Философия/2.Социальная философия

К.ф.н. Глушко Т.П.

НПУ імені М.П.Драгоманова, Україна

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ І НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ:

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ

Суперечності та внутрішні протиріччя розвитку глобалізаційних процесів сучасності проявляються як на рівні боротьби між глобалізаційними «сценаріями», так і на рівні самосуперечливої природи економічного неолібералізму. Усвідомлення амбівалентності цього явища спонукає нас не стільки до підтримки досліджень, що обґрунтовують неуникність глобальної мережі як генеральної складової соціального розвитку будь-якої держави, скільки до більш скептично налаштованих досліджень, у межах яких тривалість глобалізаційних процесів ставиться під сумнів.

Так, сучасний філософ-неомарксист І. Валлерстайн стверджує, що ліберальна доктрина у всіх її проявах вже вичерпала себе і невпинно рухається до саморуйнації, яка обумовлена її ж внутрішніми протиріччями. Філософ вважає, що руйнація сучасної світ-системи має незворотній характер, означений її закономірним кризовим станом і стверджує абсолютну недоцільність її реанімації. У одній з його статей ми можемо прочитати: “ми дійсно зараз знаходимося у стані трансформації. Але вже не у контексті новоствореного глобалізованого світу з чіткими правилами. Скоріше ми живемо в епоху перевлаштування не просто кількох країн, які опікуються духом глобалізації, але перетворення всієї капіталістичної світ-системи, яка буде трансформована в дещо інше” [1].

Аналіз цієї концепції К. Гусовим засвідчує, що “сьогодні, коли завершилась двохсотрічна епоха лібералізму, глобальний світ-система до 2025-2050 рр. вступив у фазу затяжної економічної і, як наслідок, політичної та соціальної кризи. Криза є біфуркативною, тобто найменший імпульс у цій точці може спричинити значущі наслідки і перетворення можуть відбуватися у радикально відмінних напрямах. Все залежить від активності сил, які візьмуть на себе соціальну ініціативу і від програми їхньої діяльності” і далі продовжує: “біфуркація, яку … має скоро пережити сучасний світ-система, відкриває… широкі можливості для суб’єктивної соціальної творчості без суттєвих обмежень з боку об’єктивного ходу історії” [2]. До того ж, за прогнозами І. Валлерстайна, “подолання системного безладу, що його спричинив “історичний капіталізм”, можливе лише за умов створення нової історичної системи, яка була б позбавлена історичної нерівності” [3, 111-112].

Подібна аргументація на користь транзитивної природи глобалізаційних процесів сучасності спонукає нас звернутися до аналізу перспектив самобутнього розвитку національної економічної свідомості на противагу домінуючій сьогодні ідеї її підпорядкування неоліберальній економічній ідеології. Як свідчить наш власний національний соціально-економічний досвід, особливо в умовах світової економічної кризи, домінування неоліберальної економічної ідеології дійсно не є ефективною формою соціально-економічного розвитку країни.

Прагнення ж до ефективності вимагає від нас формування інноваційної програми соціально-економічного розвитку у відповідності з актуальною порадою шведських економістів К. Нордстрема та Й. Ріддестрале: “для успіху ми повинні припинити дивитися на інших. Ми конкуруємо з собою. Імітація нікуди вас не приведе. ... Успіх базується на відриві від копіювання, притаманного караоке-капіталізму. Перестаньте співати пісні минулого і починайте писати мелодії завтрашнього дня. Вводьте інновації, інакше почнете потерпати від поразок. Нам треба вирішити, чи ми збираємось брати участь у написанні історії майбутнього, чи нас задовольняє роль спостерігача за майбутньою історією” [4, 288-289].

За таких обставин, на наш погляд, надзвичайно важливо сформувати у соціально-економічній сфері концепцію, яка водночас включатиме в себе як глобальний, так і національний вектор економічної стратегії, що суттєво відрізнятиметься від принципів неоліберальної економічної ідеології. Саме формування своєрідної національної соціально-економічної стратегії дозволить нам продуктивно використати біфуркаційний етап розвитку сучасної цивілізації та удосконалити соціально-економічні перспективи за рахунок внутрішнього регулювання соціальних та економічних процесів, що, в свою чергу, дозволить сформувати економічну ідентичність громадян на основі усвідомленого соціально-економічного інтересу.

Необхідною умовою для цього стає формування та усвідомлення цілей та цінностей національного соціально-економічного розвитку країни та їх узгодження з економічною ментальністю суспільства. Сучасне українське суспільство потребує філософсько-економічного аналізу власних господарських цінностей та інтересів багато в чому завдячуючи тривалому запозиченню іноземної економічної культури та поглибленню індивідуалістичної настанови у економічному світогляді нації. Відповідно, ми маємо сьогодні віднайти продуктивний напрям трансформації нашої децентралізованої економічної ментальності для формування національно орієнтованої стратегії соціально-економічного розвитку нації в умовах сучасного світу.

Література:

1. Wallerstein I. Globalization or The Age of Transition? [electronic resource] http://fbc.binghamton.edu/iwtrajws.htm

2. Гусов К. Мир-системный подход Иммануила Валлерстайна о либерализме [електронний ресурс] http://www.sorokinfond.ru/index.php?id=803

3. Hopkins T.K., Wallerstein I. (eds.) The Age of Transition: Trajectory of the World System, 1945-2025. – London: Zed Books, 1996 // цит. за Глобалізація і сучасний міжнародний процес. Монографія/ за заг. редакцією Б.І Гуменюка та С.О. Шергіна. – К.: Університет “Україна”, 2009. – 508 с.

4. Нордстрем К.А., Ріддестрале Й. Караоке-капіталізм / К’єлл А. Нордстрем, Йонас Ріддестрале. – Дніпропетровськ: Баланс Бізнес Букс, 2004. – 312 с.