Філологічні науки/6. Актуальні проблеми перекладу

Сисоєва В.Ф., Стеценко М.Л.

Східноєвропейський університет економіки та менеджменту,

Черкаси, Україна

ВІДПОВІДНІСТЬ ІМЕННИКІВ-ТЕРМІНІВ В ОРИГІНАЛІ ТА УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНОГО НАУКОВОГО ТЕКСТУ

Процес інтеграції України у міжнародне співтовариство, інтенсивний розвиток співробітництва країни із зарубіжними партнерами висувають нові вимоги до перекладу, який є одним із факторів, що впливають на взаємопорозуміння між представниками різних культур. Підвищення вимог суспільства до точності перекладу сприяли зростанню попиту як серед науковців, так і серед перекладачів- практиків на спеціальну літературу, в який розглядається специфіка мови науково-технічної та публіцистичної літератури, досліджуються проблеми, пов’язані з її перекладом, аналізуються різноманітні способи і методи, що дають змогу досягти еквівалентності тексту перекладу текстові оригіналу.

Як результат з’явився ряд наукових праць, присвячених різним проблемам перекладу політичних, науково-технічних та публіцистичних текстів. Серед них роботи науковців Карабана В.Г., Кияка Т.Р., Козакової Т.А., Утробіної А.А., Коваленко А.Я., Дмитрієвої Л.Ф. та інших. Незважаючи на різні підходи до вирішення питань перекладу, єдиними для всіх досліджень є такі принципи:

- основні труднощі перекладу зумовлені розходженнями в структурах та правилах функціонування мов, що беруть участь у процесі перекладу;

- переклад має забезпечити передачу текстуальної інформації у всіх деталях та бути повністю еквівалентним оригіналу.

Однак дослідження особливостей перекладу науково-технічної літератури, а також труднощів, з якими стикаються перекладачі в прцесі своєї практичної діяльності, залишаються актуальними і потребують більш детального вивчення.

Актуальність зазначеної проблеми визначила мету даної роботи, зокрема, дослідження відповідності іменників –термінів в оригіналі та українському перекладі англомовного наукового тексту.

Об’єктом дослідження є терміносистема англомовного медичного тексту.

Наукова література за тематичною ознакою досить різноманітна - науково-гуманітарна, науково- технічна та природознавча. Такі якості наукових творів, як доказ положень, висунення гіпотез, їх аргументація, систематичність викладення, позначаються на виборі способів оформлення думки: це міркуваня і докази, сувора система логічних суджень, причинно-наслідкові зв’язки. Наукові тексти розраховані на логічне, а не емоційно-чуттєве сприйняття, саме тому науковий стиль передбачає мовленнєві засоби, які позбавлені емоційного навантаження та експресивних забарвлень. Останні можливі тільки як додаткові засоби [1, 47 ]. Сучасний науковий стиль прагне стандартизації засобів вираження, особливо у його науково- технічному різновиді. Наукова публікація може призначатися для спеціалістів і для широкого кола читачів. Тому виділяють власне науковий стиль викладу та науково-популярний; особливими підстилями є учбово-науковий, науково- публіцистичний та науково-мемуарний, також існують науково-рекламний, науково-реферативний, науково-інформаційний, науково-інструктивний, науково-діловий, науково-фантастичний підстилі [ 2, 19 ].

Важливою ознакою стилю наукової літератури є особливості лексичного складу наукових текстів. Лексичний склад функціонального стилю наукової літератури формально збігається з багатьма лексичними одиницями загальнолітературної мови. Проте це не означає, що він володіє нейтральною або нульовою семантичною характеристикою. Лексичний склад цього стилю виконує свої особливі функції та проявляє особливі закономірності. За Р.Г. Піотровським, у лексичному складі функціонального стилю наукової літератури виділяють: 1) термінологічну лексику, спеціальні терміни , які створені науковцями і які є результатом розвитку наукової думки і в звичайній розмовній мові не використовуються: cardiovascular health-стан кардіоваскулярної системи; hypertension and coronary heart disease- високий тиск та ураження коронарної серцевої системи; 2) загальнонаукову лексику, яка в фаховому тексті набуває більш вузького, однозначного смислу: examination – допит, судове розслідування; heart attack – серцевий напад; rehabilitation programs – програми реабілітації; 3) Слова-організатори наукової думки: we know –відомо,що; of the essence- досить суттєвий. Інші дослідники, наприклад А.А.Утробіна, виділяє ще слова загального вжитку – типові, широковживані назви предметів, явищ, ознак, які використовуються в побутовій мові, в художній та науковій літературі: contract – контракт; decision – рішення; paradox – парадокс; heart –серце. У науковому тексті завжди є засоби, які підвищують рівень щільності когнитивної інформації. Це насамперед різні скорочення. Аналіз свідчить, що в науковому тексті широко представлені спеціальні термінологічні скорочення (наприклад, в медичних текстах: ECG, test DS 14, ABC model, treating women with severe PMS) і загального вжитку (наприклад, lab. від laboratory; etc. від et cetera).

