Филологические науки / 7. Язык, речь, речевая коммуникация

Сисоєва В.Ф., Андрєєва Л.О.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, Черкаси, Україна

Комунікативно-семантичні особливості

висловлювань-вибачень

Статтю присвячено дослідженню мовних одиниць, які використовуються в англійській мові для реалізації комунікативної інтенції вибачення. Зацікавленість проблемою продиктована, з одного боку, актуальністю прагмалінгвістичного підходу до вивчення мовноетикетних одиниць вибачення у процесі їх функціювання, а з другого – актуальністю вивчення цих одиниць з точки зору їх діахронічного розвитку.

Питанню розгляду комунікативної спрямованості висловлювань-вибачень приділялася увага українських та зарубіжних лінгвістів, серед яких слід згадати роботи Н.Н.Семенюк, В.Н.Ярцевої, М.М.Гухмана, Н.І.Фoрмановської, О.В.Голубовської, Дж.Ліча та інших.

Характерною рисою сучасного етапу розвитку мовознавства є багатосторонність підходу до вивчення мови. Однією з основних ознак лінгвістичних досліджень останніх років є їх комунікативна й діахронічна спрямованість. Досліджуються різноманітні проблеми й періоди розвитку мови у їх функціональній різноманітності, їх зв‘язки з культурно-історичним процесом [1,29]. Діахронічне вивчення мовних одиниць здійснюється з елементами синхронічного аналізу, а синхронічне вивчення - з елементами діахронічного, оскільки єдність статики та динаміки обумовлюється історичністю розвитку самої мови.

Когнітивно-комунікативний підхід спирається на принципи діяльності й передбачає розгляд мовних одиниць у процесі їх вжитку у мові. Комунікативна діяльність пов‘язана з такими поняттями як ”мотив” і ”мета”, які у свою чергу виступають у якості авторських інтенцій. Звідси витікає, що авторська інтенція – це той фактор, якій обумовлює відбір мовних одиниць, що відповідають ситуації спілкування та сприяють їх реалізації у мовленні [2.137].

Реалізація інтенції вибачення досягається шляхом використання різноманітних за структурою вислолвлювань. Для систематизації комунікативних одиниць мови, що співвідносяться з комунікативною інтанцією слід звернутися до поняття комунікативно-семантичної групи [3,91].

Комунікативно-семантична група висловлювань – системне утворення мовленнєвого рівня. План змісту комунікативно-семантичної групи ”Вибачення” представлений комунікативною інтанцією мовця, план вираження складає різноманітні за структурою висловлювання, системний опис яких базується, перш за все, на розмежуванні прямих мовленнєвих актів, які реалізуються стереотипними конвенціоналізованими мовноетикетними одиницями, та непрямих мовленнєвих актів, які реалізуються неконвенціоналізованими висловлюваннями імпліцитного та напівімпліцитного типу.

Мовноетикетні одиниці вибачення визначаються нами як комунікативні одиниці, пов‘зані з соціальними нормами поведінки у певних типових ситуаціях спілкування, які вказують на доброзичливе ставлення до співрозмовника, що дозволяє підтримувати контакт у потрібній тональтності. Вони історично мінливі, але мають відносно стійкий характер на певному етапі розвитку мови і реалізують стереотипне комунікативне значення – просити, благати адресата про вибачення.

За формою і семантикою основних способів вираження представляється можливим розділити висловлювання-вибачення умовно на ”суто директивні”, які зберігають форму наказового способу – excuse me; pardon me; forgive me; ”директивно-констатуючі”– I beg your pardon; I apologize; “власно-констатуючі“, що орієнтовані на інформацію про стан мовця - I am sorry.

Аналіз досліджуваного матеріалу дає змогу дійти висновків, що до висловлювань, які реалізують комунікативні інтенції вибачення, відносяться висловлювання таких типів:

1. Стереотипні конвенціалізовані етикетні формули вибачененя – прямі мовленневі акти;

2. Непрямі напівімпліцитні висловлення, виражені реченнями а) констативного, б) квеситивного, в) прагматичного типів;

3. Непрямі імпліцитні висловлювання, ілокутивна функція вибачення яких реалізується тільки у певному контексті.

Виходячи зі специфіки мовленнєвого етикету, в історії розвитку комунікативно-семантичної групи ”Вибачення” нами видокремлено два періоди – синхронних зрізів, кожний з яких дав свої хронологічні варіанти комунікативної інтенції вибачення:

1 період – ХVП – ХVШ століття;

2 період – ХІХ - ХХ століття.

Мовленнєвий акт вибачення ХVП – ХVШ століть міг мати форму сполучення перформативного дієслова ask, cry, plead, beg, crave та іменника pardon, favour, mercy. Домінантною формою комунікативно-семантичної групи ”Вибачення” є формула I ask (beg) your pardon. Другою за вживаністю є одиниця I am sorry. Формула вибачення excuse зустрічаєтьтся нечасто.

У досліджуваний період помітно зростає кількість вживання висловлювань - вибачень, закріплення в якості вибачень фраз, що означають визнання своєї провини (It’s my fault; I did not mean to hurt you; I am to blame), зростання кількості вживання таких мовноетикетних одиниць, вираження ілокутивної сили вибачення яких інтенсифікуєтьтся за допомогою різних вербальних і невербальних засобів.

У ХІХ – ХХ століттях спостерігається зменшення кількості вживання етикетних формул вибачення, скорочення варіативності етикетних стереотипних висловлювань-вибачень. Це обумовлено одним з проявів загальної тенденції до демократизації суспільства й до стриманості у прояві відчуттів та висловленні думок. В той же час помітно збільшилася інтенсивність етикетних формул за рахунок вживання таких лексико-морфологічних засобів, як підсилювальні частки й дієприслівникові кваліфікатори very, awfully, sure, dreadfully, terribly.

Таким чином, розвиток мовних одиниць, що висловлюють вибачення, проходило від збільшення різноманітності етикетних формул з комунікативною інтенцією вибачення у ХVП – ХVШ століттях до стабілізації та уніфікації таких формул, до скорочення їх варіативності та кількості вживання у ХІХ – ХХ століттях.

Література

1. Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу / І.О. Голубовська. – К.: Логос, 2004. – 283 с.

2. Ушакова Т.Н. Речь как когнитивный процесс и как средство общения / Т.Н.Ушакова // Когнитивная психология. – М.: Наука, 1986. – С. 131-143.

3. Формановская Н.И. Речевой этикет. Лингвистический и методологический аспекты / Н.И.Формановская. – М.: Русский язык, 1982. – 128 с.