Олійник Ю.С.
Термін “тест” вперше був використаний американськими психологами Дж. Кеттелом та В. Маккеоном у їх роботі, яка мала назву “Розумові тести та виміри” [2]. Але при вивченні наукової літератури можна беззаперечно відмітити, що засновником тестової діагностики все ж таки вважається Дж. Кеттел. Саме він запропонував традицію досліджень інтелектуального рівня абітурієнтів при вступі їх до вищих навчальних закладів, яка, до речі, зберігається в університетах Америки й досі. У 1908 був вперше надрукуваний тест з арифметики.
Якщо до початку ХХ сторіччя тести являли собою цілу структуру, то саме пізніше починається розділення у розробці тестів педагогічного та психологічного напряму.
Перший педагогічний тест було розроблено американським психологом Е. Торндайком. Він виділив три періоду у розвитку вимірювань у галузі психології та педагогіки у ХХ сторіччі.
З 1915 по 1930 характеризуються активним розвитком тестів. Почалося широке створення та застосування тестів у психології та педагогіки. Були розроблені тести успішності майже за всіма шкільними дисциплінами. Наприклад, у США на той час особливо широко проводиться робота з написання тестів.
Надалі, з розвитком тестування в педагогіці та психології починають застосовувати математичні методи, які теж впливають на розвиток тестології. У суспільства суттєво підвищується інтерес до тестування, за допомогою якого можна оцінити академічні здібності учнів. З цього моменту тестування починає розвиватися по двом головним напрямкам:
1. створення та використання тестів інтелектуального розвитку;
2. створення та використання педагогічних тестів, які призначені для оцінки академічних здібностей та знань учнів.
У 1905 році знов таки американські вчені Дж. Орлеанс та Г. Сілі випустили у світ роботу під назвою “Об´єктивні тести”, в якій ще раз підкреслили об´єктивний характер одержаних раніше результатів тестування, а також визначили головні цілі цього процесу:
- надання допомоги викладачам при виборі методів навчання;
- забезпечення викладачів інформацією про ступінь засвоєння вивченого матеріалу, про обсяг того матеріалу, який призначався для наступного вивчення.
30-50 роки ХХ сторіччя характеризувалися зменшенням уваги до проблем тестування та зростанням критики тестології як науки. Але розробка цієї галузі тривала і нові тести все одно впроваджувалися. Так, у 1932 році Г. Луфброу розробив та проаналізував такі тести:
- тест оцінки провини;
- тест на розсіювання уваги;
- тест на виявлення схильності до обману;
- тест на виявлення загальної позиції;
- словниковий тест;
- тест на виявлення гідності;
- тест-лабірінт;
- тест на виявлення моральних поглядів.
Більшість вище згаданих тестів стала складовою частиною тесту на виявлення морально-політичних якостей при перевірці лояльності кандидатів на державну службу. Вперше саме у цьому випадку при тестуванні почали користуватися тести із застосуванням технічних засобів, які одержали назву “детектори брехні” і досі є популярними у багатьох країнах світу.
З часом тести розповсюджувалися, тобто охоплювали все більше й більше сфер життя людини. Цей факт вимагав розробки загальних та єдиних для всіх тестів вимог. С. Пріссей та Ф. Робінсон в своїх роботі “Психологія і нова освіта”, яка вийшла в світ у 1933 році, підримали стандартизовані тести та визначили їх основні особливості:
- ретельний відбір матеріалу для тестування;
- чітка ясність і недвозначність вказівок;
- вірне, з точки зору мовних норм, формулювання запитань;
- об´єктивне і по можливості просте оцінювання одержаних результатів.
У колишньому СРСР розвиток та використання діагностичних методів має свою власну історію, яка детально проаналізована І. Цатуровой у роботі “Из истории развития тестов в СССР и за рубежом” [1]. Ця історія не зовсім збігається із всесвітньою.
У колишньому Радянському Союзі початок складання та застосування тестів відноситься до 1926 року. Метод тестів, який вже до 1925 року посів значене місце у закордонній психології і педагогіці, зацікавив видатних психологів у СРСР. Видатні радянські вчені в галузі психології та педагогіки С.Г. Геллерштейн, П.П. Блонський, А. П. Болтунов, М.С. Бернштейн, А.М. Шуберт, Г. І. Залкінд та інші починають проводити свої дослідження, які стосувалися вивченню та використанню метода тестів.
