К.т.н.
Гордєєв А.І., к.т.н., Урбанюк Є.А., Мігаль В.Г.
На
даний час для знезаражування стоків використається рідкий хлор, озон й
ультрафіолет. Як правило, для цього необхідні проміжні контактні резервуари
великої місткості, щоб забезпечити тривалість контакту не менше ніж 0,5 години.
Знезаражуюча
дія кавітації заснована на ефектах, які виникають у турбулентних потоках
рідини. Так при гідродинамічних
коливаннях рідини виникають і зникають кавітаційні пухирці, при цьому
стимулюються фазові переходи, підвищуються локальні температури й тиск. Крім
того, у моменти утворення й зникнення кавітаційних пухирців у газонаповненій
порожнини створюються умови для появи
електричних зарядів, електричних і магнітних полів. У такий спосіб рідина,
оброблювана кавітацією, піддається термобаричній й електромагнітній дії.
Особливістю кавітаційного
методу полягає в тому, що високий ступінь знезаражування води від яєць і
личинок паразитів досягається за рахунок їхнього механічного розриву ударними
хвилями. Для руйнування бактерій і вірусів
термобаричний вплив підсилюється
локальною електромагнітною
дією, коли наведені електричні
потенціали пробивають їхні мембрани й оболонки. Розроблено ряд вібраційних
машин на основі дії гідрокавітації [1,2,3,4] та запропонована методика
і інженерні розрахунки основних параметрів обладнання.
Вихідні данні. Для конкретизації
розрахунків візьмемо воду з густиною кг/м3.
Необхідна амплітуда переміщень робочого органу мм при повному завантаженні; кутова частота коливань , 1/с. Приймаємо
співвідношення діаметра камері гідропульсатора до діаметра насадків d/D
= 12.
Така машина з
дебалансними віброзбудниками створює вертикально направлені коливання. На
підставі прийнятої схеми визначаємо
загальне число опорних пружин (рівне ) і дебалансів ().
|
Рис.
1 Схема вібраційної машини для зміни властивостей води та знезараження з
дебалансним віброприводом |
Визначення коливних мас. В коливаннях беруть участь: маса
рідини ; маса вібруючих частин , тобто маса конструкцій віброблоків, включаючи і
віброзбудники, маса самої машини . Маса рідини
знаходиться по об’єму. Повна маса коливної системи визначається за формулою . Визначаємо масу конструкції, що коливається, на
основі твердотільної моделі і приймаємо рівною кг. Приймемо кг. Таким чином загальна маса рівна кг.
Забезпечення необхідного режиму коливань. Для
виконання умов режиму коливань
приймається власна кутова частота коливань системи ; тоді сумарна жорсткість всіх пружин, що відповідають цій
частоті рівна:
(Н/м).
(1)
Жорсткість однієї пружини:
(Н/м). (2)
Визначення загального статичного моменту маси дебалансів. Задана амплітуда робочих
переміщень м може бути забезпечена, якщо буде створена сила, здатна
подолати не тільки активні й реактивні опори самої машини, але і силу опору
рідини при проходженні через отвори. У дебалансних віброзбудниках вимушуюча
сила , отже, задача полягає у визначенні загального статичного
моменту маси дебалансів , який зможе створити необхідну вимушуючи силу, при заданій
кутовій частоті . Вираз установлює взаємозв'язки всіх параметрів, що нас цікавлять і є
початковим для розрахунку статичного моменту маси дебалансів. Цей вираз має
вигляд:
. (3)
Таким чином, прийнявши коефіцієнт динамічності , на підставі виразу
отримаємо необхідний для заданої амплітуди загальний статичний момент
маси дебалансів:
(кг·м).
(4)
Знак „ – ” означає, що у
зарезонансному режимі амплітуда стає
від’ємною у зв’язку з рухом маси у протифазі з вимушуючою силою.
Визначення
статичного моменту, конструктивних розмірів та маси дебалансу. Статичний момент маси
одного дебаланса знаходиться як частина від розподілу загального статичного
моменту на число дебалансів.
|
Рис. 2 – Основні параметри (а) та
конструкції дебалансів зі зміною статичних моментів (б,в ): 1 –
додатковий змінний вантаж дебалансів |
Тобто: (кг·м)
Дебалансом тут є маса, обмежена заштрихованою площею й товщиною . Радіус вибирається з
конструктивних міркувань так, щоб при обертанні між дебалансом і нерухомими
деталями завжди зберігався зазор не менше 5мм. Кут звичайно вибирається в
межах від 90° до 180°. Приймаємо .
