Вересюк С.М.

Науковий керівник: Корнецька М.І.

Буковинська державно фінансова академія, Україна

Міжнародна трудова міграція в умовах глобалізації: українські реалії

Упродовж всієї історії людства трудова міграція, або міграція робочої сили, відігравала значну роль у суспільному розвитку. Однак сьогодні, особливо в умовах кризи, вона ввійшла в якісно новий рівень та етап свого становлення. Наприкінці ХХ ст. міжнародна міграція робочої сили стала однією із складових процесу глобалізації світової економіки. Вона охоплює практично всі країни і континенти. Формування глобального ринку праці є результатом зростання міжнародної мобільності трьох основних факторів виробництва - інформації, капіталу та праці.

Актуальність теми зумовлена тим, що для України є характерними стихійний характер трудової міграції і постійно зростаючі обсяги міжнародної трудової міграції та недосконалість міграційної політики.

Вагомий внесок у процес дослідження теорії і практики міжнародної трудової міграції, удосконалення організаційних, економічних та правових важелів її регулювання зробили провідні вчені, серед яких можна виділити: Викулину Н., Гайдуцького А., Геєць В., Заклекту О., Кравченка А., Гнибіденко І., Лібанова Е., Леонтенка О, Макогон Ю., Малиновську О., Марченко Н., Олефір В., Сандула І., Прибиткова І., Передрік О., Римаренка Ю., Трощинського В., Філіпенка А., Шиманську О., Юрченка В. та багато інших [5, 117]. Наукові дослідження цих авторів істотно розширюють межі вивчення трудової міграції, дозволяють сформувати необхідні рекомендації та висновки, пов’язані з раціональним розв’язанням міграційних проблем в інтересах суспільства.

Завданням роботи є:

1) аналіз сутності причин трудової міграції в Україні;

2) наслідків міграції в умовах глобалізації у аспекті зростання конкурентоспроможності національної економіки;

3) мінімізації негативних наслідків міжнародної трудової міграції української робочої сили.

Метою роботи є: спираючись на аналіз причин та обсягів трудової міграції в українців, визначити особливості міжнародної трудової міграції та шляхи стабілізації еміграційних потоків з України.

Міжнародна трудова міграція на сучасному етапі набула певних особливостей, найсуттєвішими з яких є наступні:

- зростання масштабів міграції;

- збільшення питомої ваги мігрантів у загальній кількості працездатного населення країн;

- формування нових центрів залучення робочої сили;

- зростання нелегальної міграції;

- посилення «відпливу інтелектуалу»;

- ротаційний характер міграції [5, 117].

Серед найважливіших спонукальних мотивів і причин міжнародної трудової міграції трудових ресурсів дослідники виділяють різні фактори економічного і неекономічного характеру.

До причин економічного характеру належать [2, 87]:

1) відмінності в рівні економічного розвитку окремих країн (як свідчить досвід, робоча сила мігрує в основному з країн з низьким рівнем життя до країн з більш високим рівнем);

2) відмінності у розмірах заробітної плати;

3) існування органічного (або постійного, яке не має тенденції до скорочення) безробіття в деяких країнах;

4) міжнародний рух капіталу і функціонування міжнародних корпорацій (як відомо, корпорації сприяють об’єднанню робочої сили з капіталом).

До причин неекономічного характеру міграції робочої сили належать політичні, національні, релігійні, расові сімейні тощо. Крім того, останнім часом на активізацію процесів міжнародної трудової міграції стимулююче вплинув помітний розвиток інформаційно - комунікаційних технологій, засобів зв’язку і транспорту.

На нашу думку, основними причинами еміграції з України на сучасному етапі розвитку є нестабільність соціально-економічної ситуації, політичного середовища, невідповідність в рівнях оплати праці за аналогічними видами робіт у інших країнах.

Як свідчать дані Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, багато трудових мігрантів з України зайняті в будівництві (37%) або у сфері домашніх послуг (близько 23%). У державному управлінні, освіті, охороні здоров’я зайнято лише відповідно 1,4%, 0,6%, 1% усіх найманих робітників , що приїхали з України [2, 87].

