Сапріянчук О.П. Науковий керівник: Заєць К.Д.

Буковинська державна фінансова академія

Проблеми ринку праці в Україні

В Україні в умовах сучасного розвитку економіки загострюється проблема збалансованості попиту і пропозиції висококваліфікованої робочої сили на ринку праці. Найбільш гострою проблемою українського ринку праці є неефективна зайнятість. Вона визначає міру відставання від розвинених країн у продуктивності праці, безробітті, прихованому безробітті, а також у невідповідності скорочення виробництва і чисельності зайвої робочої сили.

Проблемі державного регулювання ринку праці приділено багато уваги в наукових дослідженнях таких вчених: Акіліна О.В. [1], Геркавенко Н.О.[1] , Нікіфоров П.О. [3], Федоренко В.Г.[4] та ін.

Проте, ця проблема не є ще досить висвітлена і проаналізована в наукових дослідженнях відповідно до того, які фактори впливають на ринок праці, і як саме вони впливають на показники ринку праці в Україні.

Метою даної статті є дослідження стану ринку праці і розроблення пропозицій щодо розширення зайнятості та зниження безробіття в Україні.

Починаючи з 2001 року в Україні спостерігається позитивна тенденція зростання зайнятості населення. Темпи цього зростання поступово прискорювалися до початку 2008 року і напевно, якщо б не світова фінансова криза, то в Україні спостерігалося б зменшення безробіття та ринок праці був би на високому рівні. Перспективним у розвитку ринку праці є те, що багато працівників працюють на підприємствах недержавної сфери, продовжується розвиток сфери послуг, які приймають на роботу багато кваліфікованих працівників. Негативно це відображується на виробничій сфері, бо відчувається відплив кадрів з виробничої сфери. А для того, щоб вийти з кризи потрібно розвивати насамперед виробничу сферу, яка б принесла розвиток державній економіці та створила нові робочі місця [1].

Процеси, що відбуваються на ринку праці і у сфері зайнятості, тісно пов’язані із процесами у підприємницькій, кредитно-грошовій і зовнішньо економічній сферах, в оподаткуванні та інвестиційній діяльності, в освіті та організації профнавчання. Від того наскільки успішно функціонує економіка, у якій фазі економічного циклу вона перебуває, як сполучаються ринкові засади функціонування і державне регулювання, чим характеризується поведінка головних суб’єктів ринку залежить попит на робочу силу та її пропозиція, обсяг зайнятості та рівень безробіття [4]. Як взаємодіють ці показники ми можемо побачити в соціально-економічному дослідженні ринку праці за 2008 – 2009 роки.

Гострою проблемою українського ринку праці є неефективна зайнятість та вимушена неповна зайнятість або приховане безробіття. Його існування зумовлене надлишком робочої сили, потрібної для виробництва конкурентоспроможної продукції. При цьому слід визнати, що сучасний стан розвитку підприємництва, малого бізнесу та інші ринкові перетворення ще не в змозі на належному рівні розв’язати ці проблеми.

Кількість безробітних на кінець 2009 року становило 531,6 тис. осіб, що на 313,3 тис.осіб менше ніж в 2008 році, що свідчить про те, що були прийняті певні заходи для того, щоб зменшити кількість непрацюючих. Проте, якщо порівнювати розрахунки комітету статистики України та Міжнародної організації праці (МОП), то показники щодо покращення чи погіршення стану на ринку праці відрізняються.

Отже, рівень безробіття за даними комітету статистики зменшився, а за даними МОП і за їх методологією він зріс на 2,7% та становив 9,1%. Суттєве збільшення цього показника спостерігалося серед чоловіків та жителів міських поселень. Якщо порівнюючи показники рівня безробіття України з країнами Європейського Союзу то наша держава знаходиться на 19 місці серед 27 країн учасниць [5].

За даними комітету статистики в Україні станом на початок 2010 року кількість громадян, які перебували на обліку у державній службі зайнятості (ДСЗ) становила 542,8 тис.осіб, що в порівнянні з початком 2009 року менше на 387,2 тис.осіб. Дані показники свідчать про кращу ситуацію на ринку праці та про те, що зменшаться витрати державного бюджету, які направлялися до ДСЗ України.

Наведені цифри переконують в тому,що в сучасній Україні безробіття поширене у трьох формах: зареєстрованій, незареєстрованій і латентній.

