Економічні
науки/Інвестиційна діяльність і фондові ринки
Гутуряк К. О., Савончак С. Р.
Буковинська державна фінансова академія
Проблеми
вливання інвестиційних потоків в розвиток національної економіки та шляхи їх
вирішення
У даній статті розглянуто та проаналізовано сучасний стан інвестиційних потоків в Україні, їхній безпосередній вплив
на розвиток національної економіки, причини виникнення даної неблагоуспішної
ситуації стосовно надання інвестицій як зовнішніх, так і внутрішніх, проблеми
небажання капіталовкладень в різні сектори економіки, а також запропоновано
різноманітні шляхи вдосконалення інвестиційної політики на блага національної
економіки.
Постановка проблеми. Інвестиційна діяльність
у кожній країні - є однією із важливих передумов розв’язання
соціально-економічних проблем. Саме тому аналіз чинників, що стримують
інвестиційну діяльність, а також її результатів є
актуальним питанням сьогодення.
Аналіз наукових досліджень та публікацій щодо розгляду такого питання як вливання інвестицій в національну економіку
та їхній вплив як на саме підприємство, так і на всю країну загалом, роль
капіталовкладень на сектори економіки присвячені праці таких вітчизняних вчених
та фахівців як А. Чухна,
Ю. Бендерського, Б. Вишивана, А. Гальчинського, С. Льовочкіна, М. Плохія,
А. Гайдуцького, О. Процківа тощо.
Мета дослідження. Головне в проблемі
інвестицій – їх ефективність, створення умов для вкладення в найбільш
ефективні, конкурентоспроможні виробництва, що дають швидку віддачу, дозволяють
максимально збільшити доходи підприємств, населення та бюджету, обмежити
капіталовкладення та інші затрати, що призводять до розбазарювання ресурсів та
посилення інфляції, тому метою даної статті є розгляд пропозицій щодо
підвищення привабливості інвестиційного клімату в Україні.
Викладення основного матеріалу. Економічний стан
розвитку кожної країни значною мірою залежить від того, яка частина валового
внутрішнього продукту може бути спрямована на розвиток галузей народного
господарства та якою мірою залучаються іноземні інвестиції. [1, с. 54] Проблема
інвестування зараз дуже гостро стоїть у більшості країн світу, на жаль, Україна
також серед них. На даний момент інвестиційний клімат в Україні зараз бажає
кращого, адже спостерігається продовження інвестиційного застою, який гальмує
процес структурної перебудови економіки країни.
Термін «інвестиції» походить від латинського слова invest, що означає
вкладати. Питання в тому що вкладати, куди і з якою метою. Інвестиційна
діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та
громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України
складається з більше ніж 100 законів та інших нормативних актів, що регулюють
інвестиційну діяльність. Серед них слід насамперед відзначити Закон України
"Про інвестиційну діяльність", Закон України "Про іноземні
інвестиції", Закон України "Про державну програму заохочення іноземних
інвестицій в Україні", Закон України "Про режим іноземного
інвестування", Закон України "Про цінні папери та фондову
біржу", які створюють правову основу інвестиційної діяльності.
Проте в Україні і надалі спостерігається інвестиційний застій, що був зумовлений
певними особливостями: рівень інвестиційної активності перебуває у прямій
залежності від стану економіки країни, від якості функціонування
фінансово-кредитної системи, прибутковості підприємств та організацій, дохідної
політики бюджетів усіх рівнів та доходів населення. Головними причинами
інвестиційної кризи в Україні є: млявість політичних і економічних ринкових
реформ, репресивний характер податкової системи, слабкість матеріальної бази
через розклад усіх галузей економіки та зруйнування ринку збуту товарів,
недосконалість та нестабільність законодавства, неефективне використання
залучених джерел фінансування, нестабільна політична ситуація та постійна зміна
економічної політики, "тінізація" економіки, стагнація на ринку
внутрішніх інвестицій, низький рівень розвитку інфраструктури інвестиційного
ринку, погіршення платоспроможної здатності населення значні масштаби взаємних
неплатежів. [1, с. 54-55]. Економічні процеси в Україні мають кримінальну
спрямованість, а тіньовий характер розподільчих і перерозподільних відносин
підриває всю систему зацікавленості, надійності та перспективності розвитку
інвестиційної діяльності. Закони про інвестиційну діяльність ні формально, ні
змістовно не відповідають вимогам і потребам потенційних інвесторів в умовах
ринкової економіки. Низький рівень державного управління призводить до
надмірного втручання державних службовців у процес інвестування з метою
задоволення власних потреб. Основою такого явища, як тіньовий експорт капіталу,
що зменшує вітчизняні інвестиційні можливості, є недовіра власників капіталів
до економічного режиму, бажання приховати їх від непомірного оподаткування та
посягань кримінальних структур. Акумулювання вітчизняного капіталу за кордоном
створює головну проблему – повернення їх у вигляді інвестицій в Україну. Це
явище має суперечливу властивість. З одного боку, власники капіталу зацікавлені
в поверненні коштів, оскільки норма прибутку в Україні з урахуванням
можливостей офіційної і тіньової економіки значно перевищує норму прибутку від
використання коштів за кордоном. З іншого – тіньовий характер капіталу стримує
його повернення внаслідок високого ступеня ризику, що пов’язано з необхідністю
обґрунтування характеру походження коштів, які використовуються для особистих
цілей, закупівлі дорогої техніки, автомобілів, нерухомості тощо. В Україні
відсутня програма державного стимулювання іноземного інвестора через механізм
участі в приватизації, який в Україні спрямований лише на приватизацію як на
процес зміни власника, тоді як питання інвестицій залишаються поза увагою.