З’являються перші роботи, присвячені огляду тестової літератури за кордоном, а також роботи, присвячені дослідженням у Радянському Союзі щодо метода тестів.
Навесні 1925 року при педагогічному відділі інституту методів шкільної роботи була організована особлива тестова комісія, яка повинна була розробити стандартизований тест радянської школи. Навесні наступного 1926 року ця комісія склала і випустила першу серію тестів. Вона мала за основу дані американських тестів.
У 1927 року була проведена перша Всесоюзна конференція педологів. Відгук про цю конференцію був надрукований у статті М.С. Бернштейна “Метод тестів на Всесоюзній педологічній конференції”. Детальну доповідь зробив С. Г. Геллерштейн за темою ”Про психофізичні принципу відбору у педагогічній практиці”. Значна частина доповіді була присвячена саме методу тестування. У своїй доповіді автор довів, що при використанні метода тестів охоплюються не лише окремі елементарні психічні процеси. Тестова методика має ряд комплексних тестів, які в свою чергу направлені на аналіз сукупності функцій. Автор доповіді стверджував, що не треба протиставити метод тестів та метод спостереження. Тест – це випадковий експеримент, і при будь яких умовах - експеримент все одно більш досконалий метод, ніж спостереження.
В СРСР у 30-ті роки тести знайшли широке практичне застосування головним чином у профконсультаційній роботі, а також у дослідженнях відносно працездібності, режиму праці і стомлюваності при вивченні шкільної успішності.
У багатьох роботах педологів того часу мала місце деяка переоцінка значення метода тестів, яка привела до нехтування іншими методами досліджень у профконсультаційній роботі, у бажанні розглядати тест як основний метод. Як результат цього – тести не знайшли широкого застосування у радянській школі у 30-ті роки ХХ сторіччя. Але навіть там, де тести ще продовжували використовувати, вони не давали необхідного та бажаного ефекту.
Другий етап – 60-ті роки. Тестування як метод вимірювання знань почав використовуватися у військових училищах Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ та інших спеціалізованих закладах. Паралельно з цим, у цей час більш активними стали дослідження в галузі програмованого навчання. Саме тоді в світ виходить чимало збірників наукових праць: “Питання алгоритмізації і програмованого навчання” (1973 р.), “Питання теорії і методики програмованого навчання” (1968 р.), роботи Т. Ільїної “Програмоване навчання і школа” (1968 р.), М. Нікандрова “Програмоване навчання та ідеї кібернетики ” (1970 р.), Н. Тализіної “Теорія програмованого навчання” (1975 р.) та багатьох інших авторів.
В сучасні часи система вищої освіти США, що включає в себе більше 3200 коледжів і університетів з контингентом студентів понад 14 млн чоловік, є найбільш диференційованою і самої децентралізованої у світі. Те ж саме характерно і для наукових досліджень в галузі вищої освіти. Америка витрачає на наукові дослідження в галузі тестування величезні суми, в них зайнято велика кількість вчених і фахівців. Тестування широко використовується у всіх галузях життя людини, особливо у вищій освіті. Дослідженнями в галузі вищої освіти займаються професори академічних напрямків. Дослідженнями в галузі вищої освіти займаються Служба педагогічного тестування, численні поради та асоціації, комісії.
Тестування відіграє важливу роль в системі вищої освіти Великобританії. Так, за даними англійської асоціації NEAB, що займається підсумковою атестацією учнів Великобританії, тестування дозволяє знизити кількість апеляцій більше ніж у три рази, зробити процедуру оцінювання однаковою для всіх учнів незалежно від місця проживання, типу і виду освітньої установи, в якому займаються учні. Освіта у Великій Британії побудована таким чином, що при переході студентів на будь-який інший рівень навчання, попередні результати їх навчання оцінюються за допомогою тестів досягнень. Результати педагогічного тестування на різних етапах навчання є орієнтиром для подальшої праці.
Література:
1. Цатурова И.А. Из истории развития тестов в СССР и за рубежом. –
Таганрог, 1969.
2. Булах І.Є. Комп’ютерна діагностика навчальної успішності. К.: ЦМК МОЗ
України, УДМУ.- 1995.– 221 с.
3. Наказ МОН
України № 49 від 23.01.2004р.
“Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в
системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки ”.
4. Педагогические тесты: Вопросы разработки и применения:
пособие для преподавателей/В.С. аванесов,
Т.С.Хохлова, Ю.А.Ступак. 2005. – 63 с.