Економіка / Фінансові відносини

Ковальчук Т.І., Цивак Ю.Ю.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Обов`язкове медичне страхування – важлива складова системи охорони здоров`я

На тлі зростання захворюваності бюджет держави не забезпечує основні потреби охорони здоров`я, тому впровадження страхової медицини є головним завданням як на державному рівні в плані прийняття нормативних актів, так і на місцевому – проведення значних підготовчих робот всіх рівнів закладів охорони здоров`я населення. Медичне страхування – одна з найважливіших складових ефективного функціонування національної системи охорони здоров`я.

Актуальність цієї проблеми полягає в тому, що на відміну від інших питань, медичне страхування є формою захисту від ризику, який загрожує найціннішому в особистому і суспільному плані – здоров`ю і життю людини.

Значний внесок в напрямку медичного страхування присвячували роботи такі вітчизняні науковці, як: Воробйова Т.І., Черешнюк Г.С.,

Мних М.В., Школіна В.В., Сергета І.В., Пилипчук В.Л., Краснова Л.І., Пащенко В.М., Капшук О.Г., Ситник А.П. та ін. Також дана проблематика неодноразово розглядалася і у спеціальних публікаціях директорів та менеджерів самих страхових компаній, медичного страхування України: Гузека А., Сірахова І., Дольника В., Дробязко О. та ін.

В умовах нестабільного політичного й економічного розвитку систему охорони здоров’я в Україні не оминули кризові явища, що призвели до погіршення якості медичного обслуговування населення [3].

Ситуація, що склалася в Україні у сфері охорони здоров'я громадян, потребує вжиття невідкладних заходів, спрямованих на підвищення її рівня. Важливе значення у зв'язку з цим має впровадження системи обов'язкового медичного страхування, яка забезпечила б право кожного громадянина на отримання гарантованої і якісної медичної допомоги, а також подальший розвиток добровільного медичного страхування, яке частково може поліпшити ситуацію, насамперед, для працездатного населення.

Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування передбачають функціонування пенсійного страхування; страхування на випадок безробіття; страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; соціального медичного страхування [1]. Всі ці згадані різновиди соціального страхування вже здобули належного законодавчого забезпечення у спеціальних законах України, крім соціального медичного страхування.

У Верховній Раді перебувають декілька проектів Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування», які мають певні відмінності, зокрема щодо кількості фондів страхування та форми їх власності.

Можна виділити такі основні моменти, що стримують впровадження обов’язкового державного медичного страхування:

1. Відсутність відповідної нормативної бази, медичних стандартів та фінансових стимулів для лікарів;

2. Недостатнє фінансування медичного сектора, нераціональне використання фінансових ресурсів, а також той факт, що система охорони здоров’я, сформована ще за часів СРСР;

3. Не проводиться капітальний ремонт медичних закладів, не закуповується дороге та високоякісне обладнання, не поліпшується існуюча мережа;

4. Для управління системою державного соціального страхування недостатньо навичок , які мають на даний час працівники системи охорони здоров’я;

5. На першому етапі введення системи державного страхування попит на послуги зросте, а сфера охорони здоров’я є нестабільною та непідготовленою, тому це може одразу призвести до інфляції цін на медичні послуги, а доступ до них зменшитися.

6. Відсутність договірної форми відносин між платником з одного боку та постачальником послуг. Це робить систему медичного обслуговування непрозорою та несправедливою.

І це далеко не всі негаразди, які спіткали державне соціальне страхування на шляху впровадження.

Вказані проблеми охорони здоров'я залишаються та продовжують поглиблюватися в умовах економічної кризи. Так, у 2009 році рівень фінансування галузі зменшився до 2,9% від ВВП. Державним бюджетом України на 2009 рік передбачено фінансування у сумі 29,96 млрд. грн., що майже у два рази менше мінімальної потреби, яка за розрахунками Міністерства охорони здоров'я України складає 56 млрд. грн.

Державне фінансування охорони здоров’я в 2009 році, у розрахунку на душу населення, складає 90 $, що у 60 разів менше ніж у США, у 40-30 разів менше ніж у країнах Євросоюзу та у 7-12 разів менше ніж у найближчих сусідів України - Молдови, Білорусії, Росії та Польщі [4].

Водночас існування добровільної системи медичного страхування не виключає обов'язкової, яка припускала б надання меддопомоги не тільки малозабезпеченим верствам населення, але і громадянам із середнім рівнем доходу. У нашій країні вже не один рік ведуться дискусії із цього питання, проте конкретних кроків зроблено мало.

На підставі усього вище сказаного, можна зробити висновки, що запроваджувати обов'язкове медичне страхування, коли замовником послуг буде якийсь страховий фонд, необхідно. Держава має надати страхувальникам такі ж податкові кредити, як і в страхуванні життя, оскільки не може, як це передбачено Конституцією, забезпечити громадян безкоштовними медичними послугами. Природно, такі преференції мають бути встановлені законами. Тобто, мова може йти тільки про пакет законів, які слід прийняти одночасно: «Про обов'язкове соціальне медичне страхування», закон, що встановлює стандарти і види наданих медпослуг з обов'язкового медстрахування, про установи галузі охорони здоров'я, про внесення змін і доповнень до законів, що діють, про обкладення податком прибутку підприємств і доходів фізичних осіб.

Список використаних джерел:

1. Єрмілов, В. Медичне страхування: комерційний чи соціальний варіант // В.Єрмілов//Урядовий кур’єр.-2009.-19 берез.-С.21.

2. Мних М.В. Медичне страхування та необхідність запровадження в Україні /М.В. Мних// Економіка та держава. 2007р.- №2. – С.40-41.

3. Стрилецький В.Л. Вплив економічної кризи на медичне страхування /В.Л. Стрилецький// Фінансовий ринок України – 2009р. - №3. – С.58-60.

4. http://www.dfp.gov.ua