Економічні науки/ 12. Економіка сільського господарства

К.е.н. Сичова М. О., к.е.н. Шевченко Н.О.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

ОНОВЛЕННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

У 2010 році залишається актуальною проблема забезпечення сільськогосподарських підприємств основними технічними засобами. Кількість техніки зменшується. Майже припинилися процеси відтворення і оновлення матеріально-технічної бази на селі. В такій ситуації сільськогосподарські підприємства вимушені залучати сторонні організації для виконання основних технологічних операцій. Поступово знижуються обсяги надходжень для поновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств. У зв’язку з щорічним зменшенням кількісного складу машинно-тракторного парку та його балансової вартості у сільськогосподарських підприємств зменшуються можливості використання амортизаційних відрахувань для оновлення основних засобів.

Світовий досвід показує, що ті країни, які досягли значних успіхів в аграрному секторі мають потужне інженерно-технічне забезпечення, та проводять заходи по технічному переоснащенню сільського господарства. Останнє є одним з визначальних факторів, які зумовлюють виробництво конкурентоспроможної на світовому ринку сільськогосподарської продукції та забезпечують продовольчу безпеку держави. У розвинутих країнах, економіка яких давно працює на ринкових засадах, знайдено кілька аспектів вирішення проблеми технічного переоснащення агропромислового комплексу. Найбільш поширеними серед них є компенсація вартості придбання нової техніки та фінансовий лізинг.

В Україні друга сфера АПК - безпосередньо сільськогосподарське виробництво - знаходиться в стані кризи: зруйнована існуюча раніше система матеріально-технічного забезпечення, не склалися адекватні ринковій економіці механізми обміну між суб'єктами першої та другої сфер АПК. Внаслідок цього сільськогосподарські підприємства різко скоротили обсяги промислових засобів, які потрібні для подальшого розвитку виробництва. Особливо актуальною проблемою стала забезпеченість засобами механізації тих технологій, які дозволяють виробляти конкурентоспроможну і доступну по ціні продукцію. Близько 90% наявної техніки вже відпрацювала свій нормативний ресурс і не відповідає європейським аналогам. У кількісному відношенні сільгосптехніки теж недостатньо. В зв’язку з цим навантаження на техніку зросло, що стало причиною порушення технологій виробництва і значних втрат продукції. Відсутність належної техніки у виробників призвела до скорочення посівних площ більш ніж на 4 млн. га. За розрахунками спеціалістів, тільки на операціях по збиранню ранніх зернових через відсутність і технічну непридатність збиральної техніки втрати врожаю за вартістю еквівалентні придбанню 3 тисяч нових вітчизняних зернозбиральних комбайнів.

Зменшення кількості техніки та зниження рівня її технічної готовності призвели до збільшення навантаження на трактори, зернозбиральні комбайни та інші машини. Оцінка стану технічного забезпечення аграрного виробництва свідчить, що основними сільськогосподарськими машинами товаровиробники забезпечені лише на 48 - 65% до їх технологічної потреби. Близько 85% основних видів техніки експлуатується поза амортизаційними строками, майже дві третини техніки має вік 20 і більше років. Якщо у 1991 році в сільськогосподарських підприємствах на 1000 га приходилося 8 комбайнів та 14 тракторів, то на сьогодні – відповідно 5 і 10; на 100 га ріллі тракторів менше, ніж у Німеччині і Великобританії у 8 разів, Франції – у 7 разів.

Через технічні несправності та фізичне зношення щорічно незадіяні у польових роботах 25 – 35% тракторів і комбайнів. Дво- або трикратне навантаження на трактори та комбайни призводить до продовження строків проведення польових робіт і, як наслідок, значних втрат врожаю, збільшує витрати на ремонт і технічне обслуговування. Так, середньосезонне навантаження на зернозбиральний комбайн в Україні в 2008 році склало 245 га, а в ряді господарств південних і східних областей – 300–400 га, в той час як в країнах ЄС цей показник менший в 3-4 рази. На відміну від України, в цих країнах спостерігається стабілізація та навіть деяке зменшення кількісного складу деяких видів техніки, що пояснюється не лише насиченістю, високою якістю та постійним удосконаленням, а й підвищенням ефективності використання машин, пов’язаним у значній мірі з укрупненням фермерських господарств.

Технічна оснащеність сільгосппідприємств почала різко погіршуватися з 1996 року. Знизився рівень купівельної спроможності сільськогосподарських товаровиробників. Сільське господарство стало збитковим. У 1995 році воно ще мало 832 млн. грн. прибутку, а вже у 1996 р. отримало 1,3 млрд. грн. збитку, який у 1997, 1998 та 1999 рр. склав відповідно 3,4; 4,4, та 3,8 млрд. гривень. Фактором погіршення платоспроможності сільгосппідприємств стало також розпорошення їх фінансових ресурсів внаслідок системного зменшення розмірів землекористування.

На сьогодні технічний потенціал, що склався на селі, не відповідає сучасним вимогам світового аграрного виробництва.

Таблиця 1

Наявність основних видів техніки у сільськогосподарських

підприємствах України, тис. шт. (станом на 1 січня кожного року)

Найменування техніки	Р і к				2007 р. до 2001 р., %	Техноло-гічна потреба, од.*	2007 р. до техноло-гічної потреби,%
	2001	2003	2005	2007
Трактори	318,9	273,6	233,9	196,1	61,5	400,0	49,0
Комбайни: зернозбиральні	65,2	57,4	50,0	47,2	72,4	75,0	62,9
кормозбиральні	24,9	21,3	16,5	14,6	58,6	17,0	85,9
кукурудзозбиральні	7,9	6,3	5,2	4,8	60,8	9,5	50,5
бурякозбиральні	13,0	11,1	9,3	7,7	59,2	8,7	88,5

^*Технологічна потреба в техніці за даними ННЦ ІМЕСГ.