Якнайшвидшого розв’язання потребує проблема дисбалансу між потребами ринку праці й сучасним станом освітньої підготовки. Сьогодні держава витрачає зайві кошти, спочатку навчаючи студента за спеціальністю, що не користується попитом у роботодавців, а потім перенавчаючи такого випускника, який стає на облік у центрі зайнятості. Упорядкувати ситуацію можливо лише за умови формування, з урахуванням потреб ринку, держзамовлення на фахівців, встановивши чіткий зв'язок між ринком освітянських послуг і відповідною потребою у спеціалістах різного рівня кваліфікації. Тож неприпустимим є те, що спочатку навчають фахівців, а потім цих працівників використовують на таких робочих місцях, де не потрібно великої професійної підготовки. Тому недоцільно використовувати кошти на навчання таких фахівців, а потім на перепідготовку за іншою спеціальністю [3, с 23].

Тому в цих умовах місія держави на ринку праці має бути спрямована на розвиток активної політики, що передбачає її спрямованість на скорочення рівня безробіття, тобто забезпечення можливості реалізації своєї трудової активності всім громадянам, а відповідно забезпечення продуктивної зайнятості населення. Таким чином активна політика складається із заходів, спрямованих на:

- збільшення попиту на робочу силу з боку як державного, так і приватного сектора економіки;

- підвищення конкурентноспроможності робочої сили та забезпечення відповідності робочої сили і робочих місць;

- вдосконалення процесу працевлаштування.

Поряд з цим, держава використовує і пасивну політику на ринку праці, яка спрямована на підтримку доходів населення у випадку втрати роботи і фінансується зі спеціальних фондів.

Активні і пасивні заходи сприяння зайнятості населення в Україні реалізуються державною службою зайнятості [2].

Отже, сучасний стан ринку праці України характеризується наявністю певних проблем, найважливішими серед яких є невідповідність між попитом і пропозицією робочої сили, велика середня тривалість безробіття, наявність вимушеної неповної зайнятості, складнощі з працевлаштування та інші. Тому, державі потрібно більше уваги приділити проблемам ринку праці. Для того, щоб зменшити рівень безробіття потрібно розвивати промисловість, яка повинна базуватися на нових технологіях з урахуванням вимог часу,а для цього потрібні капітальні вкладення. Однією з таких форм вкладення капіталів є інвестиції, тому державі потрібно розвинути інвестиційну діяльність, за допомогою якої розвивалася б економіка і відповідно створювалися робочі місця.

Для того, щоб покращити стан ринку праці в Україні необхідно провести такі заходи:

1. Збільшити кількість робочих місць у виробничій сфері, за допомогою збільшення інвестицій у виробництво.

2. Зменшити кількість державних замовлень на ті спеціальності, потреби в працівниках яких не спостерігається на ринку праці.

3. Зменшити кількість нелегальних працівників на ринку праці в Україні, за допомогою цього можна було б побачити реальну картину кількості населення, яке потребує роботи.

4. Законодавчо врегулювати питання, які стосуються нелегальних працівників та застосовувати певні міри покарання для роботодавців.

5. Заохочувати роботодавців до створення робочих місць та в різних умовах діяльності підприємства забезпечувати своїх працівників стабільністю, а з сторони держави надавати пільги для таких роботодавців.

Для того, щоб здійснити такі заходи потрібно знайти кошти за допомогою яких, можна було б фінансувати ці заходи. Для того, щоб залучити кошти потрібно врегулювати питання інвестиційної діяльності, тобто створити такі умови в державі, щоб було вигідно інвестувати у виробничу чи невиробничу сферу, за допомогою цього створювалися б нові робочі місця та розвивалася економіка держави. На фінансування таких заходів можна залучати кошти, які отримує держава від іноземних фондів та організацій, тому, що ефективне їх використання призвело б також до покращення ситуації в державі. За допомогою таких коштів розвивалися б підприємства виробничої сфери, які б приносили кошти до державного бюджету у вигляді податків, а з бюджету кошти б направлялися на інші цілі, які фінансує держава. Також потрібно ефективніше використовувати кошти з фонду соціального страхування на випадок безробіття.

Література:

1. Акіліна О.В. Аналітичний огляд ринку праці в Україні /О.В.Акіліна // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - №10. - С.152-159.

2. Геркавенко Н.О. Проблеми зайнятості та безробіття на національному ринку праці / Н.О. Геркавенко // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - №4. - С.168-172.

3. Нікіфоров П.О. Фінансово-економічні аспекти розвитку ринку праці та боротьби з безробіттям/ П.О. Нікіфоров // Фінанси України. - 2008. - №10. - С.22-30.

4. Федоренко В.Г. Ринок праці в Україні та економічні тенденції в умовах світової економічної кризи/ В.Г.Федоренко // Економіка та держава. - 2009. - №1. - С.4-5.

5. www.ukrstat.gov.ua