Отже, найхарактернішою рисою наукового тексту є значна кількість термінів. Можна сказати, що це саморегулюючий лексичний апарат, який існує саме для передачі когнитивної інформації. Проблемами термінології глибоко займались такі лінгвісти, як Г.О. Вінокур, О.С. Ахманова, В.П.Даниленко та інші. Під терміном, зазвичай, розуміється мовний засіб вираження спеціального поняття.

Для словотвірної архітектоніки термінологічних одиниць характерені в цілому ті ж принципи, що й для загальновживаних одиниць. Науковці Т.Р.Кияк, А.М. Науменко і О.Д. Огуй пропонують наступну класифікацію типів термінів:

1.Терміни-кореневі слова:

а) власна непохідна лексика ( moan, meal, nail);

б) запозичена непохідна лексика (object, acid, acne).

2. Похідна лексика:

а) терміни, утворені шляхом префіксації ( antidote, hemisphere, hemorrhage);

б) терміни, утворені шляхом префіксації ( shortage, constriction, duty).

3. Терміни- складні слова ( flywheel, roentgenography, afterpotential).

4. Терміни-словосполучення ( home accident, bone age, retinal detachment).

5.Терміни- абревіатури ( RN- registered nurse, AIDS – acquired immunodeficiency syndrome, I.Q. – Intelligence Quotient ).

6. Буквенні умовні позначення (T-cell surface, Typ- A-s, Typ- B-s, Typ- C-s ).

7.Символи (знаки)- наприклад, математичні, хімічні та інші (Au- Gold, Ag- Silber).

8. Номенклатура ( „jumping” determinant-детермінанта, що мігрує, епітон, який не має статичної локалізації) [ 5,39 ].

Одним з шляхів творення термінів є також „спеціалізація” значення загальновживаного слова, яка виникає у результаті різних видів „переходу” його основного значення, метафори, метонімії тощо. Можливість переосмислення уже існуючих назв закладена у різнобічності, гнучкості людської свідомості, у знанні предметно-логічних зв’язків екстралінгвістичної дійсності, у здатності людини освоювати нові сторони цієї дійсності на основі закріплених у понятійній формі уже пізнаних сторін. Виступаючи в новому лексичному оточенні в спеціальних текстах, те або інше слово може набувати нового, термінологічного значення, внаслідок чого виникає семантичний неологізм даного слова як частини лексичного складу загальної мови та новий термін як частина певної термінологічної системи, наприклад: scrape – шкребти, зіскоблювати (побут.) та scrape – проводити екскоріацію (наук.); bore- свердлити, точити (побут.) та bore – робити отвір у тканині або органі хірургічним шляхом (наук.). Як бачимо, денотат загальновживаного слова та терміну спільний. Сигніфікат загальновживаного слова сформований побутовим уявленням, а сигніфікат наукового терміну – науковим світоглядом.

Перенесення значення за подібністю чи суміжністю і формування термінів на основі цього відбувається внаслідок зміни денотата.

Медицина завжди відзначалася розгалудженою термінологічною системою, яка здебільшого може бути віднесеною до інтернаціональної. І це зрозуміло, оскільки більшість медичних термінів запозичена з латині. Проте шляхи поповнення медичної термінологїї мають і свою специфіку, що регламентується понятійною системою конкретної науки.

Лексичні одиниці оригіналу і мови перекладу мають відносно стабільні значення. Той факт, що одна з них може замінити іншу у процесі перекладу, свідчить про значну спільність їх значень. Ця спільність створює можливість встановлення між ними відношення перекладацької еквівалентності, тобто можливість регулярного використання однієї з них для перекладу іншої [5,127].

За В.Н. Комісаровим одиниці мови перекладу, що регулярно використовуються для перекладу певної одиниці вихідної мови, називаються перекладацькими відповідностями .

Як вихідний пункт аналізу використовуються одиниці вихідної мови, для яких відшукуються відповідники у мові перекладу. Взагалі такі відповідності можна знайти для одиниць вихідної мови на будь-якому рівні мовної системи: від фонеми до речення. Наприклад: test- тест, gender- гендер, immunology-імунологія - відповідності на рівні фонем; hormones- гормони, inter-action- взаємодія, neuro-endocrinology- нейроендокринологія- відповідності на рівні морфем. Відповідності на рівні слів:

Twelve years ago she opened her clinic.- Дванадцять років тому вона відкрила свою клініку.

У цьому перекладі кожному слову англійського речення можна знайти відповідне слово в українському перекладі. Дослівний переклад такого роду може застосовуватися і при перекладі речень більш складної структури:

To write the book, Brizendine melded her rich clinical experience with thousands of research studies other neuroscientists have conducted over the past 10 years. Для того щоб написати цю книгу, Брізендін поєднала свій багатий клінічний досвід із тисячами досліджень інших вчених- неврологів протягом останніх десяти років.

