Право/ 11.Криминалистика и судебная медицина

Мілевський О.П.

Національний університет ДПС України

Проблемні питання порушення кримінальної справи про ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)

Специфіка функціонування податкової системи в будь-якій державі полягає в тому, що вона пов’язує макроекономічні і мікроекономічні процеси в складну систему господарських і фінансових відносин, які регулюються правовими нормами, і впливають на всі соціально-економічні процеси в державі. У всі часи податки знаходилися на вістрі протиріч суспільних і приватних інтересів, інтересів держави і платників податків. Хоча частина доходів через податки трансформується в суспільні товари (охорона громадського порядку, охорона здоров’я, освіта, соціальний захист і т.п.), процеси оподаткування зачіпають глибинні основи соціальної і економічної поведінки індивідуума – зацікавленість в збільшенні переважно власного доходу, а не в його розподілі і перерозподілі для потреб суспільства. Вказані суперечності формують широке поле мотивів і передумов, які сприяють і спонукають до ухилення від сплати податків. Отже, дедалі більшого значення в українському економіко-правовому просторі набуває проблема розслідування ухилень від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).

Така ситуація потребує удосконалення механізмів виявлення і розслідування злочинів у сфері оподаткування, особливо на початковому етапі, який у значній мірі обумовлює вирішення завдань і досягнення відповідної мети кримінального судочинства. Водночас, за час існування нової редакції ст. 212 КК України, до неї внесені єдині зміни (№ 270-17 від 15.04.2008 р.), якими із назви статті і по тексту виключено слово „інших”, оскільки податки і збори являються обов’язковими платежами. До гл. 8 чинного Кримінально-процесуального кодексу України (Порушення кримінальної справи) окремі зміни і уточнення щодо порядку порушення кримінальної справи були внесені в 2001 році у зв’язку із прийняттям Кримінального кодексу; приводи і підстави до порушення кримінальної справи (ст.ст. 94, 95) залишились незмінними; главу доповнено трьома статтями: 98-1, 98-2, 99-1; останні зміни (щодо відмови у порушенні кримінальної справи – ст. 99) відбулись у 2007 році.

Відповідальність за ст. 212 КК України може наставати лише за сукупності обов'язкових умов, однією з яких є фактична несплата обов’язкового платежу, що відповідно до визначеного Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (ст. 5) порядку вважається узгодженим і підлягає сплаті, тобто інакше кажучи, кримінальна відповідальність настає лише за наявність податкового боргу [4; 5].

Водночас, враховуючи законодавче визначення „податкового боргу” (п. 1.2 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами”), слід зазначити, що законопроектом пропонується замість ухилення від сплати податків встановити кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податкового боргу, що утворився в результаті несплати винною особою податків або зборів після встановлення їх розміру в результаті адміністративних заходів чи розгляду відповідної справи судом [5] .

Сам факт порушення кримінальної справи за ухилення від сплати податків за актом контролюючого органу, рішення якого оскаржено в судовому порядку, не є підставою для припинення провадження в адміністративній справі за таким оскарженням. При цьому донарахування суми податкового зобов’язання має право здійснювати тільки відповідний контролюючий орган.

Здійснювати ревізійні дії може або ревізор — інспектор ДПІ, або незалежний спеціаліст — аудитор чи бухгалтер-практик. Результати проведеної перевірки ревізор-інспектор оформляє у вигляді акта документальної перевірки, аудитор — як висновок спеціаліста-економіста або аудитора, а бухгалтер-практик — як акт проведеної ревізії. Іноді доцільно залучати для надання висновку спеціалістів різної кваліфікації.

Намагання підмінити зміст, професійну суть документа його формою є неправильними. Окремі практичні працівники пропонують визнавати легітимним для порушення кримінальної справи про ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) тільки акт податкової перевірки, закріплений повідомленням-рішенням.

Останнім часом багато вчених (як фінансистів, так і юристів) розмежовують легалізоване зменшення оподаткування, яке називають уникненням від сплати податків, і нелегальне зменшення – ухилення від сплати податків. В. Вишневський і А. Вєткін, наприклад, під уникненням від сплати податків розуміють діяльність господарюючих суб’єктів, спрямовану на мінімізацію податкових зобов’язань всіма допустимими законом способами (використання податкових пільг, найрізноманітніші організаційно-правові форми ведення бізнесу і форми угод, вибір раціональної облікової політики, найбільш вигідне з податкової точки зору розміщення прибутку і активів, використання недоліків у законодавстві тощо). А під ухиленням від сплати податків автори розглядають протиправні дії зі зменшення податкових зобов’язань, виявлення яких тягне за собою відповідальність за порушення податкового законодавства [2, с. 10].