Слід зазначити, що за наявністю значної кількості відповідних вакантних робочих місць на ринку праці в Україні, очевидним є той факт, що однією з основних причин трудових міграцій, є низький рівень оплати праці. Свідченням цього є те, що 6 із 10 трудових мігрантів основною причиною працевлаштування за кордоном назвали низький рівень оплати за відповідну роботу в Україні. Варто зазначити, що і проблема зростання безробіття постає досить гостро в умовах кризи, зокрема за даними Державного комітету статистики України у січні 2010 року кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в Державній службі зайнятості становила 545,6 тис. осіб, а потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад складала 65,4 тис. осіб, і як результат навантаження на 10 вільних робочих місць (вакантних посадах) було зафіксовано 83 особи [6]. Це свідчить про значні диспропорції попиту і пропозиції робочої сили на вітчизняному ринку праці, що зумовлене низьким рівнем інвестування і підтримки державою найбільш мобільних підприємств малого і середнього бізнесу. У зв’язку з цим процес створення нових робочих місць протікає незадовільно.

За даними Державного комітету статистики України за підсумками 2009 року з України вибуло 629372 осіб, міграційний приріст становив 13447 осіб. Найбільше мігрантів було з таких регіонів: Автономна Республіка Крим - 25727 особи (приріст 3470 особи), Волинська обл. - 18975 (приріст 78 осіб), Одеська обл. - 33045 осіб (приріст 6619 осіб) та м. Києва - 32256 особи (приріст 23400 особи) [6]. Прослідкуємо динаміку зростання міждержавної міграції за потоками і типом поселень за даними таблиці 1.

Таблиця 1

Розподіл міждержавної міграції за потоками і типом поселень

№ п/п	Типи поселень	Приріст осіб у порівнянні з минулим роком
		2008 рік	2009 рік
1.	Міські поселення та сільська місцевість	14921	13447
2.	Міські поселення	11060	9105
3.	Сільська місцевість	3861	4342

Як видно із даних таблиці, у 2009 році в порівнянні з 2008 відбулось деяке скорочення офіційних мігрантів (1474 осіб) з них скорочення мігрантів з міських поселень становило - 1955 осіб, проте відзначене зростання мігрантів з сільської місцевості в порівнянні з 2008 роком показник зріс на 481 особу.

Всі зазначені дані є офіційними, проте за різними оцінками українські трудові мігранти, які проживають за межами України становлять понад 10-20 % від загальної кількості усіх українців, а це близько 7 млн. осіб.

Дослідження географії української трудової міграції в інші країни світу свідчить про велику нерівномірність розподілу українських мігрантів по країнах світу. За даними А. П. Гайдуцького, загальна кількість українських мігрантів, що працюють за кордоном, становлять 4, 93 млн. осіб, з яких 2 млн. перебувають у Росії, 1 млн. - у Польщі, а також значна кількість в Італії (200 тис. осіб), Греції (350 тис. осіб) та Португалії (200 тис. осіб). Значна частка українців працює в країнах Східної Європи, далі йдуть країни Європейського Союзу [1, 10].

Світова практика свідчить, що трудова міграція забезпечує безсумнівні переваги і країнам, які приймають робочу силу, і тим, які її віддають. Сьогодні є дослідження, які аналізують позитивні і негативні наслідки міграційних процесів для України. Як один з найважливіших позитивних наслідків для держави від трудової еміграції можна назвати поповнення вітчизняної економіки валютними ресурсами за рахунок грошових переказів трудових емігрантів. Валютна ефективність експорту робочої сили, за розрахунками економістів, мінімум у 5 разів вища за валютну ефективність товарного експорту .

Для оцінки масштабів трудової міграції українців також використовують дані про результати роботи систем грошових переказів за 2009 рік. Незважаючи на фінансову кризу, потік грошей в Україну став рекордним за всю історію. Так, за минулий рік за допомогою Western Union, Юністрім та інших операторів в Україну зайшло 2,94 млрд. дол. США, що на 16,25% більше, ніж роком раніше. За цей же час з нашої країни було відправлено лише 0,51 млрд. дол. США (плюс 33,5% порівняно з 2008-м).

