Корольова Н.В.

М. Харків, Українська інженерно-педагогічна академія,

кафедра педагогіки та методики професійного навчання

Формування вмінь в процесі методичної підготовки майбутніх інженерів-педагогів енергетичного профілю

У науково-педагогічній літературі методичну підготовку інженера-педагога прийнято розглядати як процес формування у майбутніх інженерів-педагогів певних знань, умінь і навичків, які забезпечать можливість проектувати і здійснювати навчальний процес. Проблемі методичної підготовки педагога присвячені дослідження Ю.К.Бабанського, М.А.Данілова, І.Д.Звєрєва, В.В. Краєвського, Н.В.Кузьміной, А.І.Міщенко, В.Г.Разумовського, Г.І.Саранцева, В.А.Сластьоніна та ін.

В.П. Косирєв стверджує, що методична підготовка інженера-педагога, була і в даний час є складовою частиною, структурним компонентом психолого-педагогічної підготовки. В її структурі методична підготовка грала роль системоутворюючого чинника і виконувала функцію базисного компоненту змісту психолого-педагогічної підготовки. Теоретичні і практичні проблеми методичної підготовки вирішувалися через призму психолого-педагогічної підготовки; іншими словами, методична підготовка виконувала функції підлеглі психолого-педагогічній, «обслуговувала» її [3].

О.Е. Коваленко, в свою чергу, відзначила, що методична підготовка – це завершальний етап цілісного процесу формування особистості майбутнього спеціаліста; процес, який інтегрує соціально-гуманітарну, природньонаукову, психолого-педагогічну, загальнопрофесійну і соціальну (галузеву) підготовки і направлений на оволодіння технологією педагогічної діяльності [2].

До сьогоднішнього часу сформувалось представлення про методичну підготовку як узагальнюючо-інтегруючий етап психолого-педагогічної підготовки студентів (В.Ф.Бессараб, Н.М.Жукова, А.А.Жученко, О.Е.Коваленко, В.І.Нікіфоров, А.К.Радченко, Б.А.Соколов та ін.).

При цьому до обґрунтування системи методичної підготовки застосовують два концептуальні підходи – часнометодичний та загальнометодичний. У відповідності з першим, методична підготовка трактується як підготовка до самостійної розробки часних методик (А.М. Копейкін, В.І.Нікіфоров, А.К. Радченко, Б.А. Соколов, Н.Е. Ерганова та ін.). в рамках загальнометодичного підходу вона розуміється як підготовка до здійснення діяльності в сфері теоретичного і практичного навчання учнів в освітніх закладах початкової та середньої професійної освіти (В.С. Лєдньов, П.Ф. Кубушко, П.А. Силайчєв та ін.).

Методична підготовка інженера-педагога включає освоєння студентами знань про методику як педагогічну науку, її завданнях у сучасних умовах, історії і найважливіших напрямках подальшого розвитку та знань про основні компоненти діючої системи навчання: цілях, змісті, методах, формах та засобах навчання.

У деяких роботах дослідників методична підготовка інженера-педагога включає не тільки знайомство із приватними методиками викладання окремих тем, але і загальні закономірності взаємодії викладача і учня, які необхідно використовувати при вивченні будь-якої навчальної дисципліни [1, 4].

Каркасом курсу методики повинні бути методичні вміння. Вони служать системоутворюючим компонентом, що робить вплив на відбір знань для включення в програму, на логіку їх викладу, на організацію пізнавальної діяльності і оцінку результатів навчання. Щоб спрямувати навчальний процес на вироблення методичних вмінь важливо визначити систему методичних вмінь, їх ієрархію і взаємозв’язки.

Виходячи з важливості методичних вмінь у професійній діяльності інженерів-педагогів енергетичного профілю є доцільним навести перелік методичних вмінь, які відображені в галузевому стандарті інженерно-педагогічних кадрів.

Розглянемо проектувальну функцію узагальненої психолого-педагогічної складової стандартів щодо підготовки бакалаврів за напрямом «Професійне навчання. Електроенергетика», тому що в рамках проектувальної функції здійснюється формування методичних вмінь щодо розробки методик навчання по темі. Отже, проектувальна функція представлена такими типовими задачами : проектування функціонування педагогічної системи; психологічний аналіз змісту структури професійної діяльності інженера-педагога; психодіагностика професійно важливих якостей особистості інженера-педагога; проектування навчально-плануючої документації; аналіз професійної діяльності робітника з метою формування змісту освіти; планування навчально-виховного процесу в навчальному закладі; проектування змісту професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки, виховних заходів; аналіз і діагностика стану процесу підготовки; розробка педагогічних технологій; розробка засобів діагностики результатів навчально-виховного процесу.

Для того, щоб виконувати вище перелічені типові задачі діяльності інженера-педагоа необхідно сформувати у інженера-педагога методичні вміння.

Ми наведемо класифікацію методичних вмінь за декількома групами відповідно до предметної складності і специфіки роботи професійної школи.

