Пиндик М.В., Раца О.Б.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Проблеми державної регуляторної політики України у сфері малого бізнесу

Малий бізнес і ринкова економіка виступають взаємозалежними чинниками. З одного боку, ефективність і динаміка розвитку ринкової економіки певним чином залежить від успішного функціонування малого бізнесу, з іншого – справжній ринковий механізм господарювання сприяє формуванню підприємницької активності. Від розвитку малого бізнесу залежить створення конкурентоспроможного внутрішнього ринку товарів і послуг. У соціальному значенні важлива функція малого бізнесу полягає в тому, що він спроможний задовольнити потреби суб'єктів підприємницької діяльності, які мають можливість знайти свою ринкову нішу і тим самим надати робочі місця; наповнити державний бюджет коштами, які перераховуються у вигляді податків та зборів; сприяти створенню якісної структури ВВП.

Над проблемами пошуку ефективних механізмів державної регуляторної політики у сфері малого бізнесу працювали багато вітчизняних науковців: Варналій З., Васильців Т., Борейко В., Єпіфанова І., Кузнєцов К. [1; 2; 3; 4]. Проте наявні в економічній літературі публікації з досліджуваної проблематики, як правило, стосуються огляду та окреслення загальної проблематики розвитку підприємництва в Україні. Потребують більш детального вивчення та оцінки конкретні методи та засоби державного регулювання підприємницької діяльності, використання яких спроможне активізувати розвиток підприємництва в Україні.

Метою даної роботи є виявлення недоліків та розгляд можливих шляхів удосконалення методів державного регулювання у сфері малого підприємництва.

Для забезпечення державної політики в сфері малого підприємництва, в Україні вживаються відповідні заходи. Це, насамперед, наявність системи пільгового оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва; законодавчо закріплені норми державної регуляторної політики, дотримання яких забезпечує належний рівень адміністративної відповідальності та підзвітності органів державної влади при прийнятті рішень; сформовано певне нормативно-правове забезпечення господарської і підприємницької діяльності,

систему програмування розвитку підприємництва на державному та регіональному місцевому рівнях; законодавчо закріплений механізм фінансово-кредитного сприяння та створені для цього фонди підтримки підприємництва; робляться важливі кроки у напрямку вдосконалення дозвільної та реєстраційної системи [4].

Але у реальній дійсності ці всі заходи багато в чому не виконуються і є формальними. Наприклад, розвиток малого підприємництва починає стримуватися вже на організаційній стадії — реєстрації, юридичного оформлення підприємства, ліцензування, відкриття рахунку в банку, одержання дозволу на виготовлення печатки підприємства і т. д., і на стадії організації функціонування малого підприємництва — забезпечення устаткуванням, приміщенням, залучення персоналу, безпеки, налагодження відносин з місцевими органами влади, постачальниками сировини, здійснення збуту продукції і т. д [3].

В Україні також не викоренено практику прямого втручання представників органів адміністративної державної влади у діяльність підприємців (йдеться про перевищення повноважень посадовими особами ). Механізм державних закупівель як інструмент збільшення ринку збуту продукції (послуг) вітчизняних підприємств функціонує із значними недоліками. Зокрема складність і непрозорість його процедур, інколи суб’єктивне їх ускладнення з боку державних службовців, наявність неформальних стосунків між ними та підприємницькими структурами призводить до певної їх монополізації та створення штучних, часто непереборних бар’єрів на шляху доступу до державних закупівель суб’єктів малого і середнього бізнесу, участь яких у державних закупівлях є звичною практикою сприяння розвитку малого і середнього підприємництва у більшості економічно розвинених країн світу.

Регуляторна політика органів державного управління у більшості регіонів та на субрегіональному рівні є недостатньо ефективною через її неповну відповідність принципам прозорості, підзвітності, громадської активності, саморегульованості системи, достатності інституційної бази для публічного діалогу і т. ін. Обрані на загальнодержавному рівні заходи з реформування засад регуляторних відносин на місцевому рівні не виконуються або виконуються формально. Фінансові ресурси, призначені для фінансування заходів, передбачених програмами підтримки підприємництва в Україні, є вкрай мізерними [2, c. 147].

Недосконалість вітчизняної системи оподаткування сектору малого підприємництва, йдеться зокрема про такі основні вияви цієї недосконалості: наявність надмірних преференцій щодо податкового навантаження на малі підприємства, що надає їм суттєвих конкурентних переваг порівняно з юридичними особами загалом, а також середніми та великими суб’єктами підприємництва, стимулює процеси тінізації економіки України; відсутність належного коригування рівня податкового навантаження та критеріїв віднесення підприємств до малих з урахуванням інфляційних процесів у державі.

Отже, проаналізувавши наведені недоліки державної політики у сфері стимулювання малого бізнесу, можна зазначити, що перспективними шляхами сприяння розвитку малих підприємств можуть бути: законодавчо врегулювати відносини між підприємствами, які сплачують єдиний податок та оподатковуються на загальних підставах; створити спеціальний міжбанківський фонд для кредитування новостворених малих підприємств; зменшення адміністративних бар’єрів для розвитку бізнесу через скорочення кількості всіх видів контрольних перевірок, декларативний метод видачі дозволів та інші заходи дерегулювання підприємницької діяльності; зменшення податкового навантаження через введення єдиного соціального внеску у розмірі не більше 25% для фізичної особи — підприємця, спрощеного механізму повернення ПДВ.

Отже, мале підприємництво є обов'язковим елементом ринкової економіки, двигуном економічного процесу в суспільстві, важливим стабілізаційним механізмом і засобом реалізації особливого підприємницького потенціалу населення. Сектор малого бізнесу є невід’ємним, об’єктивно необхідним елементом ринкової системи господарювання, без якого економіка і суспільство в цілому не можуть нормально існувати і розвиватися, тому регуляторна політика будь-якої держави повинна бути спрямована в першу чергу на забезпечення ефективних механізмів його функціонування.

Список використаних джерел

1. Борейко В.І. Тенденції розвитку малого бізнесу в Україні / В.І. Борейко // Економічний простір. – 2009 р. – №22/2. – С. 63.

2. Васильців Т.Г. Удосконалення державного регулювання підприємницької діяльності в Україні / Т.Г. Васильців // Стратегічні пріоритети. – 2009 р. – №1(10). – С. 145 – 150.

3. Єпіфанова І.М., Маковецька О.А. Основні аспекти розвитку малого бізнесу в Україні / І.М. Єпіфанова, О.А. Маковецька // Праці Одеського політехнічного університету. – 2009р. – №1. – С. 211 – 215.

4. Кузнєцов К. Дев’ятий вал малого бізнесу / Кузнєцов К. // Економічна правда – 2008 р. – 18 листопада. – С.16.: [електронний ресурс]: http://www.eppravda.com.ua