Отже, перебуваючи поза сферою соціального захисту своєю держави, українські трудові мігранти інвестують в Україну близько 19 млрд. дол. США на рік (кожен з мігрантів чи нових емігрантів висилає допомогу своїм родинам у середньому 200 дол. США на місяць, а крім того, вкладає кошти у навчання дітей, у будівництво житла, в бізнес). За деякими розрахунками, в Україну надходить більше 21 млрд. дол. США [1, 11].

Але при цьому можливе виникнення гострих соціально-економічних проблем. Сьогодні до позитивних наслідків трудової міграції відносять [2, 88]:

- пом’якшення умов безробіття;

- отримання країною - експортером робочої сили додаткового джерела валютного доходу у формі надходжень від емігрантів;

- набуття мігрантами знань, досвіду та джерел фінансування. Після повернення додому, як правило, вони поповнюють ряди середнього класу, вкладаючи зароблені кошти у власну справу, створюючи додаткові робочі місця.

Серед негативних наслідків трудової міграції варто назвати такі:

- пряма втрата людського капіталу;

- бажання приховати одержувані доходи, несплата податків;

- «відплив інтелектуалу»;

- іноді зниження кваліфікації працюючих мігрантів;

- нелегальна міграція.

На першому місці серед негативних наслідків вказується втрата висококваліфікованої робочої сили, передусім наукових кадрів. Зокрема наводять такі цифри: у зв’язку з виїздом науковців та висококваліфікованих спеціалістів втрати України становлять понад 1 млрд. дол. США на рік. Таким чином, Україна інвестує свій живий капітал в економіку практично всіх розвинених країн.

На нашу думку, для стабілізації українських міграційних потоків необхідно здійснити такі заходи:

- проводити реформування трудового законодавства в сфері зайнятості з метою більш глибокої його адаптації і відповідності міжнародними нормам і принципам, зокрема ліквідації невідповідностей в сучасному методі розрахунку рівня безробітних, що занижує даний показник, а перехід до розрахунку його за методологією МОП;

- сприяти підвищенню конкурентоспроможності робочої сили за рахунок підвищення рівня освіти по професіях, затребуваних на ринку праці, унеможливити відмінності у розмірах вітчизняної заробітної плати ії закордонним рівнем;

- розвивати більш тісну і плідну взаємодію державного управління з територіальними громадами, органами місцевого самоврядування для підвищення ефективності планування і регулювання сегментів ринку праці (для цього необхідно надати більше прав і свобод органам місцевого самоврядування у вирішенні проблем і регулювання місцевого ринку праці, підвищити їх відповідальність за розвиток інфраструктури у створенні сприятливих умов для безробітних);

- знижувати диспропорції між пропозицією і попитом робочої сили шляхом створення єдиної загальнодоступної бази даних, яка включатиме деталізовану інформацію про можливості влаштування на роботу, заробітну плату по визначеному фаху, про учбові заклади і їх рейтинг тощо;

- направляти досвід мігрантів, їх грошові перекази в сторону ефективного зростання виробництва і національної економіки.

Україна постає як транзитна держава й водночас постачальниця власних нелегальних мігрантів, тому нагальним є питання про термінове створення необхідних для людей соціально-економічних умов та забезпечення повернення трудових мігрантів на Батьківщину. Враховуючи складну демографічну ситуацію в Україні слід приділити також значну увагу розробці державної міграційної політики з урахуванням національних соціальних, економічних і політичних особливостей та на основі кооперації на міжнародному рівні, яка б регулювала процеси трудової еміграції та імміграції.

Література:

1. Балабанова Г.П. Трудова міграція в Україні в умовах глобалізації// Держава та регіони. – 2008. - №2. – С.9 – 13.

2. Вишневська О.А. Сучасна міжнародна трудова міграція та державна міграційна політика// Статистика України. – 2008. - №2. – С.87 – 91.

3. Гайдуцький А.П. Масштаби трудової міграції українців за кордон// економіка та держава. – 2007. - №8. – С.82 – 86.

4. Гайдуцький А.П. Світовий ринок міграційного капіталу та економічна криза 2008-2009 років// Вісник НБУ. – 2010.- №1. – С.34-37.

5. Кулик Р.В. Вплив міграційних процесів на європейський ринок праці: український аспект// Економіка та держава. – 2009. - №11. – С.117 – 120.

6. http://www.ukrstat.gov.ua – Державний комітет статистики.