Перша група методичних умінь пов'язана з оволодінням дидактико-методичними основами професійної діяльності інженера-педагога. Вона включає вміння: проектувати навчальну діяльність учнів в умовах професійно-технічних закладах освіти (ПТЗО); визначати мету і завдання функціонування закладу професійної освіти відповідно до його місця в системі професійної освіти України; розробляти функціональну структуру діяльності майбутнього спеціаліста при дидактичному проектуванні; трансформувати вимоги стандарту освіти в тактичні та оперативні цілі навчання конкретної дисципліни та темі; складати навчальний план підготовки майбутнього спеціаліста; розробляти навчальну програму професійної підготовки майбутнього спеціаліста; визначати систему знань, умінь, навичок та професійно важливих якостей особистості при складанні навчально-плануючої документації; формувати перспективні моделі закладів профтехосвіти нового типу; розробляти способи удосконалення засобів навчання; розробляти способи коригування навчальних умов; здійснювати вибір необхідних джерел інформації; визначати зміст навчання і способи його відбиття у дидактичних матеріалах: (плани викладання теми, текст і конспект з теми); проектувати технології навчання; обирати способи організації самостійної роботи учнів; розробляти плани: виробничого навчання, поурочно-тематичний, перелік навчально-виробничих робіт, уроку; додержуватись методико-дидактичних та психологічних вимог щодо плануючої документації.

Друга група методичних умінь враховує специфіку вивчення навчального матеріалу. До неї входять вміння: розкривати роль інформації в сучасному суспільстві під час проведення навчального процесу; розкривати можливості комп’ютера при рішенні наукових, інженерних та навчальних задач під час проведення навчального процесу;оформляти технічну і навчальну документацію відповідно до державних стандартів; розробляти комп’ютерні програми до навчальних дисциплін за допомогою педагогічної, методичної та спеціальної літератури; проведення програмованого навчання; проведення проблемного навчання; визначати зміст навчання для навчального заняття з урахуванням принципів формування змісту професійної освіти; обирати методи професійного навчання відповідно до змісту навчання в умовах теоретичного та виробничого навчання; застосовувати оптимальні методи контролю знань учнів ПТЗО в умовах теоретичного і виробничого навчання; використовувати інформаційні технології, розкривати контролюючі програми засобами під час проведення навчального процесу; аналізувати умови, що впливають на розвиток особистості.

Третя група методичних умінь синтезує раніше сформовані вміння і припускає: застосовувати методичні рекомендації, методики і технології навчання на практиці; створювати варіативную методику навчання залежно від цілей і реальних умов навчання; створювати власну методичну систему навчання і представляти її в методичних рекомендаціях.

Таким чином названі методичні вміння можуть бути сформовані на певних рівнях.

Перший рівень сформованості методичних умінь характеризується усвідомленням мети виконання того або іншого методичного прийому, осмисленням його операційного складу і виконанням за зразком, запропонованому в методичних рекомендаціях. На цьому рівні формуються методичні вміння в процесі вивчення навчального предмету «Методика професійного навчання».

Другий рівень — застосування окремих методичних прийомів або їх комплексів в ситуаціях, пов’язаних з навчальним процесом конкретного навчального закладу. Методичні вміння цього рівня отримуються майбутніми інженерами-педагогами на педагогічній практиці.

Третій рівень характеризується перенесенням окремих методичних прийомів, їх комплексів і видів методичної діяльності на нові предметні області. Перенесення найчастіше здійснюється на основі усвідомлення цілей і використання сформованої орієнтовної основи методичної діяльності і методичної творчості. Неважко відмітити, що методичні вміння цього рівня отримуються майбутніми інженерами-педагогами при написанні дипломної (магістерської) робіти.

У такий спосіб поетапно переходячи від рівня до рівня формування методичних вмінь досягається мета методичної підготовки інженера-педагога – це розробка методик навчання по темі. У результаті студенти здобувають досвід трансформування технічного знання в навчальний процес, що може бути описаний у вигляді системи типових завдань професійної готовності. У цьому випадку параметри цілей у заданій системі типових завдань можуть бути представлені у вигляді переліку конкретних умінь, використовуваних при створенні проекту навчання.

Засвоєння кожного з рівнів професійної готовності і являє собою певний етап формування методичних вмінь (методичної підготовки). Відповідно до цього модель методичної підготовки складається із трьох етапів, які взаємозалежні між собою і спрямовані на послідовне освоєння комплексу професійно-методичних дій. Кожний з етапів спрямований на формування вмінь виконувати певний комплекс професійно-методичних дій, пов’язаних із розробкою методик навчання по темі.

Література:

1. Дорошканич А.М. Проблема методической подготовки учителей труда и профессионального обучения: Межвузовский сборник научных трудов – МГПИ: 1958. – С.44-52.

2. Коваленко О.Е. Методика професійного навчання: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. – Х.: Вид-во НУА, 2005.-360 с.

3. Косирев В.П. Система непрерывной методической подготовки педагогов профессионального обучения: Автореф дисс. … докт. пед. наук. - М.,2006. – 48с.

4. Профессионально-педагогическая подготовка учителей трудового обучения: опыт, проблемы и перспективы: Материалы научно-практического семинара. – М.: МОПИ, 1979. – 160с.