Мітяшкіна Т.Ю.

Харківський національний технічний університет сільського господарства імені П.Василенка

Питання самостійної роботи студентів при вивченні інженерної графіки

Сьогодні у зв’язку з вимогами Болонського процесу до ВУЗів, технологічними процесами в країні активізується питання самовдосконалення спеціаліста, а також самостійної роботи студентів як однієї з основних можливостей підвищення ефективності навчання майбутнього професіонала. Саме тому зростає увага до вивчення психолого-дидактичних основ самостійної роботи студентів, підвищується потреба в оволодінні методами та прийомами самостійної навчальної діяльності.

Поняття "самостійна робота" не має чіткого визначення. Під самостійною роботою тих, хто навчається, педагоги розуміють: засіб закріплення навчального матеріалу, активізації пізнавальної активності (К.Д. Ушинський); таку роботу, яка здійснюється з метою набуття нових знань і вмінь у спеціально відведений час без безпосередньої участі викладача, але за його завданням та під його керівництвом (Б.П. Єсипов); прийом учіння (О.А. Нільсон); засіб оволодіння знаннями, розвитку розумових здібностей (В.К. Буряк); засіб виконання певної навчальної діяльності (П.І. Підкасистий); сукупність навчальних прийомів і дій, за допомогою яких відбувається самостійне закріплення і поглиблення раніше набутих знань, навичок і вмінь, а також оволодіння новими (В.В. Ягупов) тощо.

Психологи поняття "самостійність" найчастіше пов'язують із характером розумової діяльності, маючи на увазі прояв вольової саморегуляції особистості й відповідну спрямованість особистості на розумову активність (В.В. Столін, М.Й. Боришевський).

Можна виділити декілька точок зору на проблему про суть самостійної роботи. З однієї сторони, вона ототожнюється із самостійною діяльністю і тому розглядається в системі лекційних, практичних занять, лабораторних робіт і семінарів, як сприйняття і самостійне осмислення студентами нової інформації, відтворення її при розв’язанні задач. З іншої сторони, самостійною роботою вважається тільки така, в ході якої студент без допомоги викладача проаналізував і узагальнив навчальний матеріал, перевірив свої результати і висновки.

Існують також думки, особливо серед вузівських викладачів, що самостійною є тільки позааудиторна робота студента. Деякі дослідники ( С. Архангельський, І. Кобилянський, П. Підласистий ) схильні виділяти відповідно до структури навчального плану в основному два типи самостійної роботи : а ) обов’язкову – вона проводиться під час навчальних занять і при підготовці до них ; б ) додаткову – вона проводиться понад або за спеціальним індивідуальним планом ( графіком ) з урахуванням особистих інтересів і нахилів студентів.

На жаль, рівень підготовки спеціалістів, яких готують у вищих закладах освіти України, часто дещо нижчий, ніж рівень вимог сучасного виробництва. Основною причиною цього є той факт, що в Україні студенти проводять багато часу в аудиторіях і мало працюють самостійно.

У педагогічній науці досліджено різні підходи до класифікації самостійної роботи: за умовами виконання ; за способом накопичення фактичних знань із предмета ; за обов'язковістю тощо.

Самостійну роботу можна розглядати у різних аспектах: як вид навчання, як організаційну форму навчання, як вид самостійної діяльності, як форму пізнавальної активності суб'єкта навчання.

Самостійна робота, яка практикується у вузах, передбачає поетапне засвоєння нового матеріалу, його закріплення, використання, повторення.

Найбільш поширеним методом опрацювання самостійного програмного матеріалу студентами є робота під керівництвом викладача, коли студенти отримують методичні рекомендації з визначеною необхідною літературою, яку доцільно використати для підготовки даної теми. Тому дослідження організації самостійної роботи студентів обов'язково співвідноситься з роллю викладача-організатора. Водночас значна увага надається цілком самостійній роботі студентів.

Наприклад, на основі методичних вказівок до виконання індивідуальної дослідної роботи за темою «Зубчаста передача» (Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. П. Василенка) студент повинен виконати креслення циліндричної зубчастої передачі за умови з’єднання з валом за допомогою шпонки, а зубчастого колеса за допомогою шліців. У методичні є всі необхідні для цієї роботи матеріал: порядок виконання роботи, загальні положення, список рекомендованої літератури, вихідні данні для кожного варіанту, приклад розрахунку для пояснювальної записки та послідовність виконання завдання. Акцент у роботі робиться на створення необхідних умов самореалізації студента як особистості, що дозволяє йому самому визначити додаткові цілі. Також надано можливість студенту зробити глибокий і всебічний аналіз завдання; ознайомитися з різними точками зору на дану проблему; і студент сам вибирає найбільш оптимальний для себе варіант опрацювання матеріалу.

Таким чином, регулятивним принципом при цьому виступає, як було зазначено вище, професійна спрямованість. При цьому саме самостійна робота набуває все більшого значення й актуальності сьогодні, оскільки обсяг навчального матеріалу з креслення, інженерної графіки досить значний, і не все можна встигнути розглянути під час аудиторних занять. Отже, правильна організація власної самостійної роботи з боку студента є важливою запорукою успішного навчання і ефективного засвоєння ним знань; ефективність самостійної діяльності студентів залежить від організації, змісту і характеру знань, логіки навчального процесу, взаємозв’язку наявних і передбачуваних знань у даному виді самостійної роботи, результатів її виконання тощо. Але практично відсутні дослідження, в яких розглядаються питання самостійної роботи студентів в умовах нових педагогічних технологій.