Після розширення Європейського співтовариства Україна стала привабливим
місцем для інвестування у зв’язку з тим, що на сьогодні лишається фактично
єдиним «оазисом» у східній Європі для розміщення виробничих площ для
мультинаціональних компаній, – дешева робоча сила, доступні ресурси та об’єкти
інвестування, багатомільйонний ринок збуту тощо. Саме ці чинники свого часу
призвели до шаленого підйому інвестиційної діяльності в країнах колишнього
соціалістичного табору Східної Європи, – Словаччині, Чехії, Угорщині, Польщі.
Ці країни значно випередили Україну за темпами зростання національного валового
продукту завдяки правильній інвестиційній політиці, що була спрямована саме на
залучення та стимулювання іноземних інвесторів, які могли б безперешкодно
інвестувати в економіку та мати гарантії повернення інвестицій. [2, с. 25]
За інформацією Держкомстату України, чистий приріст
сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці України в 2009 році склав
$4,41 млрд., що на 27,4% менше, ніж в 2008 році. Іноземні інвестори вклали в
економіку України $5,635 млрд. прямих інвестицій, але одночасно вилучили $0,941
млрд. В 2009 році зросли обсяги капіталу з Кіпру (на $947,0 млн.), Російської
Федерації (на $827,4 млн.), Нідерландів (на $804,6 млн.), Франції (на $408,9
млн.), що забезпечили майже 74% приросту іноземного капіталу до України.
Збільшення іноземного капіталу торік спостерігалося на підприємствах, що
здійснюють фінансову діяльність (на $1813,7 млн.), торгівлю, ремонт
автомобілів, побутових виробів, предметів особистого користування (на $537,6
млн.), операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг і надання послуг
підприємцям (на $451,2 млн.), а також на підприємствах промисловості (на $969,3
млн.). Інвестиції до України за 2009 рік надходили із 125 країн світу. До
десятки найбільших країн-інвесторів, на яких припадає більше 81% загального
обсягу прямих іноземних інвестицій, входять: Кіпр ($8593,2 млн.), Німеччина
($6613,0 млн.), Нідерланди ($4002,0 млн.), РФ ($2674,6 млн.), Австрія ($2604,1
млн.), Об'єднане Королівство ($2375,9 млн.), Франція ($1640,1 млн.), США
($1387,1 млн.), Британські о-ви ($1371,0 млн.) і Швеція ($1272,3 млн.). Як
повідомляє Держкомстат, за 2009 рік Україна направила в економіку інших країн
світу $69,8 млн. прямих інвестицій. Інвестування здійснювалося переважно у
вигляді грошових внесків. [4]
Обсяг прямих українських інвестицій в економіки країн
світу, з врахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці, на 1 січня 2010
року склав $6223,3 млн., в т.ч. в країни ЄС - $5908,3 млн. (95,0% загального
обсягу), в країни СНД - $220,1 млн. (3,5% загального обсягу), в інші країни
світу - $94,9 млн. (1,5%). Прямі інвестиції з України здійснювалися в 51 країну
світу, при цьому велика їх частина - на Кіпр. [4]
Виходячи з вищезазначеного, ситуація інвестиційної
діяльності за останні роки бажає кращого, тому треба вжити необхідні заходи
щодо покращення ефективності інвестицій в національну економіку. Шляхи
покращення інвестиційного клімату є такими: якісна ревізія існуючої
інвестиційної політики, стратегічний аналіз пріоритетів розвитку національної
економіки, підготовка необхідної правової та організаційної бази для підвищення
дієздатності механізмів забезпечення інвестиційного клімату, формування основи
збереження та нарощування конкурентоспроможності вітчизняної економіки,
здійснення низки першочергових заходів з послідовної деполітизації економіки,
виконати ряд вимог щодо відповідності існуючої інфраструктури інвестиційної
діяльності світовим вимогам, налагодження чіткого організаційно-правового
механізму регулювання інвестиційного
процесу, покращення макроекономічної ситуації в самій країні, запровадження та
ефективне використання пільгових умов для інвесторів, проведення гнучкої
податкової політики, створення, відповідно до міжнародних стандартів,
інформаційного банку даних об’єктів, що потребують інвестицій як по регіонах,
так і по галузях економіки і в цілому створення позитивного іміджу країни для
інвесторів.
Практика економічно розвинених країн свідчить, що стійке
зростання економіки в умовах глобальної економічної конкуренції зумовлене
високим рівнем впровадження у виробництво нових розробок і технологій. При чому
приріст виробництва забезпечується шляхом формування сприятливого
інвестиційного клімату, який дає змогу посилити зовнішні фінансові вкладення в
національну економіку. [3]
Висновок. Дослідження проблеми інвестування
національної економіки завжди знаходилось у центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються найглибших основ господарської
діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. У сучасних
умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з
економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, зростання
технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на
мікро - і макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним із надійніших
механізмів соціально-економічних перетворень.
Література: