УДК 657

Базалицька А.В.

Вінницький національний технічний університет, Україна

РОЗВИТОК ТА УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ ПЛАНУВАННЯМ

 

У період трансформації адміністративної економіки в ринкову фінансове планування довгий час  залишалося поза увагою, що було обумовлено особливостями перехідного періоду. Сучасні умови господарювання, за яких підприємства опинилися наодинці з невизначеним зовнішнім середовищем. непередбачуваною поведінкою суб'єктів ринкових відносин, спонукали їх до впровадження та максимальне розширення прогнозування і фінансового планування, подальшого удосконалення  методології й методики розроблення як прогнозів, так і планів. Для державних підприємств фінансове планування стало взагалі обов'язковим.

Даному дослідженню приділяли увагу багато вчених, таких як: Слав'юк Р. А.,  Партій Г.О., Татьянич Л.С., Кравченко О.О., Степура В.В. , Білоусова О.С. .Проте, існує багато протиріч щодо даного визначення поняття та сутності фінансового планування, що і зумовлює актуальність даної роботи.

 Метою даного дослідження є визначення поняття фінансового планування та їх класифікації, аналіз розвитку та концепцій фінансового планування.

Сутність фінансового планування трак­тується вченими по-різному. Немає чіткого виз­начення понять «фінансове планування». На думку Р. А. Слав'юк, «...фінансове планування являє собою розрахунок обсягів фінансових ресурсів за джерелами фор­мування і напрямами використання у відповід­ності з виробничими і маркетинговими показни­ками підприємств на плановий рік» [1, с. 168].  Г О. Партій і А. Г. Загородній стверджують, що «...фінансове планування — це розроблення сис­теми фінансових планів за окремими напрямами фінансової діяльності підприємства, які забезпе­чують реалізацію його фінансової стратегії у пла­новому періоді» [2, с. 86].

 Фінансове планування – це науково обґрунтований процес визначення джерел створення і напрямків використання фінансових ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного розвитку[3].

Можна виділити 3 основні етапи генезису фінансового планування та прогнозування в корпораціях[4].

Перший етап розвитку (з початку 30-х до кінця 40-х р. XX ст.) можна охарактеризувати як період формування основ фінансового планування та прогнозування. На цьому етапі основним інструментом управління фінансово-економічною діяльністю корпорацій було бюджетування, метою якого був поточний контроль над витратами. Тому бюджети представляли собою фінансові кошториси, що складалися щомісячно, щоквартально або щорічно, в яких відбивалися статті втрат на різні цілі.

Другий   етап     генезису можна охарактеризувати як період розвитку фінансового планування і прогнозування (50-60 pp. XX ст.). У цих умовах короткострокове фінансове планування та бюджетування вже не могли забезпечувати стабільного функціонування та розвитку корпорацій. Ці чинники зумовили необхідність розширення горизонту планування і створили умови для впровадження довгострокового планування (long-range planning), що дозволяв розширювати горизонт планування до 10 років.

Третій етап генезису фінансового планування і прогнозування (з початку 70-х років XX ст.) можна охарактеризувати як розквіт фінансового планування та прогнозування. Цей етап характеризується впровадженням стратегічного фінансового планування і прогнозування в практику управління фінансово-економічної діяльності корпорацій, яке розглядалося як один з механізмів забезпечення швидкого реагування і адаптації до змін зовнішнього середовища, спрямований не всередину корпорації, а сконцентрований на її зовнішньому середовищі [6].

Фінансове планування здійснюється на різних рівнях ієрархії управління.   На  рівні   народного   господарства   країни   -  макроекономічне  фінансове   планування;   на регіональному  рівні   -  регіональне   (територіальне)   фінансове   планування;   на   рівні   підприємства  -мікроекономічне фінансове планування [7].

Стосовно макрорівня, фінансове планування - це процес забезпечення динамічного розвитку суспільства, визначення основних параметрів економіки в майбутньому періоді й досягнення їх з найменшими витратами суспільної праці, що передбачає впровадження заходів зі збалансованості і пропорційності фінансових ресурсів. Збалансованість означає оптимальне співвідношення між фінансовими ресурсами, що знаходяться у розпорядженні держави, і доходами, що залишаються в руках суб'єктів господарювання. Держава через збільшення або зменшення цього співвідношення може стимулювати або обмежувати їх розвиток.

В загальному вигляді регіональне фінансове планування представляє процес розробки планів і балансів, що відображають рух, акумуляцію і напрям використання фінансових ресурсів в межах регіону. Об'єктом територіального планування є господарство, розмішене на території окремих адміністративно-територіальних одиниць.

Фінансове планування на мікрорівні - це процес планування надходжень і використання фінансових ресурсів, встановлення оптимальних співвідношень у розподілі доходів підприємств. Жоден з інших видів планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення, так як фінанси охоплюють усі без винятку сторони й ділянки його функціонування. Показники всіх планових фінансових інструментів базуються на планах з обсягу виробництва, асортименту товарів і послуг, собівартості продукції, вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання цих планів. У цьому основне призначення фінансового планування на мікрорівні .

У науковій та навчальній літературі пропонуються для застосування підходи до фінансового планування, які ґрунтуються на положеннях відмінних концепцій, а саме телеологічної, генетичної концепцій або їх поєднанні [8].

Телеологічна концепція описує процес планування в періоді та умовах відносного статичного стану. Враховуючи, що розвиток економіки є динамічним процесом, врівноважений стан може бути лише відносним для певного об'єкта, і досягатиметься штучними обмеженнями. Врівноважений стан та розвиток у різних історичних періодах формувався через встановлення обмежень впливу кон'юнктури, запровадження спеціальних підходів та регламентів при державному управлінні діяльністю суб'єктів господарювання.

Для урахування невизначеності середовища та ризиків застосовувалася у фінансовому плануванні генетична концепція. Вона описує процес фінансового планування, що ґрунтується на минулих тенденціях та можливих змінах кон'юнктури в майбутніх періодах. Достовірність даних про поточний стан і майбутні зміни впливає на досягнення визначених цілей, оскільки початок планового періоду є ключовим. Генетична концепція фінансового планування визначає, що економіка розвивається системно і циклічно, перехід від одного етапу циклу до іншого може бути прогнозованим.

Пропонується застосовувати концепцію фінансового планування, яка описуватиме механізм мінімізації ризиків, що передбачає оцінку рівня ризику, імовірності настання, впливу на стійкість підприємства та врахування його в процесі фінансового прогнозування, стратегічного і тактичного фінансового планування. Таким чином, за сучасних умов доцільно застосовувати у плануванні формування та використання фінансових ресурсів промислових підприємств концепцію фінансової рівноваги, яка базується на синтезі положень генетичної й телеологічної концепцій і визначає складові процесу планування, процедури збалансування показників плану, врахування ризиків та спроможності підприємства до ефективної діяльності та розвитку протягом планового періоду. Застосування цієї концепції передбачає врахування в процесі планування не лише передбачуваних (прогнозних) змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі функціонування, а також неочікуваних змін, які виникають внаслідок кризових явищ та інших суттєвих змін.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що надані державою можливості для економічного розвитку підприємств, досягнення розвитку на інноваційній основі можуть бути належним чином використані підприємством лише в умовах якісної системи фінансового планування та ефективного фінансового менеджменту. У свою чергу, запровадження ефективної системи фінансового планування, складання якісних фінансових планів потребують належного методологічного, методичного й організаційного забезпечення. Застосування в системі управління фінансового планування сприятиме підвищенню прибутковості підприємств та їх конкурентоспроможності, покращанню регулювання підприємствами, збільшенню надходжень до державного й місцевих бюджетів.

Література:

1.            Слав'юк Р. А.  Фінанси підприємства: навч.посіб./ Р. А. Слав'юк. – К.:ЦУЛ, 200. – 323с.

2.            Партій Г.О. Фінанси підприємства: навч.посіб./ Г.О. Партій і А. Г. Загородній. – Л.:ЛБІ НБУ, 2003. – 132с.

3.            Татьянич Л.С. Роль фінансового планування на підприємстві в умовах ринкового господарювання// Татьянич Л.С./Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу №1(9)2010. – С.78-83.

4.            Кравченко О.О. Генезес теорії фінансового планування і прогнозування// О.О.Кравченко / Вісник економіки транспорту і промисловості №36,2011.

5.                          Теорія і практика ділового адміністрування : навч. посібник / [Г. І. Дібніс, О. О. Ромахова, Н. О. Держак та ін.]. - Луганськ : «Ноулідж», 2009. - 488 с.

6.            Степура В.В. Ієрархічні рівні фінансового планування// В.В.Степура / Економічні науки/ВХНУ 2011. - №2. - С.119-12.

7.            Білоусова О.С. Фінансове планування підприємств в управлінні прцесами збалансування фінансів реального сектора// О.С. Білоусова/Маркетинг і  менеджмент інновацій, 2011. - №3. –С.45-53.