Экономические науки/ 15.Государственное регулирование экономики
Пророчук
Н.Ю.
Науковий керівник: Карлін О.Л.
Донецький національний
університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського
Державне регулювання торговельних підприємств у ринкових умовах
Процес розвитку і формування ринкових відносин в
Україні виявив низку проблем, пов’язаних з управлінням фінансово-економічною
діяльністю підприємств роздрібної торгівлі. Загострення конкурентної боротьби
внаслідок змін у системі ціноутворення, оподаткування, кредитування, розвиток
ринкової інфраструктури змінили економічне середовище функціонування
торговельних підприємств, що, своєю чергою узалежнило ефективність їхньої
діяльності від багатьох факторів.
Недостатня обґрунтованість теоретичних положень і
практичних рекомендацій щодо вдосконалення управління фінансово-економічною
діяльністю підприємств роздрібної торгівлі та її регулювання з урахуванням
специфіки економічного розвитку України підтверджує актуальність вибраної теми.
Метою роботи є дослідження теоретичних положень щодо
адаптації функціонування підприємств торгівлі до соціально-економічних умов
зовнішнього середовища, що формується під впливом держави.
Суттєве значення для дослідження проблеми
функціонування та розвитку торгівлі мають праці таких відомих вітчизняних
учених як В.Апопій, Г.Башнянин, Я.Гончарук, Ю.Дайновський, В.Загорський,
Л.Лігоненко, А.Мазаракі, В.Марцин, Б.Мізюк, Н.Міценко, А.Садєков, Л.Саркісян,
Н.Ушакова, Ф.Хміль, В.Шевчук, О.Шубін.
Дослідження організаційно-економічних умов
функціонування підприємства на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки
підтверджують необхідність деталізації факторів впливу держави як центральної
складової його зовнішнього оточення на діяльність підприємства, що
використовується для оцінки його стану за ринкових умов [1, с. 46].
При формуванні стратегії діяльності торговельного
підприємства за сучасних умов господарювання невід’ємною складовою економічної
роботи є моніторинг зовнішнього середовища, а його результати слугують
підставою для управлінських рішень, спрямованих на досягнення стратегічних
цілей, що сприятиме високоефективній господарсько-фінансовій діяльності, його
виживанню і зміцненню конкурентоспроможності. Оцінка конкурентоспроможності
підприємства має за мету визначення, з одного боку, його конкурентних переваг,
що є запорукою зростання обсягу товарообороту і прибутку підприємства, а з
іншого – недоліків діяльності, які призводять до втрати частки ринку [2, с.
23-24].
Обмеження можливостей підприємства отримувати
ефект від діяльності внаслідок впливу зовнішніх факторів спричиняє необхідність
його еволюції із системи, яка самостабілізується, в систему, яка
самоорганізується. Така система характеризується здатністю реорганізувати свої
внутрішні ресурси, що дає змогу підприємству стати більш стійким до змін у
зовнішньому середовищі та сприяє його розширеному відтворенню. Однак у чистій
формі вільна економіка не існує в жодній країні світу, скрізь ринковий механізм
доповнюється та коригується системою державного регулювання, адже механізм
регулювання економікою охоплює: ринкове регулювання (за допомогою механізму
конкуренції, динаміки ринкових цін, стихійного вирівнювання попиту та
пропозиції та ін.), корпоративне регулювання (гігантські корпорації, концерни
за допомогою комп’ютерних систем, маркетингу тощо вивчають масовий попит,
формують його), державне регулювання (здійснюється через грошово-кредитну,
бюджетну, інвестиційну та інші форми економічної політики). Елементи механізму
регулювання сучасної соціальної ринкової економіки взаємодіють між собою,
проникають один в одного.
Щоб блокувати виникнення і розвиток кризових явищ
у період становлення ринкових відносин, потрібен доволі потужний вплив органів
державного управління. Ринковий механізм і державне регулювання економіки
становлять діалектичну єдність. Розумний синтез ефективного ринкового механізму
і державного регулювання, симбіоз ринкових і державних регуляторів, дають
можливість вирішувати основні соціально-економічні проблеми суспільства, а
держава виступає основним суб’єктом соціально-економічного розвитку країни, що
доповнює механізм ринкової саморегуляції [3, с. 45-46].
Проблеми державного регулювання аналізуються у
двох аспектах: з позиції загального розвитку ринкової економіки і її державного
регулювання та з точки зору регулювання діяльності торговельних підприємств з
боку держави.
Перехід України до організаційних структур
ринкової економіки в сфері торгівлі вимагає визначення не лише нових орієнтацій роздрібної торгівлі, а й нових
підходів до державного регулювання діяльності торговельних підприємств.
Торговельне підприємство є відкритою складною
системою, існування і розвиток якого залежать від характеру та якості зв’язків
із зовнішнім середовищем. На діяльність підприємств торгівлі впливає сукупність
факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, які, взаємодіючи, утворюють
систему причинно-наслідкових зв’язків, аналіз яких створює певні труднощі,
пов’язані з високою динамічністю, складністю та невизначеністю середовища.
Найбільше на функціонування підприємств, формування їх економічної безпеки
впливає держава.
У системі державних заходів, спрямованих на
забезпечення захисту прав і інтересів споживачів у сфері роздрібної торгівлі,
необхідно передбачити механізми вибіркової підтримки державою соціально
важливих форм торговельної діяльності. Насамперед підтримки потребують:
освоєння економічно малоефективних торговельних зон (віддалених місць
проживання громадян, територій прикладання їх праці у важкодоступних,
малозаселених, екологічно несприятливих районах тощо); торгівля екологічно
чистими видами продукції; залучення на внутрішній ринок товарів, попит на які
залишається стабільним.
Напрями, форми і методи державного регулювання
торговельних підприємств визначаються економічним розвитком країни, ступенем її
інтегрування в світову економічну систему, розвитком споживчого та фінансового
ринків, їх інфраструктурою, великою кількістю фінансових інструментів, що
використовуються у господарській практиці, а також формами економічних відносин
різних суб'єктів господарювання.
Можна зробити висновок, що однією з передумов
ефективності діяльності підприємств торгівлі є розробка такої конкурентної
стратегії, яка базується на оцінці реальної ситуації на ринку, соціальної
політики держави, системи соціального захисту населення.