Економіка/3Фінансові відносини

Чубенко О.В.

Науковий керівник: Томчук О. Ф., кафедра економічного аналізу, доцент

Вінницький національний аграрний університет, Україна

АНАЛІЗ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

До складу майна підприємства, як майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи його борги. В іншій правовій нормі - при перерахуванні об'єктів цивільних прав борги, чи кредиторська заборгованість, не названі в числі інших видів майна, до яких віднесені речі, включаючи гроші і цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права. Це явна непогодженість у законодавстві. Якщо в числі об'єктів цивільних прав названі майнові права, то варто було б вказати і кореспондуючі їм майнові обов'язки, чи, більш конкретно, кредиторську заборгованість.

Економічна сутність кредиторської заборгованості полягає в тому, що це не тільки частина майна організації, як правило кошти, але і товарно-матеріальні цінності, наприклад у зобов'язаннях по товарному кредиті. Як правова категорія кредиторська заборгованість - особлива частина майна організації, що є предметом обов'язкових правовідносин між організацією і її кредиторами. Організація володіє і користується кредиторською заборгованістю, але вона зобов'язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги на неї. Дана частина майна це борги організації, чуже майно, чужі кошти, що знаходяться у володінні організації-боржника. Таким чином, кредиторська заборгованість має двоїсту юридичну природу: як частина майна вона належить організації на праві володіння, чи навіть праві власності щодо отриманих позичково грошей чи речей, визначених родовими ознаками. Або як об'єкт зобов'язальних правовідносин - це борги організації перед кредиторами, які мають право вимагати стягнення від організації зазначеної частини майна.

У разі невиконання позичальником у передбачені терміни своїх кредитних зобов’язань кредитор може подати на нього позов і у судовому порядку вимагати не лише повернення боргу, а й повного відшкодування збитків. У разі невиконання позичальником рішень суду про сплату заборгованості суд оголошує боржника неплатоспроможним і застосовує механізм банкрутства, який водночас є механізмом вибору ефективного власника, і механізмом запобігання можливій ланцюговій реакції поширення неплатежів між господарюючими суб’єктами, що може перетворитися на потужний дестабілізуючий фактор економіки. Проте в періоди глибоких економічних потрясінь механізм банкрутства належним чином не виконує зазначеної функції і через несприятливі об’єктивні обставини дуже часто неплатоспроможними стають виробники з нормальним і навіть високим рівнем ефективності господарювання, які створюють потрібну споживачам продукцію (послуги). Банкрутство і кредиторська заборгованість у такому разі набувають масового характеру, посилюють процес згортання виробництва, зменшення робочих місць, доходів, рівня споживання суспільства.

Аналіз кредиторської заборгованості починається з вивчення складу і структури кредиторської заборгованості за даними форми № 1 "Баланс", а також доповненням форми № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» інформацією про поточні зобов’язання: суми зобов’язань за об’єктами їх виникнення; суми поточних зобов’язань у межах строків їх погашення; суми поточних зобов’язань, за якими закінчився строк їх погашення (прострочена заборгованість), та суми списаної кредиторської заборгованості, за якою минув строк позивної давності, з метою поліпшення інформаційного забезпечення проведення аналізу платоспроможності підприємства [1].

Для цього розраховують питому вагу кожного виду кредиторської заборгованості в загальній сумі. Такі показники розраховуються за звітом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в структурі кредиторської заборгованості, установлюють причини змін її окремих складових і розробляють заходи для регулювання заборгованості, особливо тих її складових, які негативно впливають на діяльність підприємства [3].

Як правило, основною причиною змін структури кредиторської заборгованості є взаємні неплатежі. Це може підтвердити порівняльний аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості.

Отже, кредиторська заборгованість являє собою частину майна організації, що є предметом боргових зобов'язань, котрі виникли з різних правових основ організації - дебітора (боржника) перед кредиторами, що підлягає бухгалтерському обліку і відображенню в балансі як борги організації – балансоутримувача.

Слід зазначити, що динаміка зміни кредиторської заборгованості, її склад, структура і якість, а також інтенсивність її збільшення або зменшення значно впливають на оборотність капіталу, вкладеного в поточні активи, а, отже, на фінансовий стан підприємства. Але кредиторська заборгованість сама по собі не є проблемою для підприємства, на відміну від, скажімо, дебіторської заборгованості.

Основною проблемою є оптимальне, ефективне управління кредиторською заборгованістю як економічним інструментом для того, щоб, з одного боку, не допустити надто великих зобов’язань, що будуть загрожувати економічній безпеці підприємства, а з іншого – отримати максимальний ефект від використання цих залучених ресурсів. Проаналізувавши теоретичні погляди на сукупність факторів впливу на виникнення кредиторської заборгованості виділяємо наступні економічні мотивуючі важелі розрахунків із кредиторам - правові обмеження, ділова етика та фінансова доцільність.

Література

1. В.В.Курищук Короткострокове кредитування зовнішньоекономічної діяльності підприємств українськими банками / Формування ринкових відносин в Україні №12,2008. С.143-148.

2. К.Тюріна Кредитні інвестиційні фонди у контексті розвитку можливостей банківських установ / Фінансовий ринок України №2, 2009. С.30-31.

3.Тарасенко Н.В. Економічний аналіз: навчальний посібник. – К.: Цетр учбової літератури, 2007 – с.528