Федан Д. М., Рошка М. С.

ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського

Управліня фінансовими ризиками підприємств України в сучасних умовах господарювання

Для сучасного економічного середовища України характерне посилення впливу факторів невизначеності у господарсько-фінансовій діяльності підприємств. Дослідження фінансових ризиків підприємств стає особливо актуальним з проведенням економічних реформ, лібералізацією внутрішньої торгівлі та глобалізацією товарних ринків, посиленням конкуренції. Відтак, постає проблема управління фінансовими ризиками.

Під ризиком в підприємництві прийнято розуміти ступінь невизначеності результату управлінського рішення або господарської операції, вірогідність можливих витрат внаслідок настання ризикових подій. [1, c. 710]. Фінансові ризики, зокрема, пов’язані з ймовірністю виникнення непередбачених фінансових втрат ресурсів (зниження очікуваного прибутку, доходу, втрата частини чи всього капіталу) в ситуації невизначеності умов фінансової діяльності підприємства [2].

Більшість авторів до основних інструментів нейтралізації ризиків відносять: формування відповідних резервів, лімітування концентрації ризику, диверсифікація ризиків, хеджування, страхування, трансфер ризику, уникнення від нього та сприйняття ризику. Найпоширенішим інструментом нейтралізації наслідків настання ризиків є використання для цих цілей резервного фонду фінансових ресурсів, що призначений для покриття можливих збитків. Встановлення відповідних лімітів по використанню позикових коштів, величини вкладів, надання кредитів також знижують ризикованість фінансової діяльності. Зменшення рівня фінансових ризиків можна також досягти, застосовуючи механізм диверсифікації, який полягає в розподілі ризиків шляхом розширення об’єктів капіталовкладень, асортименту товарів і послуг, фінансових інструментів тощо. Ще одним інструментом нейтралізації ризиків є хеджування, яке у практиці фінансового менеджменту як термін вживається для позначення різних методів нейтралізації ризиків зміни цін на окремі елементи активів (страхування валютного ризику, ризику падіння курсу цінних паперів чи зміни цін на готову продукцію або сировину та матеріали) [3].

Досліджуючи практику страхування фінансових ризиків, вважаємо, що фінансові ризики у сфері їх практичного обслуговування на українському страховому ринку безпідставно розділили по окремих групах, які тепер охоплюються видами страхування. Сьогодні фінансові ризики страхуються, але у дуже малій кількості та лише для корпоративних клієнтів. При цьому страхові послуги розповсюджуються у більшості випадків на ризики недоотримання прибутку в результаті припинення основної діяльності суб’єкта. Цей висновок підтверджує структура страхових премій за мінусом частки страхових премій виплачених перестраховикам-резидентам, відповідно до якої у 2011 році безпосередньо страхування фінансових ризиків склало 7% або 212,3 млн. грн. [4].

Перелічені вище засоби зниження ризику дозволяють виконувати максимум основних операцій підприємства з мінімумом втрат фінансових ресурсів та засновані на перерозподілі відповідальності за наслідки ризикованих дій, що вже відбулися. Інструменти ж уникнення ризику (відмова від ризикованих видів діяльності) та його сприйняття обмежують господарську діяльність та призводять до зменшення фінансових активів підприємства. Вважаємо ці характерні риси найбільш поширених методів боротьби з фінансовими ризиками їх недоліками та пропонуємо альтернативні засоби зниження ризику, засновані, у першу чергу, на попередженні умов настання ризику шляхом зміни умов господарювання, а саме: створення консорціумів для закупівлі матеріалів безпосередньо у виробників, вдосконалення технології, перехід на альтернативні ресурси, перерозподіл ресурсів на користь інших видів продукції, інтеграція з метою власного виробництва необхідних ресурсів, активізація державного антимонопольного регулювання, ширше використання правових норм захисту угод. Наведені заходи дозволять підприємству зменшити залежність від дій своїх контрагентів та сприятимуть більшій економічній стабільності.

Таким чином, можемо зробити висновок, що сучасною наукою та практикою розроблено систему методів управління економічними ризиками. Кожне окреме підприємство може обрати найбільш прийнятний для себе комплекс дій з ліквідації або попередження настання ризикових подій. Але при цьому необхідно враховувати неоднозначність використання окремих інструментів та ефективність використання кожного із них, а також економічний ефект від їх комплексного застосування.

Література:

1. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів [Текст] / А. А. Мазаракі [та ін.]. – К. «Хрещатик», 1999. – 800 с. – ISBN 966-95262-5-7.

2. Попов, В. М. Особливості управління фінансовими ризиками торговельного підприємства [Електронний ресурс]. – Електронні текстові дані (67 Кб). – Режим доступу: <http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/340335.html>.

3. Кірейцев, Г. Г. Фінансовий менеджмент [Електронний ресурс]. – Електронні текстові дані (126 Кб). – Житомир: ЖІТІ,2001. – 440 с. – Режим доступу: < http://buklib.net/component/option,com_jbook /Itemid,99999999/catid,84/>.

4. Підсумки діяльності страхових компаній [Електронний ресурс]. – Електронні текстові дані (1,11 Мб). - Режим доступу: <http://forinsurer.com/files/file00371.pdf>.