Экономические науки/16. Макроэкономика

Карпусь О.О.

Донецький державний університет управління

Планування соціально-економічного розвитку регіонів – основа макроекономічного планування національної економіки

В умовах формування національної економіки аналіз і вивчення елементів системи, окремих підсистем, їхніх вихідних параметрів дають змогу визначити найефективніші шляхи розвитку народного господарства країни. Розв’язання проблеми формування раціональної структури національної економіки, її стабілізації та соціальної переорієнтації вимагають децентралізації управління, розширення регіонального самоврядування.

Регіон – цілісна територіальна частина господарства країни, що характеризується комплексом притаманних їй ознак: структурою виробництва, розвиненими внутрішніми зв’язками, концентрацією населення, певною виробничою та соціальною інфраструктурою, місцевими органами територіального управління [1, с. 178].

Головна особливість регіону полягає в його відносно самостійному відтворювальному процесі, який охоплює виробництво, розподіл, обмін і споживання. З огляду на це актуальним стає поняття «регіональна економічна політика», що являє собою систему заходів, яка спрямована на реалізацію інтересів держави стосовно всіх регіонів і внутрішніх інтересів кожного з них.

З огляду на це, окремою складовою макроекономічного планування доречно виділити планування соціально-економічного розвитку регіонів, яке є цивілізованим механізмом реалізації державної регіональної політики і дозволяє спрямовувати у вигідне для регіону русло інтереси ділових кіл і громадськості конкретної території.

Місце, яке займає регіональне планування в умовах вітчизняної економіки зводиться до:

- забезпечення комплексного розвитку регіону, узгодження регіональних потреб з ресурсними можливостями;

- ліквідації “вузьких місць” регіонального розвитку, координації інтересів різних соціальних груп;

- інформативної ролі регіональних програм, в яких міститься ряд показників, які характеризують стан економіки в ретроспективі і в перспективі. Це дозволяє органам місцевої влади з одного боку, аналізувати застарілі проблеми розвитку економіки області і формувати стратегію, а з другого - інформувати про проблеми, які можуть виникнути;

- забезпечення погодженості у діях господарських суб’єктів;

- створення своєрідних орієнтирів для приватного сектору при проведенні інвестиційної політики;

- сприяння удосконаленню структури господарського комплексу регіону;

- стимулювання раціонального використання територіальних ресурсів;

- покращення функціонування соціальної та виробничої інфраструктури;

- забезпечення послідовного зростання якості життя населення.

Отже регіональне планування (а також прогнозування та програмування як його складові елементи) є невід’ємною частиною державної регіональної політики України. Відповідно до Закону України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України"[2], в усіх адміністративно-територіальних одиницях розробляються прогнози соціально-економічного розвитку терміном на 5 років та програми економічного і соціального розвитку терміном на 1 рік.

У прогнозі економічного та соціального розвитку регіонів відображаються:

- аналіз та оцінка соціально-економічного розвитку регіону за попередній період, визначення тенденцій і проблем розвитку економіки і соціальної сфери;

- стан використання економічного потенціалу регіону, екологічна ситуація;

- прогноз кон'юнктури на регіональних ринках основних видів товарів і послуг;

- напрями вирішення проблем соціально-економічного розвитку регіону;

- цілі та пріоритети регіонального розвитку, заходи з їх досягнення;

- основні показники соціально-економічного розвитку;

- висновки щодо тенденцій розвитку економіки регіону на середньостроковий період.

Основні фактори, що обумовлюють процес розробки прогнозів соціально-економічного розвитку регіону наведені на рис. 1.

Рис. 1. Основні фактори розробки регіональних прогнозів соціально-економічного розвитку

Базою прогнозування соціально-економічного розвитку регіону є система досягнутих макроекономічних показників, державні соціальні стандарти і нормативи забезпеченості населення, національно-етнічні особливості регіону, характеристика розвитку соціальної інфраструктури, можливості потенційних інвесторів та інвестиційна привабливість регіону.

Аналогічну структуру мають програми соціально-економічного розвитку регіону, які обов'язково узгоджуються з проектом державного плану (програми) економічного і соціального розвитку України на відповідний рік. У цих програмах відображаються: аналіз та оцінка соціально-економічного розвитку за поточний період, основні проблеми розвитку регіону; основні показники економічного розвитку; зведений план заходів соціального розвитку; показники розвитку промисловості; показники розвитку аграрного сектора; капітальне будівництво; регіональна інфраструктура; трудові ресурси; охорона природи і раціональне використання природних ресурсів; рівень розвитку та економічна ефективність виробництва.

Обов’язкові елементи регіональних програм і прогнозів розвитку регіонів наведені на рис. 2.

Рис. 2. Обов’язкові елементи регіональних програм і прогнозів розвитку регіонів

Державні регіональні програми – комплекс заходів місцевих органів державної влади та управління щодо вирішення найбільш актуальних проблем соціально-економічного розвитку регіону [1, с. 185].

Державні регіональні програми розробляються з метою активізації господарської діяльності та розвитку ринкових відносин у регіонах; забезпечення структурної перебудови народногосподарських комплексів; вирішення проблем соціального характеру, пов'язаних із зайнятістю населення, розвитком соціальної інфраструктури; ліквідації локальних соціально-економічних криз; створення умов для екологічної безпеки в регіоні тощо.

Вони дають можливість узгодити територіальні та галузеві інтереси, створити реальні умови для зближення рівнів виробництва і споживання основних товарів широкого споживання в усіх регіонах.

Отже, народне господарство кожної країни – велика, складна та динамічна система, яка складається з багатьох елементів, пов’язаних між собою. Проблема формування раціональної структури національної економіки, її стабілізації та соціальної переорієнтації вимагає децентралізації управління, розширення регіонального самоврядування. З огляду на це, актуальним є дослідження питання планування соціально-економічного розвитку регіонів як основи макроекономічного планування національної економіки.

В цьому контексті основні завдання регіонального планування полягають у забезпеченні оптимального розвитку народного господарства регіонів в єдиному народногосподарському комплексі держави; вдосконаленні спеціалізації територій; установленні оптимальних пропорцій; ефективному використанні трудових і природних ресурсів та виробничих потужностей; раціоналізації розміщення продуктивних сил.

Література:

1. Дідьківська Л.І., Л.С. Головко Державне регулювання економіки.:Навч. Посібник – 5те вид., стер. – Київ: Знання, 2006. – 213 с.

2. Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» // Урядовий кур’єр. – 2000. – 28 квітня.