Відсутність точного кримінально-правового визначення терміну „ухилення” приводить до різного тлумачення його в теорії і на практиці. Одні і ті ж дії при різному тлумаченні можуть розглядатися і як злочинні, і як незлочинні. Наприклад, можуть укладатись уявні або нікчемні угоди, розрахунки здійснюватись не безпосередньо, а через посередників неіснуючими векселями і т.п. При цьому бухгалтерський облік проводитиметься на підставі цих „підроблених документів”. Тобто обман відбувається не лише на рівні бухгалтерського (податкового) обліку фінансово-господарської діяльності, але й на рівні здійснення самої підприємницької діяльності ще до виникнення обов'язку по сплаті податків. Такі діяння, що не являються самі по собі порушенням податкового законодавства, залежно від трактування поняття „ухилення від сплати податків” можуть: не бути податковим злочином; бути приготуванням до його вчинення; бути складовою частиною (ознакою) події злочину; являтись приховуванням слідів злочину [1].

При вирішенні питання про порушення кримінальної справи про ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) основне значення має акт документальної перевірки, який є джерелом узагальненої інформації про факт ухилення від оподаткування [3, с. 118] і підлягає оцінці з метою прийняття одного із рішень, передбачених ст. 97 КПК України [4]. Водночас, акт податкової перевірки не являється підсумковим документом, що встановлює подію злочину. Для вирішення питання про порушення кримінальної справи доцільно отримати консультації у фахівців з питань нарахування і сплати податків. Після вивчення акту податкової перевірки необхідно отримати пояснення у податкового інспектора або співробітника відділу документування, що проводили податкову перевірку, про обставини, методику і результати цієї перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України кримінальна справа про ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) порушується лише при наявності достатніх підстав, що вказують на ознаки злочину, передбаченого ст. 212 КК України. В цілому, такими підставами є ознаки, які в білішій мірі достовірності, характеризують об’єктивну сторону цього злочину. У більшості випадків їх пов’язують з порушеннями бухгалтерського обліку. Водночас, на сьогоднішній день платником податків ведуться два самостійних види обліків: бухгалтерський і податковий, які є різними за своїм змістом і правилами ведення. Тому, необхідно розробити систему даних, достатніх для вирішення питання про порушення кримінальної справи про ухилення від оподаткування. Такі дані повинні ґрунтуватися на документах податкової звітності. Щодо достатності даних, необхідних для вирішення питання про порушення кримінальної справи у науковій та методичній літературі немає одностайності. Основні протиріччя стосуються необхідності встановлення умислу на момент порушення кримінальної справи про ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).

У загальному вигляді структура даної стадії виглядає наступним чином: вивчення первинних матеріалів, що надійшли до слідчого або в орган дізнання; аналіз і оцінка фактичних даних, які містяться в цих матеріалах; витребування додаткових даних, якщо первинні матеріали не дозволяють вирішити питання по суті; вивчення всіх зібраних відомостей; остаточна оцінка фактичних даних і прийняття рішення.

Література:

1. Александров И. В. Криминалистические проблемы возбуждения уголовных дел об уклонении от уплаты налогов / И. В. Александров // Правоведение. – 2002. – № 4 (243). – С. 48 – 59.
2. Вишневский В. Уход от уплаты налогов: теория и практика: [монография] / В. Вишневский, А. Веткин. — Донецк: ИЭП, 2003. — 228 с.
3. Лисенко В. В. Ухилення від сплати податків: виявлення та розслідування / В. В. Лисенко, О. С. Задорожний, О. П. Дзісяк : [монографія]. – К. : Істина, 2008. – 216 с.
4. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 496 с.
5. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами : Закон України від 21.12.2000 р. № 2181 – ІІІ // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 10. — Ст. 10.

ПЛАТІЖНЕ ДОРУЧЕННЯ № 11

від 25 березня 2010 року

0410001

Одержано банком

« » ______________ 2010р.

Платник: Приватний підприємець Мілевська Г.В.

2239622164

Код:

Код банку ДЕБЕТ рах.№ Сума

90,00

320177 2600253072

Банк платника: Ірпінське відділення ощадбанку №7853

Одержувач: ДП НПП ЮПИТЕР

30546436

Код:

305299 26003050106932

Код банку ДЕБЕТ рах.№

Банк одержувача: КБ Приватбанк, м. Дніпропетровськ

Сума літерами: Дев’яносто гривень 00 коп.

Призначення платежу: Оплата за публікацію та розсилку тез Мілевського О.П. «Дни науки-2010»

ДР

М.п. __________________________

Підпис

Мілевська Г.В. Проведено банком

« » ___________________ 2010 р.

Відомості про автора:

Мілевський Олександр Петрович

08200, вул. Михайлівська 20-Б- кв.26 , м. Ірпінь. Київська обл. Україна

Кількісь сторінок 6,

Кількість збірників для висилання – 1

Тел. 0503526871