Дослівний переклад не передбачає абсолютної відповідності всім елементам оригіналу, оскільки в українському перекладі, як правило, немає відповідників англійським артиклям і деяким службовим та допоміжним словам. Найчастіше дослівні відповідності виявляються лише для деяких слів оригіналу, а решта відповідностей встановлюються на інших рівнях.

Перекладознавець В.І.Карабан поділяє всі елементи денотативної системи вихідної мови з точки зору практики перекладу на дві групи: 1) ті, що вже мають відповідники („перекладні еквіваленти”) в цільовій мові, наприклад, measles – кір; mumps – свінка; 2) що не мають відповідників у мові перекладу,наприклад, flaming у термінології інтернету [3,103 ]. Перші називаються одиницями, що мають перекладні еквіваленти у мові перекладу, а другі- безеквівалентними одиницями.

Еквівалентні одиниці поділяються на одноеквівалентні (тобто, такі, що мають лише один перекладний вілповідник), наприклад, nerve –нерв; oxygen – кисень і багатоеквівалентні, тобто такі, що мають два або більше перекладних відпоаідників. Наприклад: anthrax -1) сибірка; 2) карбункул; apex-1) верхівка , вершина; 2) корінь зуба; 3) верхівка легені.

Постійні відповідники – найбільш стійкий спосіб перекладу одиниць вихідної мови (мови оригіналу). Він використовується у всіх, чи майже у всіх, випадках їх появи в оригіналі. Такі одиниці мови здебільшого відомі як одиниці мови, зміст яких не залежить від контексту. Як поcтійний еквівалент одиниці, що перекладається, постійний відповідник найбільш повно відтворює її значення. Постійні відповідники є, головним чином, у термінів, власних імен і назв, географічних назв, а також у деяких слів і словосполучень, що вживаються у повсякденному мовленні. Наприклад: California, San Francisco, neuropsychiatrist- невропсихіатр; medical history- історія хвороби; lab test-лабораторний тест; symptom- симптом; clinical eхperience- клінічний досвід; postmenopausal woman- жінка у післяклімактеричному періоді; coronary arteries- коронарні артерії.

Хоча нашим завданням є аналіз відповідності іменників- термінів в оригіналі та українському перекладі, ми наведем приклади відповідності загальновживаних іменників: reputation- репутація; sex- секс; stereotype- стереотип; internship- інтернатура; result- результат; expert-експерт та інші.

Варіантна відповідність- це декілька регулярних способів перекладу мовної одиниці (терміну), вибір між якими визначається контекстом. В цих випадках кожен варіант відповідності лише частково передає значення вихідної одиниці. Часто варіантні відповідники утворюються синонімами або паронімами в мові перекладу: abscess- абсцес, нарив, болячка; adenoids- аденоїди, носові мигдалики; breast – груди, молочна залоза; paralysis agitans = Parkinson’s disease хвороба Паркінсона, тремтячий параліч; penicillin- пеніцілін, антибіотик.

Використання перекладацьких відповідностей завжди передбачає врахування контексту. Більшість мовних одиниць багатозначна, але в контексті вони, як правило, вживаються у якомусь одному із потенційно можливих значень. Зіставлення потенційних значень мовних одиниць, які вжиті разом, дозволяє визначити значення кожної з них.Це буває можливим вже в межах вузького контексту. Розглянемо наступне речення:

Last week a routine case meeting turned into a teachable moment for California neuropsychiatrist Louann Brizendine and her eight medical residents. Минулого тижня заплоноване засідання перетворилося на повчальний момент для Луани Бризендін та восьми її колег.

Трудність при перекладі цього речення викликає багтозначне слово resident: 1) постійний мешканець; 2) резидент; 3) особа, що мешкає за місцем роботи; 4) лікар, який мешкає при лікарні; 5) неперелітний птах. Тільки з подальшого контексту ми можемо вивести, що мова йде про колег Брізендін, які працюють разом з нею у клініці.

Дослідження в області термінології підтверджують той факт, що термін функціонує і розвивається у мові подібно до слова, що реалізується у зміні, звуженні, розширенні його значення, появі нових значень і тому подібне. Але ми вважаємо, що однозначність терміну в конкретній мовній ситуації залишається основною вимогою, що пред’являється до термінології.

Література:

1. Брандес М.П. Переводческая стилистика / Брандес М.П. – Москва: Изд-во Высшая школа, 1988.- 127с.

2. Валгина Н.С. Теория текста: [учебное пособие] / Валгина Н.С.- Москва: Изд-во Логос, 2004.- 280 с.

3. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Частина 2. Лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні труднощі. [учбовий посібник] / Карабан В.І. – Вінниця: Нова книга, 2001. – 272 с.

4. Кияк Т.Р. Теорія та практика перекладу (німецька мова): [підручник] / Кияк Т.Р., Огуй О.Л., Науменко А.М. – Вінниця, 2006. – 586 с.

5. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение / Комиссаров В.Н. – Москва: ЭТС, 2002.- 424 с.