При розрахунку використаємо залежність:
(5)
Визначаємо площу кругового сектора дебаланса:
(м2) (6)
і ексцентриситет
(м)
(7)
Оскільки статичний момент одного небалансу
відомий, знаходимо необхідну масу дебаланса .
(кг) (8)
Тоді товщина дебаланса рівна:
(м) (9)
При експлуатації вібромашини може виникнути необхідність
змінювати амплітуду переміщень робочого органу. Цього можна добитись зміною
статичного моменту маси дебалансів двома способами: установкою двох спарених
дебалансів однакової маси з подальшим їх поворотом на заданий кут (рис.3,б) чи установкою на основний дебаланс
додаткових змінних вантажів, щоб досягнути необхідної маси (рис. 3,в).
Визначення вимушуючої сили. Вимушуюча
сила вібромашини визначається із
залежності:
(Н) (10)
Для розрахунку валів віброблоків і вибору для них
підшипників, які б змогли забезпечити довготривалий безперебійний режим роботи,
визначаються навантаження від вимушуючих сил кожного дебаланса:
(Н)
(11)
Вибір
конструкції пружних опор та їх розрахунок. Знаючи жорсткість однієї пружини
, ми можемо визначити основні розміри пружини.
Задавши діаметр
дроту мм, та зберігаючи умову , приймаємо середній діаметр пружини мм і визначаємо кількість витків.
Розрахунок виконуємо за формулою:
(шт.), (12)
Визначення потужності
приводу вібромашини. Необхідна потужність має дві складові: потужність коливань і потужність сил
тертя .
Потужність коливань розраховується по своєму
максимальному значенню, яке може розвинути існуюча вимушуюча сила при
збільшенні активних опорів системи. Для вібромашини потужність коливань
визначається по залежності:
(кВт), (13)
де – вимушуюча
сила, яка необхідна для підтримування заданої амплітуди коливань рідини;
, (м) – амплітуда
переміщень робочого органу;
– частота вимушених коливань.
Потужність сил тертя у підшипникових вузлах знаходимо за формулою, в якій для попередніх
розрахунків можна прийняти діаметр шийки вала м, а умовний коефіцієнт тертя для підшипників приймаємо рівним . Тоді маємо:
(кВт). (14)
Потужність приводу з врахуванням ККД буде рівна:
(кВт). (15)
Зі стандартного ряду потужностей
двигунів приймаємо 1 кВт.
Дослідження
[5], проведені на експериментальній установці, показали, що після остаточної
обробки стічних вод, знизилася біологічна потреба в кисні у 2,2 рази й
підвищилася окисна здатність води на 70%, а знезаражування води показало на
зразках зниження кількості колоній від
63 шт. до 3 шт.
Запропоновані
підходи дозволили створити узагальнену методологію для розрахунку
раціональних конструктивних і технологічних параметрів вібраційних машин з дебалансним приводом для впливу на властивості води та її знезаражування.
Література:
1. Пат. на винахід 48400 України, МПК C02F1/46. Пристрій
для очистки стічної води / Р.І.Сілін, А.І.Гордєєв, В.О. Павлик
(Україна); Технологічний ун-тет Поділля.
– u2001064234; Заяв. 19.06.2001; Опубл.15.08.2002,
Бюл. № 8. – 3с.
2. Пат. на корисну модель 10347 України, МПК
В01F5/00. Устаткування для обробки
води /Р.І. Сілін, А.І. Гордєєв, В.В. Третько, І.І. Сорока (Україна); Хмельницький нац. ун-тет. – u
200503620; Заяв. 18.04.2005; Опубл.15.11.2005, Бюл. № 11. – 3с.
3. Пат. на
корисну модель 25775 України, МПК В01F 5/00. Кавітаційний пристрій для
обробки води / Р.І. Сілін, А.І. Гордєєв, О.А.
Гордєєв, В.В. Третько, Є.А. Урбанюк (Україна);
Хмельницький нац. ун-тет. –
u200702555; Заяв. 12.03.2006; Опубл.27.08.2007, Бюл. №13. – 3с.
4. Пат. на корисну модель 25811 України, МПК В01F
5/00. Вібраційний кавітатор для
зміни властивостей води /Р.І.
Сілін, А.І. Гордєєв, О.А. Гордєєв,
В.В. Третько, Є.А. Урбанюк (Україна); Хмельницький нац. ун-тет. – u200703370;
Заяв. 28.03.2007; Опубл.27.08.2007, Бюл. № 13. – 3с
5. Вивчення механізму вібраційної гідрокавітації та її вплив
на склад води / А.І. Гордєєв, І.І.
Сорока, В.В. Третько, О.О. Нікітін. //
Вісник ТУП. Технічні науки. – 2003. – № 4, Ч.2. –
С. 269– 273.