, із введенням в дію вексельної форми розрахунків. Платіжним інструментом вексельної форми розрахунків є фінансовий інструмент – вексель.

Одним із напрямків вирішення проблеми ефективного управління розрахунками є виявлення адекватних їхній сутності класифікаційних ознак, розробка науково обґрунтованої системи їх обліку та контролю.

У практичній діяльності підприємств досить часто трапляється так, що розрахунки за товарними операціями не співпадають за часом. Цим пояснюється виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості. Важливим питанням обліку дебіторської заборгованості є її оцінка. Методи оцінки дебіторської заборгованості в Україні визначені П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість” і передбачають її відображення у балансі за чистою реалізаційною вартістю (за вирахуванням резерву сумнівних боргів).

Ліквідність господарюючого суб’єкта відображалась би правильніше, якщо б класифікація активів на основні і оборотні була скасована, і активи групувалися б відповідно до їх ступеня обмінюватись на гроші.

У зв’язку з цим, доцільно поділяти дебіторську заборгованість в балансі на довгострокову і короткострокову в залежності від терміну погашення, причому і той, й інший її вид повинен бути представлений наступним чином:

1) довгострокова дебіторська заборгованість:

- довгострокова дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

- довгострокові векселі одержані;

- інша довгострокова дебіторська заборгованість;

2) короткострокова дебіторська заборгованість:

- короткострокова дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

- короткострокові векселі одержані;

- інша короткострокова дебіторська заборгованість.

Подібна класифікація статей дебіторської заборгованості в балансі, яка враховує рівень ліквідності статей, є більш корисною для користувачів фінансової звітності з метою оцінки фінансового стану підприємства, надає повнішу інформацію про рівень дебіторської заборгованості і можливість перетворення фінансових зобов’язань на грошові кошти. На відміну від класифікації дебіторської заборгованості, запропонованої стандартами, ми уникнули терміну „поточна”, замінивши терміном „короткострокова”; заборгованість за товари, роботи, послуги відобразили як у складі довгострокової, так і короткострокової дебіторської заборгованості, що точніше відображає і розкриває ліквідність відображення активу в балансі, і дозволить уникнути можливих неправильних висновків користувачів звітності.

Позитивним досягненням іноземних шкіл бухгалтерського обліку є використання методу знижок у товарних розрахунках, облік інфляційних явищ, визнання договору об’єктом обліку. В теорії вітчизняного обліку ці питання є дискусійними та недостатньо висвітлені, а тому відкривають перспективи подальших розвідок у даному напрямку.

У сучасних умовах економічних відносин між агентами господарський договір стає важливішим об’єктом контролю та регулювання обліку діяльності підприємств. Цим обумовлюється необхідність його перетворення на зобов’язання, що відповідає критеріям “неухильності”, тобто зобов’язання, якого не можна уникнути без сплати його повної вартості (або вартості, збільшеної на розмір відповідних санкцій). Тому при укладанні господарського договору особливу увагу необхідно приділяти його суттєвим умовам. Головними ознаками суттєвості господарського договору як об’єкта бухгалтерського спостереження є його предмет, ціна, форма розрахунку та санкції при опортуністичній поведінці або порушенні умов договору.

Основою організації обліку господарюючих суб’єктів є розробка ефективної облікової політики шляхом майстерного використання можливих прийомів і способів відображення фактів господарського життя. Відповідно, облікова політика повинна сприяти створенню умов максимізації управлінських можливостей обліку.

В результаті проведених досліджень визначено, що методи і прийоми, закладені в основу облікової політики, повинні використовувати не лише наявні, а й потенційні можливості обліку, знаходити застосування при складанні фінансової та статистичної звітності, мати достатність для управління, контролю, аналізу та планування господарської діяльності підприємства.

Таким чином, з метою покращення якості інформації та підвищення рівня її відповідності вимогам управління до складу елементів облікової політики сільськогосподарських підприємств пропонується включити наступні методи обліку і контролю розрахунків:

1) ведення окремої справи для господарських договорів товарного змісту: “Договори з постачальниками та покупцями”, забезпечення правового обслуговування господарських договорів;

2) облік господарських договорів на позабалансових рахунках;

3) підвищення вимог щодо змісту та оформлення первинних документів з продажу товарів;

4) уточнення правил документування фактів реалізації сільськогосподарської продукції, що передбачає визначення її продажної вартості у момент передачі покупцю;

5) визнання необхідності документування фактів форс-мажорних обставин з метою адекватного відображення в обліку їх наслідків;

6) використання спрощеної процедури визначення коефіцієнтів сумнівності при обчисленні величини резерву сумнівних боргів;

7) встановлення необхідних строків зберігання ділової документації, що стосується зобов’язань або прав – не нижче строків позовної давності (5 – 10 років). Такі дані потрібні для відновлення господарських операцій під час проведення ревізій, при листуванні з партнерами;

8) удосконалення організації внутрішнього контролю розрахунків, що передбачає ведення Журналу оперативного контролю господарських договорів товарного змісту. В основу побудови даного облікового носія покладено класифікаційні ознаки розрахунків.

Література:

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-ХІV – Ж.//Вісник податкової служби України, 2008р. №33.-с.26-30.

2. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Бутинця Ф. Ф. – Житомир : ЖІТІ , 2008. – 608 с.

3. Бухгалтерський облік в Україні.: Навч. посібник за ред. проф.. Хом’як Р.І. – 3-е вид., доп. І перероб. – Л.: Інтелект – Захід, 2007. – 912с.

4. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні : Навчально-практичний посібник / За ред. С. Ф. Голова. – Дніпропетровськ : ТОВ “Баланс-клуб” , 2007. –832 с.

5. Кислиця О.Я. М’яких І.М. Економічний аналіз: Курс лекцій. – К.:Вид-во Європ. унів-ту, 2006. 171с.

6. Кононенко О. Аналіз фінансової звітності – Х.: Фактор, 2007. – 144 с.

7. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник. – К.: Центр навч. літ-ри, 2004.-412 с.

8. Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку // Навчально-практичний посібник “Курсом реформ”. Дніпропетровськ: ТОВ “Баланс - клуб”, 2009. – С. 322

9. Пархоменко В.М. Фінансова звітність: нюанси формування та перспективи розвитку // Облік і фінанси АПК. – 2008. - №1. – с. 4-13