За результатами аналізу видно, що основними машинами сільське господарство забезпечене лише на 49-88 %. Наявна кількість тракторів і комбайнів не відповідає технологічній потребі, а структура парку – нинішнім розмірам господарств. Зокрема, потреба в тракторах задовольняється лише на 49%, а в зернозбиральних комбайнах – на 62,9 %. В той же час придбання сільськогосподарської техніки у 2007 році у порівнянні з 2001 збільшилася в 4,3 рази, тобто темпи поновлення парку сільськогосподарських машин є недостатніми.

Розглянемо динаміку придбання сільськогосподарської техніки підприємствами (табл. 2).

Таблиця 2

Придбання сільськогосподарської техніки підприємствами АПК

Роки	Всього		З частковою компенсацією		Відношення 2 до 1, %
	одиниць	млн. грн. (1)	одиниць	млн. грн. (2)
2003	6547	527	853	85	16,1
2004	12036	1423	783	146	10,3
2005	14285	2318	1852	503	21,7
2006	15054	2573	626	106	4,1
2007	23296	7713	3039	416	5,4
2008	26806	10287	3443	471	4,5
Всього	98024	24841	10596	1727	6,9

Дані таблиць 2 свідчать, що подальше застосування програми здешевлення вартості техніки як дієвого інструменту підвищення купівельної спроможності сільськогосподарських товаровиробників потребує проведення її удосконалення у напрямі збільшення обсягів та реальності джерел фінансування. Це дасть змогу забезпечити технічне переоснащення підприємств АПК у відповідності з їх технологічною потребою в основній сільськогосподарській техніці для виробництва прогнозованих обсягів продукції за прогресивними технологіями (табл. 3).

Таблиця 3

Технічне переоснащення

сільськогосподарських підприємств АПК України в 2008 році, шт.

Тип машин	Техноло-гічна потреба	Необхідна щорічна поставка (1)	Придбано, всього	Придбано з частковою компенсацією (2)	Відно- шення 2 до 1, %
Трактори	400 000	40 000	9 638	903	2,3
Комбайни: зернозбиральні	75 000	7 500	1 758	147	1,9
кормозбиральні	17 000	1 700	362	29	1,7
кукурудзозбиральні	9 500	950	339	24	2,5
бурякозбиральні	8 700	870	187	13	1,5
Інша техніка	1002130	100213	11 012	1 923	1,9
Разом	1512330	151233	23 296	3 039	2,0

Технічне переоснащення сільськогосподарських підприємств може здійснюватися не тільки шляхом штучного здешевлення сільськогосподарської техніки, а й через закупівлю техніки на умовах фінансового лізингу.

Таблиця 4

Фінансування програми фінансового лізингу сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва, млн. грн.

Роки	Передбачено державним бюджетом	Фактично поставлено	Фактичне поставлено до передбачено, %
2001	2784,9	170,8	6,1
2002	722,9	59,4	8,2
2003	311,0	182,9	58,8
2004	357,0	362,0	101,4
2005	232,8	127,2	54,6
2006	188,0	163,9	87,2
2007	270,0	204,5	75,7
2008	233,0	185,7	79,7
Всього	5099,6	1456,4	28,6

Дані таблиці свідчать, що застосування фінансового лізингу сільськогосподарськими підприємствами дало їм можливість уже в 2004 році перевищити фактичні поставки в порівнянні з передбаченими, на 1,4%. Це дає підставу стверджувати, що фінансовий лізинг, як джерело оновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств, є перспективним. Більш того, розвинуті ринкові країни в періоди кризових явищ в аграрному секторі економіки широко використовували і використовують лізингові відносини з метою створення необхідного технічного потенціалу для високопродуктивного виробництва.

На підставі вищезазначеного можна зробити висновок, що придбання техніки з частковою компенсацією її вартості та використання фінансового лізингу, є перспективними джерелами для суттєвого покращення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств. На жаль, наслідки світової економічної кризи внесли свої корективи і тому, в держбюджеті 2009 року фінансування програми часткової вартості не передбачено, а фінансового лізингу зменшено на 35%. Разом з тим, аграрії замовили в 2009 році техніки і обладнання по лізингу майже на 900 млн. грн., а держбюджетом на це було передбачено лише 153 млн. грн., що складає, за експертними оцінками, 0,4% щорічної технологічної потреби в оновленні парку агротехніки.

Таким чином, єдиною програмою держпідтримки оновлення машинно-тракторного парку з 2009 року фактично залишається фінансовий лізинг сільгосптехніки. Це потребує від держави розробку заходів, які б допомагали підприємствам АПК формувати лізингові відносини і, в свою чергу, посилили б їх увагу до використання перспективних можливостей, які ці відносини надають.

Література

1. Закон України про Державний бюджет України на 2009 рік. // Урядовий кур’єр. – 2008. – 31 грудня. - № 247

2. Закон України про державну підтримку сільського господарства України // Голос України. – 2004. – 7 верес. - № 165 (3415).

3. Бурковський І.Д., Кареба М.І. Шляхи поліпшення технічного оснащення аграрних підприємств // Економіка АПК. – 2010. - №4. – С. 92-96.