Економіка / Фінансові відносини

Клімова В.В.

Науковий керівник Левчук О. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Проблеми автострахування в Україні та шляхи їх вирішення

Питання про страхування транспортних засобів є дуже актуальним у наш час. З кожним роком даному питанню присвячується все більше і більше уваги, посилюється контроль та запобігання ризиків, які можуть виникнути у процесі експлуатації автомобіля.

Метою даної статті є розгляд та дослідження стану автострахування в Україні на сьогодні, визначення проблем та пошук перспектив для розвитку даної галузі страхування.

Більша кількість видів страхування транспортних засобів відповідно до ст.6 Закону України „Про страхування” належить до добровільних видів страхування [2]. Правила добровільного страхування транспортних засобів – Правила КАСКО – розробляються страховиками і затверджуються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг. У цих правилах до страхових випадків відносять [3]:

· пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

· пошкодження чи знищення об’єкта страхування внаслідок протиправних дій третіх осіб;

· угон чи викрадення транспортного засобу й причепів до нього;

· пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок стихійного лиха, падіння дерев чи інших предметів, а також пожежі чи вибуху в автотранспортному засобі.

Договори страхування можуть укладати з франшизою: як з умовною, так і безумовною. Якщо збиток не перевищує суми встановленої франшизи, то страховик звільняється від відповідальності, а якщо збиток є більшим, то страховик зобов’язується виплатити все відшкодування. Це є умовна франшиза. За безумовної франшизи збиток відшкодовується у повній сумі за винятком самої франшизи [4].

Головними ризиками, які виникають під час експлуатації авто, що включаються до стандартних умов страхування є: 1) „незаконне заволодіння” – протиправне вилучення транспортного засобу у власника чи користувача всупереч його волі шляхом крадіжки, грабежу, розбою; 2) „пошкодження” – завдання шкоди або знищення транспортного засобу, його складових частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, протиправних дій третіх осіб, пожежі, вибуху, стихійного лиха та іншого зовнішнього впливу [5].

На сьогодні автострахування в України перебуває на етапі піднесення, тому просліджується багато проблем та причин низького рівня розвитку даної галузі страхування. У нашій країні до цих причин експерти віднесли такі [1]:

· відсутність дієвого контролю з боку держави за дотриманням автовласниками чинного законодавства (необов’язковість перевірки органами ДАІ наявності полісів у власників транспортних засобів);

· невисока страхова культура автовласників (низькій рівень обізнаності в питаннях страхування цивільно-правової відповідальності);

· менталітет;

· відсутність довіри до страховиків, тобто велика кількість страховиків – учасників страхування цивільної відповідальності членів Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі – МТСБУ);

· низька платоспроможність автовласників;

· безвідповідальна позиція в цьому питанні з боку МТСБУ (відсутність нормальної пропаганди та роз’яснювальної роботи);

За словами деяких експертів, на ринку дуже багато компаній допущених до реалізації полісів. На їхню думку, їх має бути не більше десяти.

Негативною тенденцією також є і те, що в Україні наявне страхове шахрайство. Адже не секрет, що багато компаній намагаються вчиняти певні дії з метою відмови у виплаті відшкодування або зменшення його розміру. До таких дій можна віднести: можливість пропорційного відшкодування в залежності від періоду дії полісу; вчинення грубих порушень правил дорожнього руху, тоді як у відповідних нормативних актах такий термін взагалі відсутній; проблеми з експертною оцінкою транспортного засобу і т. д.

Знижує рівень розвитку автострахування і неякісне врегулювання, потреба у збиранні додаткових паперів, тривалі стояння у черзі, затягування розгляду страхових справ, встановлення франшизи при тотальному збитку у такому ж розмірі, як і при викраденні.

Проте серед учасників ринку існує думка про те, що з часом все більшої актуальності набуватиме питання розробки стандартів до страхових продуктів, лояльних до споживача. Повне КАСКО та хороший сервіс – запорука успіху. Для клієнтів важливо надати можливість вибору страховика, який дотримується взятих зобов’язань[1].

Для підняття рівня розвитку автострахування в Україні має бути більш якісний та доступний сервіс, скорочення розгляду справ до одного тижня, можливість компромісних виплат, підтримка транспортних засобів в дорозі (евакуатор, готель, квитки). Також слід більше працювати над тим, щоб клієнт був більш обізнанішим. Проблема страховика – працівники не вміють продавати страхові продукти. Позитивно вплине на стан автострахування в Україні відкриття центрів врегулювання збитків з розгалуженою мережею та повномасштабного впровадження власної інформаційної системи з персоніфікованим веб-доступом салонів, банків, страхових компаній до бази даних компаній-посередників.

Отже, дослідивши та проаналізувавши стан автострахування в Україні, можна сказати, що рівень страхування у даній галузі перебуває на етапі розвитку. Проте на своєму шляху воно зіткнулося з великою кількістю проблем, які потребують свого вирішення.

Зауважимо, що збільшення кількості транспортних засобів – основний стимулюючий фактор щодо розвитку ринку автострахування. Адже більше транспортних засобів – вірогідніший ризик, а отже, і вища потреба у якісному і доступному страхуванні.

Література

1. Віктор Тринчук. Динамічний розвиток українського ринку автострахування в умовах невизначеності // Страхова справа. – 2007. – №4(28). – с. 14-17

2. „Про страхування”. Закон України від 07.03.1996 р. №85/96-ВР

3. Ірина Шинкаренко. Автострахування: податкові поради лізингоодержувачу //Бухгалтерія. – 11 вересня 2006 року. – №37(712). – с. 52-56

4. Михайло Мельник. Страхування автомобіля, придбаного у фінансовий лізинг // Справочник экономиста. – 2006. – №. – с. 58-62

5. Олександр Залєтов. Автострахування: зростання показників на фоні загострення старих проблем // Страхова справа. – 2007. – №4(28). – с. 4-13