Сіренко О.В.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

Оцінка виробництва цукросировини і цукру в Полтавському регіоні

Успішність соціально-економічного розвитку українського суспільства в умовах ринкового конкурентного середовища орієнтує суб’єктів господарювання як товаровиробників на оптимізацію організаційно-економічних параметрів своєї підприємницької діяльності та виробничих відносин. Це зумовлює посилення спеціалізації та концентраціє виробництва, раціонального його територіального розміщення, активізації комплексоутворюючих інтеграційних та іноваційно - інвестиційних процесів.

У 2008р. на Полтавщині вирощування цукрових буряків здійснювали у 24 адміністративних районах (за винятком Кременчуцького). Тут функціонували 2216 підприємств, серед яких було 1542 фермерських господарств.

Територіальне розміщення цукрових буряків характеризується щільністю насичення цією культурою площі ріллі сільськогосподарських товаровиробників. У 2008р. в цілому в Полтавські області середня насиченість посівів цукрових буряків становила 3,8%, проте вона була нерівномірною по районах регіону. В області не спостерігалось чітко визначеної загальної стабілізації вирощування цукрових буряків. Найменша щільність посіві цієї культури прослідковується у 8 центральних районах (за винятком – Шишацького і Диканського районів). Найбільша концентрація посівів цукрових буряків спостерігається в 2–х центральних районах (Шишацький - 12,8%, Диканський - 8,1%), потім у 2-х північних районах (Лохвицький – 10,8%, Гадяцький - 5,0%), у 2-х західних районах (Гребінківський - 5,0%, Пирятинський - 5,0%) і в південно-східному Глобинському районі – 5,0%. Решта районів мають середній рівень щільності посівів цукрових буряків, територіально розміщених на сході області ( Котелевський, Чутівський, Карлівський райони), на заході (Чорнухинський, Лубенський, Оржицький, Семенівський) і на півдні (Козельщинський і Кобеляцький).

Звертає на себе увагу та обставина, що концентрація посівів цукрових буряків в регіоні невмотивована розміщенням цукрових заводів як баз переробки цукросировини. Підвищена концентрація посівів цукрових буряків спостерігається лише в зонах 3-х заводах із 10: в Шишацькім, Лохвицькім, Глобинськім районах; в зонах 5-х заводів спостерігається середній рівень концентрації посівів і в зонах 2-х заводів – низька.

Другим фактором, який безпосередньо впливає на обсяг виробництва цукрових буряків, є величина їх урожайності. Урожайність цукрових буряків є своєрідним індикатором рівня агрокультури. В Полтавській області в 2008р. рівень урожайності становив в середньому 421ц/га, проте в розрізі окремих районів коливався від 298,7ц/га (Гребінківський район) до 521,5 ц/га (Шишацький район). За рівнем урожайності цукрових буряків у 2008р. в Полтавські області визначились три зони: з низькою урожайністю утворився середній пояс, до якого увійшли 8 районів із сходу на захід розділивши територію регіону на північну зону і південну зону районів із середньою і вищою урожайністю. В північній зоні виділяються 5 районів із середньою урожайністю і 4 райони з високою урожайністю. В південній же зоні виділяються 3 райони із середньою і 4 райони із високою урожайністю.

Оцінка даних дозволяє виявити тенденцію залежності урожайності цукрових буряків від рівня концентрації виробництва: у районах із більшим ступенем насичення посівів цукрових буряків спостерігається також вища урожайність. Особливо чітко ця тенденція проявляється на прикладі районів, де була найбільш висока концентрація вирощування цукрових буряків – в Шишацькому, Диканському, Гадяцькому і Глобинському районах.

Обсяг виробництва цукросировини залежить від ступеню концентрації посівних площ буряків та їх урожайності. Оскільки в регіоні немає чітко визначеної спеціалізованої зони товарного цукробурякового виробництва, обертання валової продукції цукросировини характеризуються значною розосередженістю.

В північній, центральній і південній частинах регіону за ступенем розосередження виробництва цукросировини немає особливих відмінностей: в кожній із зазначених територіальних частин в Полтавські області є райони малої, середньої і високої насиченості виробництва товарних цукрових буряків. І це не пов’язане із мережею існуючих цукрових заводів, які також зосереджені на території регіону нерівномірно. Проте в кожній із територіальних частин області (північній, середній і південній) виокремлюються по два адміністративних райони з підвищеною в порівняно з середньою насиченістю виробництва товарних цукрових буряків. В північній частині області це Пирятинський, Лохвицький і Гадяцький райони, де зосереджено 23,9% загальнообласного обсягу товарного виробництва цукрових буряків; в середній – Шишацький і Диканський райони (17,4%); в південні – Глобинський район (10,2%). Лідерами ж за рівнем виробництва товарних цукрових буряків в Полтавській області в 2008р. виступили Лохвицький район (де вироблено 12,5% загальнообласного обсягу цієї продукції) і Шишацький район (10,2%).

Основним рушійним чинником динамічного розвитку кожної галузі виробництва в умовах ринку є високий рівень її економічної ефективності. Економічна ефективність сприймається як результативність господарської діяльності, що характеризується відношенням економічного ефекту (результату) до витрат ресурсів, які зумовили отримання цього результату. Величина ефекту обчислюється як різниця між грошовим доходом цієї діяльності та грошовими витратами на її здійснення. Грошовим доходом при виробництві товарної продукції є виручка від її реалізації. Співвідношення величин виручки від реалізації товарної продукції до витрат на її виробництво характеризує вигідність цієї господарської діяльності одночасно це співвідношення характеризує ступінь конкурентноспроможності виробленої продукції( а відтак - її виробництва), адже в умовах ринку виробничі ресурси, що використовуються на випуск однієї продукції можуть бути направлені в іншу галузь , на випуск іншої продукції, якщо вона буде більш вигідною для товаровиробника. Це знаходить вираз в товарній диверсифікації виробництва, що проявляється зокрема в розширенні виробництва зерна, соняшника, рапсу, сої тощо, які в умовах Полтавської області є більш вигідними, ніж високо затратне виробництво цукрових буряків. Тобто в умовах ринку ступінь конкурентноспроможності певної галузі визначається величиною норми прибутку на функціонуючий у виробництві сукупний капітал: чим більша норма прибутку від середнього значення, тим вищою є конкурентоспроможність цієї галузі в порівнянні з іншими.

Поряд із підсумковим результатом економічної ефективності цукробурякової галузі (норми прибутку) окремими індикаторами поточного стану виробництва виступають інші показники економічної успішності господарської діяльності. У цукробуряковому виробництві такими показниками виступають наступні: урожайність; рівень рентабельності продукції, рівень рентабельності господарського використання землі тощо. Саме показники поточного стану виробництва в реальній дійсності мають вплив на прийняття управлінських рішень при плануванні площ під посів певних культур, виділення ресурсів як виробничих витрат, в системі організаційно-технологічних заходів тощо.

Література:

1. Сільське господарство області. Головне управління статистики у Полтавській області. - Полтава.-2007.-

2. Сінченко В.М., Пиркін В.І., Пастух Ю.А. Проблеми підвищення економічної ефективності виробництва цукрових буряків // Економіка АПК.-2000.-№2.-с.55-59

3. Статистичний бюлетень „Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств Полтавської області”.

4. Статистичний щорічник України за 2008р.-К.: Техніка, 2009.